Вирок № 26396689, 15.08.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/12450/12

пр. № 1/2608/874/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року

м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Ткаченко Н.В.,

за участю прокурора Паламарчук Я.А., обвинуваченого ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Красний Луч Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні мати похилого віку, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2012 року близько 21 години ОСОБА_1, керуючи технічно справним автобусом «Мерседес Бенц 711», д.н.з НОМЕР_1, рухався в місті Києві по пров. Ульянова зі швидкістю 20 км/год., виїжджаючи на нерегульований пішохідний перехід, який розташований на вул. Командарма Уборевича біля буд. № 25. Розпочавши при цьому поворот ліворуч для подальшого руху в напрямку вул. Чорнобильської, ОСОБА_1 проявив неуважність і не переконався у тому, що це буде безпечно, не урахував дорожню обстановку в темну пору доби, не обрав в таких умовах безпечну швидкість руху, як наслідок не дав дороги пішоходу ОСОБА_2 і скоїв наїзд на неї, коли вона зліва направо по ходу руху його автобусу спокійним кроком переходила зазначений вище нерегульований пішохідний перехід. Внаслідок ДТП потерпілій були спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівої гомілки, уламкових переломів нижньої третини діалізів лівої гомілки зі зміщенням уламків, а також саден та синців.

Своїми діями за наведених вище фактичних обставин ОСОБА_1 порушив п. п. 12.2, 16.2 та 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши, що 01 квітня 2012 року близько 21 години в місті Києві по пров. Ульянова дійсно керував технічно справним автобусом «Мерседес», д.н.з НОМЕР_1 зі швидкістю 20 км/год. Виїжджаючи на нерегульований пішохідний перехід, який розташований на вул. Командарма Уборевича біля буд. № 25, для подальшого руху в напрямку вул. Чорнобильської, розпочавши для цього поворот ліворуч, проявив неуважність і не переконався у тому, що це буде безпечно, не урахував дорожню обстановку в темну пору доби, не обрав в таких умовах безпечну швидкість руху, як наслідок не помітив пішохода ОСОБА_2, на яку скоїв наїзд лівою передньою боковою частиною автобусу, коли вона зліва направо по ходу руху автобусу переходила зазначений вище перехід. Внаслідок ДТП потерпілій було завдано травму лівої ноги. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з якими тривалий час лікувалася.

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та розмір цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на суму 9 000 грн. і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 299 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин та розміру цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на суму 9 000 грн. із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1, керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «Мерседес Бенц 711», д.н.з НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 12.2, 16.2 та 18.1 Правил, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на суму 9 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Потерпіла неповнолітня ОСОБА_2 заявила через свого законного представника позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної підсудним, яку оцінила в розмірі 100 000 грн.

У судовому засіданні представник потерпілої наполягала на задоволенні позову у повному обсязі, уточнивши, що внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 потерпіла була травмована, у зв'язку з чим зазнала фізичних страждань, а душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку із фізичним болем, мали тривалий характер, і до того ж зумовлені істотною зміною звичайних для неї умов життя напередодні, під час і після випускних іспитів в шкоді, під час вступу до вищого навчального закладу.

Підсудний ОСОБА_1, не заперечуючи підстав заявленого до нього вказаного позову потерпілої, визнав його частково, а саме на суму 30 000 грн.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої, суд виходить з такого.

У судовому засіданні безспірно встановлено, що 01 квітня 2012 року внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим та перебувала на стаціонарному лікуванні з 01 по 19 квітня 2012 року, зазнавши хірургічного втручання.

Обставини травмування та лікування ОСОБА_2 внаслідок ДТП підтверджуються об'єктивними даними, які містять досліджені в судовому засіданні довідка травмопункту № 4990, довідка НДСЛ «ОХМАТДИТ» № 714 від 27 квітня 2012 року, висновок судово-медичної експертизи, платіжне доручення від 27 квітня 2012 року про оплату імплантатів для надкісткового остеосинтеза для потерпілої.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін та думку прокурора, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст. ст. 23, 1167 - 1168 та 1187 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_2 частково, а саме: - з відшкодування їй моральної шкоди лише на суму 35 000 грн., враховуючи при цьому характер протиправних дій відповідача, його ставлення до потерпілої після події злочину (сприяння наданню медичної допомоги, прояви співчуття), ступінь його вини, глибину фізичних і моральних страждань потерпілої, тяжкість вимушених змін у його житті, пов'язаних з проведеними хірургічними операціями. В іншій частині належить відмовити у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є необережним злочином невеликої тяжкості, проте вчинений щодо пішохода, який перебував на пішохідному переході, дані про особу винного, який характеризується позитивно; до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні матір похилого віку. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе у даному випадку призначивши ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 299, ст.ст. 321-324, 328, 330 - 335, 343 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - після набрання вироком законної сили скасувати.

Позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн., а в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 9 000 (дев'ять тисяч) грн. В іншій частині, а саме в частині стягнення моральної шкоди на суму 65 000 грн. - в задоволенні позову потерпілого відмовити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на відшкодування судових 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 04 копійки на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (ГУДКСУ у Київській області, р/р № 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу: послуги експерта).

Речові докази: автобус «Мерседес Бенц 711», д.н.з НОМЕР_1, який зберігається на зберіганні у гр.-на ОСОБА_4 - передати належному володільцю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК