Ухвала суду № 263914, 05.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-7263/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Кімлика І.В.

відповідача: Мора Л.В., Мокрицької К.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва

нарішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.

у справі №25/46

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 р. ТОВ «Аркор» звернулось з позовом до ДПІ у Соломянському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000662307/3, 0000652307/3, 0000672307/3, 0000042307/3 від 13.01.2005 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вилучення зі складу податкового кредиту суми витрат, понесених на придбання товару у ТОВ «Медпрепарати» в розмірі 4758528,80 грн. та, відповідно, зменшення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 4412884 грн. та нарахування податку на додану вартість 345645 грн. і штрафних санкцій 103694 грн. є неправомірним, оскільки чинне законодавство не містить норми щодо обовязкової оплати отриманих товарів (робіт, послуг) для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, видача векселя для оформлення грошового зобовязання за товар свідчить про виконання своїх зобовязань покупцем перед продавцем по оплаті товару. Крім того, при розрахунку доходів від операцій з цінними паперами не враховувались витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені позивачем в минулих періодах та не перекриті доходами від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.04.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000662307/3, 0000652307/3, 0000042307/3 від 13.01.2005 р.; податкове повідомлення-рішення №0000672307/3 від 13.01.2005 р. визнано недійсним в частині визначення суми податкового зобовязання в розмірі 1410978 грн., в іншій частині залишено без змін.

Відповідачем подана касаційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення Господарського суду м.Києва та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ «Медпрепарати» факту здійснення господарської операції не відбулося, а тому право на податковий кредит у позивача відсутнє. Щодо невідображення фінансового результату від операцій з цінними паперами в результаті помилки, то позивачем не подавалась уточнююча податкова декларація з зазначенням обсягу операцій з цінними паперами у 2003 р. Надані суду копії договорів купівлі-продажу цінних паперів не можуть свідчити про наявність у позивача відємного фінансового результату від торгівлі цінними паперами у 2003 р., оскільки це можна встановити лише шляхом здійснення додаткової перевірки.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем у період з 21.05.2004 р. по 21.06.2004 р. було проведено перевірку позивача з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, за результатами якої складено акт №143/23-0711/31245375 від 21.06.2004 р.

13.01.2005 р., на підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000042307/3, яким позивачу, визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 695166 грн. (штрафні санкції);

- №0000672307/3 визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 1529365 грн. (основний платіж 1390332 грн., штрафні санкції 139033 грн.);

- №0000662307/3 визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 449339 грн. (основний платіж 345645 грн., штрафні санкції -103694 грн.);

- № 0000652307/3 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суду 4412884 грн.

Як встановлено у справі, 20.02.2004 р. між позивачем та ТОВ «Медпрепарати» укладено договір №01/20-02/04. За умовами договору ТОВ «Медпрепарати» зобовязалось передати позивачу товар (мікромод. напівпровідник, прилад -3) на загальну суму 118000 грн. та міст діодний мікромодульний на загальну суму 23674644 грн., а позивач зобовязався прийняти товар та оплатити його.

20.03.2004 р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, за якою розрахунки між сторонами можуть здійснюватись шляхом оформлення та передачі у власність постачальника векселів.

20.02.2004 р. ТОВ «Медпрепарати» за накладною №1 передало позивачу товар на загальну суму 28551172,80 грн. (ПДВ 4758528,80 грн.) та виписало податкову накладну.

У акті перевірки зроблено висновок, що підтвердити товарність операції, проведеної позивачем з придбання електродеталей на загальну суму 28551172,80 грн. неможливо, а тому дана операція носить ознаки фіктивної.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Пп 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат згідно п.5.3 ст.5 цього Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки ТОВ «Медпрепарати» було виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 28551172,80 грн., в т.ч. ПДВ 4758528,80 грн., то останнім у відповідності з приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено цю суму до складу податкового кредиту з ПДВ за фактом отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання товарів.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем вартості отриманого за вказаним договором товару до складу валових витрат, доказів на підтвердження безтоварності даної господарської операції відповідачем не надано, а тому податкові повідомлення-рішення №0000662307/3 та №0000652307/3 від 13.01.2005 р. підлягають визнанню недійсними.

Щодо виявлених перевіркою порушень позивачем вимог пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з невідображенням у звітній декларації з податку на прибуток підприємств фінансового результату від операцій з цінними паперами, дохід від здійснення яких у 1 кварталі 2004 р. склав 5130829,46 грн., то судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку та дійшли вірного висновку про безпідставне донарахування позивачу податкового зобовязання в цій частині у звязку з наявністю у останнього відємного фінансового результату за операціями з цінними паперами за 2003 р.

Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, якщо операції з продажу товарів (робіт, послуг) забезпечуються борговими зобовязаннями покупця у формі простого або переказного векселя, то базою для оподаткування ПДВ є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями така договірна вартість збільшена на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Позивачем всупереч п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» було невірно визначено базу оподаткування податком на додану вартість на суму 290000 грн., та відповідно занижено податкове зобовязання звітного періоду з податку на прибуток у розмірі 72500 грн. та податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58000 грн.

На перевірку позивачем була надана відомість обліку надходження ТМЦ за період з 01.02.2004 р. по 31.03.2004 р. згідно якої придбаний товар було оприбутковано 20.02.2004 р. та станом на 31.03.2004 р. не реалізовано, сума балансової вартості запасів, яка була відображена позивачем в рядку «Приріст балансової вартості запасів» (23674,6 тис. грн.), не відповідає фактичній вартості товарів, що була вказана в прибутковій накладній (23792,6 тис.грн.), на суму 118000 грн.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про правомірне донарахування позивачу 72500 грн. податку на прибуток та відповідно 7250 грн. штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено, що позивачем не було враховано коригування вартості придбаних товарів, здійснених в березні 2004 р. в сумі 22.5 тис.грн. При аналізі валових витрат за березень 2004 р. позивачем було надано розрахунок прибутку підприємства за березень 2004 р., в якому витрати підприємства на придбання товарів були вказані в сумі 24949542,80 грн., на придбання матеріалів та МШП 145 грн., на придбання послуг 14480,18 грн., всього на суму 24964167,98 грн., в той час як витрати згідно декларації з податку на додану вартість склали 24964373 грн.

Витрати, які були відображені підприємством згідно звітної декларації з ПДВ перевищують витрати на придбання товарів в розрахунку валових доходів та валових витрат на суму 205 грн., що свідчить про те, що коригування вартості придбаних товарів в сумі 22500 грн. позивачем не проводилось та про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 5625 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді К.В.Конюшко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 10.07.2006 р.