Рішення № 2639458, 04.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.08 Справа№ 9/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2008 р. Справа № 9/205

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, м. Львів,

Про стягнення 95362 грн. 03 коп. основного боргу, 9290 грн. 61 коп. пені, 1199 грн. 21 коп. відсотків річних, 5031 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Несторенко А.А. –п/к,

Від позивача: Дашо А.Ю. –п/к,

Від відповідача: не прибув,

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22, 29 ГПК України, зокрема право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді –не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, м. Львів, про стягнення 95362 грн. 03 коп. основного боргу, 9290 грн. 61 коп. пені, 1199 грн. 21 коп. відсотків річних, 5031 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача в доход державного бюджету судові витрати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовільнити, просить розгляд справи відкласти з метою збільшення позовних вимог.

Відповідач, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду –не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання суд, належним чином, не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи під розписку16.10.08р. рекомендованим листом № 3615768, та 14.11.08р. рекомендованою поштою № 3798722.

Суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача щодо причин та підстав відкладення розгляду справи, прийшов до висновку, відхилити клопотання про відкладення справу з метою збільшення позовних вимог, так як стаття 77 ГПК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, такої підстави не передбачає.

Суд оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

24 грудня 2007 року між позивачем (ВАТ «Львівгаз») та відповідачем (ЗАТ «Львівський керамічний завод») було укладено Договір № В-35 про надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до якого позивач зобов'язалось надати послуги з транспортування природного газу розподільними газопроводами Відповідачу у 2008 році, а останній зобов'язався оплатити дані послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем протягом 2008р. відповідачу було надано послуги з транспортування (протранспортовано): в січні 535121 куб.м. газу на загальну суму 51821,12 грн., в лютому 189879 куб. м. газу на загальну суму 18387,88 грн., в березні 259738 куб. м. на загальну суму 25153,03 грн.

Об'єм наданих послуг із транспортування газу підтверджується Розрахунком заборгованості, а також Атами прийому передачі природного газу.

За надані позивачем послуги із транспортування газу за період січень - березень 2008р. відповідачем не оплачені.

Як стверджує представник позивача, відповідач повідомив позивача, що ним не оплачуються вищезгадані послуги, так як дана сума проплачена постачальнику газу —ТЗОВ "Компанія Укргазпостач", оскільки між ними укладено Договір на постачання природного газу №18/08-1.1 від 18.12.2007 року та на сьогоднішній день.

Як зазначив представник позивача, ТЗОВ "Компанія Укргазпостач" безпідставно включив в рахунки споживачам надані транспортні послуги розподільними газопроводами протягом січня-березня 2008р.

Станом на 01.09.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги за період січень - березень 2008р. складає 95362 грн. 03 коп., що підтверджується матеріалами даної справи.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання, а частиною 7 статті 193 ГПК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, в також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 9290 грн. 61 коп. на підставі п. 8.3. Договору №В-35 від 24.12.2007р. про надання послуг з транспортування, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Розрахунок пені: з 01 квітня 2008 року до 30 квітня 2008 ставка НБУ становила 10,0 %, відповідно подвійна облікова ставка НБУ - 20%, сума простроченого платежу 95362,03 грн., кількість днів прострочення - 29, розмір пені за 29 днів прострочення платежу складає (95362,03 грн. х 20 х 100): 365 дн. х 29 дн. = 1515,34 грн. За період з 30.04.2008 року ставка НБУ становила 12 %, подвійна - 24 %, сума простроченого платежу 95362,03 грн., кількість днів прострочення 124, розмір пені за 124 дні прострочення платежу дорівнює: (95362,03 грн. х 24 х 100) : 365 дн. х 124 дн. = 7775,27 грн. Таким чином розмір пені за весь час прострочення 153 дні становить 9290 грн. 61 коп., за період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року (1515,34 грн. + 7775,27 грн. = 9290,61 грн.).

Нарахування пені за даним договором не суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних, які нараховано на відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань у розмірі 1199,21 грн. та інфляційні витрати в сумі 5031,13 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних від суми простроченого платежу з 01.04.2008р.по 01.09.2008р. (153 днів): розмір відсотків - 3%, сума простроченого платежу 95362,03 грн., кількість днів прострочення –153, розмір нарахованих 3% річних складає 1199 грн. 21 коп. (95362,03 грн. х (3 : 100) : 365дн. х 153 дн. = 1199,21 грн.

Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів: у квітні 2008 року індекс інфляції складала 103,1%, сума основного боргу - 95362,03 грн. х (103,1% : 100%) = 98318,25 грн., у травні 2008 року індекс інфляції становив 101,3%, сума основного боргу - 98318,25 грн. х (101,3% : 100%) = 99596,39 грн., у червні індекс інфляції складав 100%, розмір боргу 99596,39 грн. х (100,8% : 100%) = 100393,16 грн. Загальна сума інфляційних витрат складатиме відповідно 5031,13 грн.

Виходячи з вищенаведеного, загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 110882,98 грн. ( 95362,03 грн. основного боргу + 9290 грн. 61 коп. пені + 1199 грн. 21 коп. відсотків річних + 5031 грн. 13 коп. інфляційних витрат).

На органи прокуратури відповідно до ст. 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" та ч.2 ст.2 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк.

Позов заявлено в інтересах держави в особі ВАТ «Львівгаз», оскільки виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії, постачання і транспортування природного газу є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Товариство створене відповідно до наказу Державного комітету по нафті та газу від 11.03.1994 року шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство на підставі указу Президента України від 15.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств».

Суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення суду покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України та стягнути в дохід державного бюджету України.

В частині клопотання прокурора щодо забезпечення позову

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34,36, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, п. і. 79052, місто Львів, вул. Сяйво 12 (код ЄДРПОУ 00293605) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, п. і. 79039, місто Львів, вул. Золота, 42 (код ЄДРПОУ 03349039) 95362 грн. 03 коп. основного боргу, 9290 грн. 61 коп. пені, 1199 грн. 21 коп. відсотків річних, 5031 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод”, почтовий індекс 79052, місто Львів, вул. Сяйво 12 (код ЄДРПОУ 00293605) на користь Державного бюджету України 1108 грн. 82 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Суддя Данко Л.С.