Постанова № 26402341, 08.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1779/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікововї О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р.у справі№ 5015/1779/11 господарського суду Львівської областіза позовом до проПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" Відкритого акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" звернення стягнення на заставлене майно на загальну суму 4 557 000,60 грн.за участю представникапозивача:Єременка В.Б.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" (надалі -ПАТ Промінвестбанк в м. Львів) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, до Відкритого акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" (надалі -ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65") про звернення стягнення на заставлене майно на загальну суму 4 557 000,60 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. (суддя: Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю: стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 15.03.2007 р. № 56 шляхом звернення стягнення на заставлене майно -нежитлові приміщення, загальною площею 4 266,9 кв.м., а саме: приміщення підвалу, що позначене на плані цифрою 1, площею 1 441,6 кв.м.; приміщення 1-го поверху, що позначені на плані цифрами 1 -площею 1 264,2 кв.м., 2 -площею 31,5 кв.м., 3 -площею 32,5 кв.м., 4 -площею 90,0 кв.м.; приміщення II-го поверху, позначені на плані цифрою 5, площею 1 407,1 кв.м., які розташовані в будинку, що на плані позначений літерою "А-4", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова А, академіка, будинок № 39, які передані в іпотеку банку згідно з договором іпотеки від 16.03.2007 р. за реєстраційним № 2818, що належать ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65", на користь ПАТ Промінвестбанк в м. Львів на загальну суму 4 557 000,60 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. (судді: Юркевич М.В., Юрченко Я.О., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. частково скасовано: стягнуто з ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65" на користь ПАТ Промінвестбанк в м. Львів 4 556 211,05 грн. заборгованості за договором про іпотечний кредит від 15.03.2007 р. № 56, з яких 3 570 000,00 грн. сума основної заборгованості за кредитом, 637 833,92 грн. -прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2011 р., 326 288,22 грн. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 22 088,91 грн. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків, шляхом звернення стягнення на вищевказане заставлене майно -нежитлові приміщення, загальною площею 4 266,9 кв.м.

Указаний предмет іпотеки -нежитлові приміщення, загальною площею 4266,9 кв.м., присуджено реалізувати шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною у 6 300 000,00 грн.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить передати справу на новий розгляд.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо висновку судового експерту.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 15.03.2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" укладено договір про іпотечний кредит № 56, на умовах якого банк надав відповідачу кредит в сумі 6 300 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору (з урахуванням договору від 22.09.2008 р. № 4 про внесення змін до договору про іпотечний кредит) передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18 відсотків річних.

Згідно з пунктом 3.10 договору забезпеченням кредиту є іпотека.

Відповідно до пункту 4.2.2 цього договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. Незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту позичальник згідно з пунктом 4.2.7 договору зобов'язався сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані відсотки та неустойку за умови настання обставин, указаних у пункті 4.3.4 договору.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

У подальшому між тими ж сторонами укладено 5 договорів про внесення змін до договору про іпотечний кредит від 15.03.2007 р. № 56.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором від 15.03.2007 р. № 56 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" укладено договір іпотеки за реєстраційним № 2586, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

16.03.2007 р. між тими ж сторонами укладено договір іпотеки (нова редакція договору іпотеки від 15.03.2007 р.) для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит від 15.03.2007 р. № 56, зі змінами та доповненнями, згідно договору № 1 про внесення змін від 16.03.2007 р. (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем та боржником, за умовами якого боржник взяв на себе зобов'язання в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 30.03.2010 р. кредит у розмірі 6 300 000,00 грн., проценти за користування ним у розмірі 16 % річних, у тому числі проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 32 % річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору в розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання боржника, що виникають у силу цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом іпотеки є: нежитлові приміщення, загальною площею 4 266,9 кв.м., а саме: приміщення підвалу, позначене на плані цифрою 1 площею 1 441,6 кв.м.; приміщення 1-го поверху, позначені на плані цифрами 1 площею 1 264,2 кв.м., 2 площею 31,5 кв.м., 3 площею 32,5 кв.м., 4 площею 90,0 кв.м.; приміщення II-го поверху, позначені на плані цифрою 5 площею 1 407,1 кв.м., які розташовані в будинку, що на плані позначений літерою "А-4" та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, будинок № 39.

Сторони в пункті 1.4 договору іпотеки оцінили предмет іпотеки в 6 300 000,00 грн.

Пунктом 3.1.5 договору іпотеки сторони дійшли згоди про те, що в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його або вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач протягом 2007 -2011 рр. частково сплачував кредит та відсотки за користування ним, про що свідчать банківські довідки про рух коштів по рахунку останнього та витребувані судом меморіальні ордери.

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд при винесення рішення встановив, що заборгованість відповідача за кредитом станом на 29.03.2011 р. становить 3 570 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 638 568,85 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту -326 288,22 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків -22 143,53 грн. При цьому, судом зазначено, що прострочена відповідачем заборгованість за кредитом (3 570 000,00 грн.) визнана відповідачем.

Враховуючи те, що ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" заперечувало проти нарахованих позивачем сум відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків, апеляційним господарським судом було задоволено клопотання відповідача та ухвалою від 30.11.2011 р. призначено судово-економічну експертизу.

З урахуванням наданого висновку від 14.05.2012 р. № 4864 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд апеляційної інстанції встановив, що при обрахуванні вищевказаних сум банком допущено арифметичні помилки: зокрема, сума розбіжності склала по прострочених відсотках 734,93 грн. та по пені за несвоєчасну сплату відсотків 54,62 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача відповідну суму заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив із обставин справи та норм законодавства, зокрема, приписів статей 231, 193 ГК України та статей 526, 546, 549, 572, 590, 611, 612, 628, 629, 1048, 1049,1054 ЦК України. Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки господарський суд застосував, зокрема положення статей 3, 33, 35 Закону України "Про іпотеку".

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині висновку судового експерта. Скаржник стверджує, що у випадку недостатньої ясності чи неповноти, а саме відсутності відповідей на поставлені експертом питання, суд повинен призначити додаткову судову експертизу.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

А відтак, з огляду на наведене, з урахуванням вимог за касаційною скаргою, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були відхилені у постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, у зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65" у справі № 5015/1779/11 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. у справі № 5015/1779/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

О. Попікова