Ухвала суду № 263935, 31.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“31” серпня 2006р. Справа №К-7395/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Костенка М.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Голоскокова В.О. (дов. від 31.08.2006р.);

відповідача : не зявились

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р.

у справі №25/167

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелос-Центр”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мелос-Центр” (далі по тексту -позивач, ТОВ “Мелос-Центр”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.01.2005р. №17/23-5/19478267, №0000/91705/0, №14/23-1/19478267, №13/23-1/19478267.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р. у справі №25/167 (суддя Морозов С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р. (головуючий суддя - Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) позов ТОВ “Мелос-Центр” задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.04.2005р. №13/1/23-1/19478267, від 18.01.2005р. №17/23-5/19478267, №14/23-1/19478267, №13/23-1/19478267; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.01.2005р. №0000/91705/0 в частині стягнення 27 456,00 грн., в т.ч. 9 152,00 грн. основного платежу та 18 304,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р. у справі №25/167 подала касаційну скаргу, в який просить вищезазначені судові рішення скасувати, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ “Мелос-Центр” в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.01.2005р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №17/23-5/19478267, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем “штрафні санкції за порушення валютного законодавства” у розмірі 1 360,00 грн.; 2) №0000/91705/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по прибутковому податку з громадян у розмірі 27 947,40 грн., в т.ч. 9 315,80 грн. основного платежу та 18 631,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 3) №14/23-1/19478267, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 459 446,00 грн., в т.ч. 242 190,00 грн. та 214 256,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 4) №13/23-1/19478267, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 452 404,00 грн., в т.ч. 226 202,00 грн. основного платежу та 226 202,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ “Мелос-центр” оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 25.04.2005р. №1180/10/28-014 податкове повідомлення-рішення від 18.01.2005р. №13/23-1/19478267 скасовано в частині нарахування фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі 113 101,00 грн., в іншій частині повідомлення-рішення залишені без змін. На підставі рішення про розгляд скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2005р. №13/1/23-1/19478267, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 339 303,00 грн., в т.ч. 226 202,00 грн. основного платежу та 113 101,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У звязку з прийняттям цього рішення позивач уточнив свої позовні вимоги та замість визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.01.2005р. №13/23-1/19478267 просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.04.2005р. №13/1/23-1/19478267.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акту “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Мелос-Центр” код ЄДРПОУ 19478267 за період з 01.10.2002р. по 01.10.2004р.” від 18.01.2005р. №10/23-1/19478267 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: 1) п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток на 242 190,00 грн.; 2) п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податкове зобовязання на суму у розмір 226 202,00 грн.; 3) п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму у розмірі 78,00 грн.; 4) п. 1.9, п. 1.19 ст. 1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму у розмірі 78,00 грн.; 5) п.п. 9.3.3, п.п. 9.3.4, п.п. 9.3.5 п. 9.3 ст. 9, абз. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб” в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму у розмірі 9 152,00 грн.; 6) ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” в результаті чого на підставі ст. 16 цього Декрету та п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. №49 до ТОВ “Мелос-Центр” застосовано штрафні санкції у розмірі 1 360,00 грн. за порушення декларування валютних цінностей та іншого майна за кордоном.

1. Висновки Акту перевірки в частині порушення ТОВ “Мелос-Центр” п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість до обсягу продукції в розмірі 1 006 186,46 грн., реалізованої в квітні 2003р. на суму 503 096,96 грн. та в липні 2003р. на суму 503 089,50 грн. - нерезиденту Компанії “SІА” Rікі І.V.” (м. Рига, Латвія).

Відповідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією (далі по тексту - ВМД).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ “Мелос-Центр" реалізовано кварцові резонатори нерезиденту Компанії “SІА” Rікі І.V.” згідно з умовами договорів комісії від 26.02.2003р. №32-02/К/03 та від 26.06.2003р. №26-06-03-М ДК, факт вивезення товару підтверджується ВМД від 04.04.2003р. №000508, від 31.07.2003р. №001186, які оформлені належним чином у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” від 09.0.1997р. №574.

Крім того, ВМД від 04.04.2003р. №000508 та від 31.07.2003р. №001186 містять напис про те, що задекларовані товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою. Такий напис відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002р. №243 “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження факту вивезення товарів за договорами комісії від 26.02.2003р. №32-02/К/03 та від 26.06.2003р. №26-06-03-МДК за межі митної території України, що засвідчено належно оформленими вантажними митними деклараціями, а тому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач законно включив податкові зобовязання по проведеним експортним операціям до декларації з податку на додану вартість за квітень, липень 2003р. визначивши їх за нульовою ставкою.

