Ухвала суду № 263970, 20.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                К-7318/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року                                                                                   м. Київ

Вищий  адміністративний  суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого:  Усенко Є.А.суддів :             Маринчак Н.Є.,

при секретарі                                                         

судового засідання:Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Нечитайла О.М.

Павлушко Р.С.розглянувши у попередньому судовому засіданні

матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову від 22.04.2005 року Київського міжобласного

апеляційного господарського судуу справі№ 9/5господарського суду Полтавської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства

“Полтавакондитер”, м. ПолтавадоДПІ у м. Полтавіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000862305/0 від 21.12.2004 року

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 22.04.2005 року, по справі № 9/5 позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000862305/0 від 21.12.2004 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та відмовити у позові ВАТ “Полтавакондитер”, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити  з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві в період з 17.12.2004 року по 20.12.2004 року було проведено додаткову позапланову документальну перевірку відкритого акціонерного товариства “Полтавакондитер” м. Полтава стосовно правомірності відшкодування сум ПДВ з бюджету за жовтень 2004 року.

За наслідками перевірки податковим органом встановлено, що в порушення вимог п.1.3, п.1.8 ст.1; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податків було завищено від’ємне значення суми податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 178 386 грн., про що було складено акт № 2828/23-2/13948686 від 24.11.2004 року.

На підставі вищевказаного акту документальної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000862305/0 від 21.12.2004 року, яким Відкритому акціонерному товариству “Полтавакондитер” м. Полтава зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтня 2004 року на загальну суму 178 386 грн.

Контролюючим органом при проведенні додаткової позапланової перевірки встановлено, що заявлена позивачем сума податку на додану вартість до відшкодування з державного бюджету на підставі податкової декларації за жовтень 2004 року в розмірі 178 386 грн. не підтверджена належним чином.

В ході здійснення господарської діяльності платником податків було подано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004 року із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками звітного періоду.

Правильність формування податкового кредиту Відкритим акціонерним товариством “Полтавакондитер” м. Полтава досліджувалось контролюючим органом шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників.

Відповідач вважає, що оскільки ПДВ - непрямий податок і сплачується (надходить) до бюджету опосередковано через продавця, то з бюджету може бути відшкодовано тільки суми, які фактично до нього надійшли. Податкова накладна є звітним документом щодо операції з продажу (з урахуванням ПДВ або без такого) і свідчить про виникнення податкових зобов’язань продавця (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) і дорівнює сумі податкових зобов’язань продавця (п.1.6 ст.1 названого Закону). Таким чином, єдина мета надходження податку до бюджету поєднує зазначені дії у нерозривний процес, забезпечений документально складанням податкової накладної, не підтвердження включення якої до складу податкових зобов’язань продавця на одному з етапів продажу дає можливість зробити висновок про несплату податку до бюджету (пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

За висновками контролюючого органу, за результатами перевірки правильності формування податкового кредиту позивачем та на підставі проведених зустрічних документальних перевірок по ланцюгу постачання суб’єктами підприємницької діяльності товару, суму ПДВ в загальному розмірі 178 386 грн., яку віднесено до податкового кредиту Відкритим акціонерним товариством “Полтавакондитер” м. Полтава, не підтверджено належним чином у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами встановлено, що Відкритим акціонерним товариством “Полтавакондитер” м. Полтава було придбано товар у своїх контрагентів.

Контрагентами позивача було видано останньому податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Нормами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкові накладні повинні містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставкуподатку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З огляду на вищенаведену норму Закону, господарськими судами вірно встановлено, що видані контрагентами Відкритого акціонерного товариства “Полтавакондитер” м. Полтава податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Відкритим акціонерним товариством “Полтавакондитер” м. Полтава на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних (що знаходяться в матеріалах справи), було віднесено за жовтень 2004 року до податкового кредиту суми ПДВ.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, як це зазначається у пп.7.2.4 названого Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагенти позивача зареєстровані як платники податку на додану вартість, що, зокрема, підтверджено Свідоцтвами платника податку на додану вартість, які містяться в матеріалах справи.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що позивачем суму податкового кредитузавищено, оскільки актами зустрічних перевірок не підтверджено чи була проведена сплата  ПДВ за продану продукцію до бюджету постачальниками товару.

Оскільки судами встановлено формування позивачем у жовтні 2004 року податкового кредиту із повним дотриманням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, а відповідачем належними засобами доказування (актами зустрічних перевірок, актами про анулювання свідоцтв платників ПДВ у зв’язку із скасуванням реєстрації учасників господарських операцій, проведених з позивачем, тощо) не доведено факту відсутності надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період постачальниками продукції, отже, позиція податкового органу ґрунтується виключно на припущенні, колегія суддів вважає, що судами правильно задоволено позовні вимоги позивача.

Враховуючи наведене, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга підлягає відхиленню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАСУ Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2005 року у справі № 9/5 відхилити, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2005 року у справі № 9/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий     Усенко Є.А.

Судді    Маринчак Н. Є.

    Пилипчук Н.Г.

    Степашко О.І.

    Нечитайло О.М.    

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                      Усенко Є.А.