2. Актом перевірки також встановлено, що позивачем в жовтні 2003р. в декларації з податку на додану вартість занижено податкове зобовязання на суму 11 500,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 13 465,00 грн., однак у Декларації за листопад 2003р. позивач самостійно здійснив коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість та коригування податкового кредиту з податку на додану вартість, що відображено у декларації з податку на додану вартість у листопаді 2003 року (рядок 8, 16 декларації) та у розрахунку коригування сум податку на додану вартість, що є додатком 2 до вказаної декларації.

Таким чином, на думку судової колегії, позивач до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобовязання минулих періодів та відобразив суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, яку подано за наступний податковий період, що відповідає положенням п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та не може розглядатися як порушення п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

3. Висновки Акту перевірки в частині порушення ТОВ “Мелос-Центр” п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ґрунтуються на тому, що позивачем віднесено видатки у розмірі 794,8 тис. грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, в декларації про прибуток за півріччя 2004 року та за 3 квартали 2004р. у рядку 07 (сума амортизаційних відрахувань) підприємством завищено амортизаційні відрахування за І півріччя 2004р. - на 12,3 тис. грн., за 3 квартали 2004р. - на 2,7 тис. грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в Акті перевірки не наведено переліку документів, які не надано позивачем під час документальної перевірки, не вказано яким чином встановлено неправомірність віднесення видатків до суми валових витрат у конкретно визначеній сумі. В декларації з податку про прибуток підприємства за 2003 рік рядок 05.1 не заповнений, що підтверджується наданою позивачем декларацією.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо не можливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобовязань платника може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. З матеріалів справи, а саме з п.2.24 Акту перевірки вбачається, що відповідачем під час документальної перевірки непрямі методи не застосовувались, оскільки підстав для застосування непрямих методів відповідачем не встановлено.

Крім того, судами встановлено, що позивачу повернуто контрагентами кошти (раніше перераховані суми авансів постачальникам) на загальну суму 794,8 тис грн.: 1) ТОВ “Спецкомтехніка” 25.07.2003р. у розмірі 17 400,00 грн. та 10.06.2003р. у розмірі 201200 грн.; 2) ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” 04.04.2003р. у розмірі 300 000,00 грн., 07.04.2003р. у розмірі 100 000,00 грн., 08.04.2003р. у розмірі 50 000,00 грн., 09.04.2003р. у розмірі 41 998,80 грн.; 3) ПВК фірма “Діамант” 06.03.2004р. у розмірі 142 000,00 грн., 4) ТОВ “Укравтокомплект ЛТД” 06.02.2003р. у розмірі 46 000,00 грн.; 5) ТОВ “Техкомплект” 05.05.2003р. у розмірі 20 000,00 грн. та 06.05.2003р. у розмірі 2 800,00 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками. Сума повернутих коштів у розмірі 794,8 тис. грн. зі знаком мінус відображена в декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2003р. у рядку 05.1 як зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Ця ж сума 794,8 тис. грн. зі знаком плюс входить у суму, зазначену у рядку 04.1 декларації, як витрати на придбання товарів (робіт, послуг). Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 “Про затвердження форми декларації 3 податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” рядок 06 “скориговані валові витрати” складається з арифметичної суми рядків 04 та 05, які в свою чергу складаються з арифметичної суми рядків з 04.1 по 04.12 та з 05.1 по 05.3 відповідно.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтримує думку судів попередніх інстанцій про те, що якщо одна і та ж сума відображена в рядку 04.1 та 05.1 із різними знаками, це не впливає на суму скоригованих валових витрат, відображених в рядку 06 декларації.

Щодо декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік, то суму 794,8 тис. грн. не відображено ні в рядку 04.1, ні в рядку 05.1 декларації, а отже вищевикладене, не впливає на суму скоригованих витрат, відображених в рядку 06 декларації.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що оскільки наказом Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” від 29.03.2003р. №143 прямо не визначено як і в якому рядку необхідно відображати суму повернених передплат, то застосування різних підходів при складання декларацій за 3 квартали 2003р. та 2003р. не є порушенням чинного законодавства України, оскільки не вплинуло на суму валових витрат.

В частині правильності визначення сум амортизаційних відрахувань судами попередніх інстанцій встановлено, що наведені позивачем в деклараціях з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2004р. та за 3 квартали 2004р. дані у рядку 07 (сума амортизаційних відрахувань) відповідають даним бухгалтерського обліку за І півріччя 2004 року та за 3 квартали 2004р., а тому порушень позивачем п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, відповідачем в Акті перевірки не зазначено, в чому саме складається факт порушення норм Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” та на підставі яких саме даних зроблено висновок про завищення суми амортизаційних відрахувань за вказані періоди.

4. В частині встановлених порушень п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п. 1.9, п. 1.19 ст. 1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. “а”" п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” висновки Акту перевірки та відповідне нарахування на підставі цих висновків сум податкового зобовязання ТОВ “Мелос-Центр” не оскаржується.

5. Висновки Акту перевірки в частині порушення позивачем п.п. 9.3.3, п.п. 9.3.4, п.п. 9.3.5 п. 9.3 ст. 9, абз. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб” ґрунтуються на тому, що позивачем не утримано податок з фізичних осіб з виплачених дивідендів, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 9 152,00 грн.

Відповідно до п. 1.9 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у звязку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 7.8.6 п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону визначено, що порядок оподаткування дивідендів, що отримуються фізичними особами, визначається за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи, нараховані на користь платників податку за податкові періоди до 01.01.2004р., оподатковуються за правилами, діючими на момент такого нарахування, незалежно від строків їх фактичної виплати, але не пізніше 01.01.2005р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування дивідендів здійснювалось відповідно до Протоколу зборів засновників позивача від 31.12.2001р., тобто до 01.01.2004р., а виплата дивідендів проводилась в період з 20.02.2004р. по 21.12.2004р. згідно з протоколами зборів засновників від 20.02.2004р. №02/20-1, від 11.03.2004р. №03/11-1, від 16.03.2004р. №03/16-1, від 22.03.2004р. №03/22-1, від 19.04.2004р. №04/19-1, від 05.10.2004р. №10/05-1, від 02.12.2004р. №12/02-1, від 20.12.2004р. №12/20-1, від 21.12.2004р. №12/21-1 та видатковими касовими ордерами.

Вищий адміністративний суд України погоджується, що в даному випадку оподаткування дивідендів підпадає під дію п. 22.6 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а тому дивіденди оподатковуються за правилами, діючими на момент нарахування, незалежно від строків їх фактичної виплати.

При цьому, доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 1 січня 2004 року, оподатковувалися згідно з п. “т” ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян”, відповідно до якого суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включались до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, і не підлягали оподаткуванню прибутковим податком з громадян, а тому позивачем правомірно не утримано податок з фізичних осіб з виплачених дивідендів.

6. Висновки Акту перевірки в частині порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” ґрунтуються на тому, що ТОВ “Мелос-Центр” не відображена дебіторська заборгованість в сумі 56 240,70 грн., за контрактом від 11.01.1999р. №6, укладеним з Колективним фермерським господарством “НИВА” (Білорусь), по якій на звітну дату (станом на 01.01.2004р., 01.04.2004р., 01.07.2004р., 01.10.2004р.) перевищено встановлені законодавством терміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа від 28.03.2002р. №02-25/78 Господарського суду Могильовської області на адресу Міністерства юстиції України про направлення інформації щодо виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 23.07.1999р. №АС 1576/99 рішенням Господарського суду Могильовської області (Білорусь) від 17.12.2001р. №28-9/Б Колективне фермерське господарство “НИВА” визнано банкрутом, а ухвалою від 18.01.2002р. встановлено неможливість погашення кредиторської заборгованості перед позивачем внаслідок недостатності майна.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку є безнадійною заборгованістю.

Згідно з п.п. 12.1.1 п.12.1 ст.12 вказаного Закону платник податку продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобовязання як покупця, так і продавця у звязку із таким визнанням.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999р. №237 встановлено, що безнадійною дебіторською заборгованістю визнається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Безнадійна заборгованість виключається з активів, шляхом її списання з балансу, у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.

Таким чином, судова колегія зазначає, що з моменту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, тобто такою щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, вона перестає бути активом та підлягає списанню з балансу, відповідно до вимог п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказана дебіторська заборгованість була списана з балансу як безнадійна 30.09.2002р., тобто з цього моменту вона перестала бути активом, а тому у позивача на звітну дату (станом на 01.01.2004р., 01.04.2004р., 01.07.2004р., 01.10.2004р.) валютних цінностей за межами України не було, а отже позивачем правомірно не відображено дебіторську заборгованість у розмірі 56 240,70 грн. за контрактом від 11.01.1999р. №6, укладеним з Колективним фермерським господарством “НИВА” (Білорусь) в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.01.2004р., 01.04.2004р., 01.07.2004р., 01.10.2004р.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р. у справі №25/167 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р. у справі №25/167 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2005р. у справі №25/167 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)О.В. Карась(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)М.І. Костенко(підпис)Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

Помічник судді В.А. Кузьменко