Ухвала суду № 263902, 05.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7228/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня2006 р.                                                                                                             м. Київ         

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., Карася О.В., Степашка О.І.

при секретарі                       Павлушку Р.С.

розглянувши

у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.05у справі№ 8/62 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомДержавної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської областідоМалого підприємства виробничо-комерційного об‘єднання «Заріка»провизнання податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 171165,00 грн., нарахованого за непрямими методами

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2004р.позовні вимоги ДПІ задоволено: визнано податкове зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 171165,00 грн., нараховане за непрямими методами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване тим, що податковим органом не дотриманий порядок визначення суми податкового зобов‘язання за непрямими методами, передбачений п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в тому числі щодо підстав для застосування непрямих методів. Крім того, суд дійшов висновку, що обов‘язок зі включення отриманого від діяльності доходу до складу валового доходу підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов‘язується з фактом використання платником податку у власному виробничому чи господарському обороті матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання), а оскільки у позивача відсутня технічна можливість для зберігання та використання у власному господарському обороті великої кількості нафтопродуктів, висновки ДПІ щодо заниження позивачем об‘єкта оподаткування та визначення у зв‘язку з цим суми податкового зобов‘язання за непрямими методами не відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 року та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2004 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.43 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення відповідачу спірної суми податкового зобов‘язання за непрямим методом слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.03.2004 року № 16/23/24683506 про порушення МП ВКП «Заріка» п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: приховування від оподаткування господарської операції із зберігання світлих нафтопродуктів в кількості 240657 л згідно договору № 01-01/02 від 01.01.2002 року, укладеного між відповідачем (зберігач) та ТОВ «Коломиянафтозбут».

Підпункт 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає підстави для визначення суми податкового зобов‘язання за непрямими методами.

Згідно підпункту 4.3.4 цієї статті застосування непрямого методу для визначення податкових зобов‘язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Ні підставі оцінки досліджених у судовому процесі доказів, зокрема, аудиторського звіту від 14.06.2004 року, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена в рішенні начальника ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області від 02.03.2004 року підстава для визначення відповідачу спірної суми податкового зобов‘язання, а саме, не підтвердження розрахунків, наведених в податкових деклараціях з податку на прибуток даними обліку,-відсутня, оскільки дані, наведені у податковій звітності, підтверджуються бухгалтерськими документами.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає ст. 43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, дійшов висновку про недоведеність факту використання відповідачем у власній господарській діяльності нафтопродуктів, переданих йому на зберігання ТОВ «Коломиянафтозбут», а отже і відсутність порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції діє як інстанція, що перевіряє правильність правозастосування судами попередніх інстанцій, та не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

 УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.05залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Маринчак Н.Є.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

                                                                                                                      Карась О.В.

                                                                                                                      Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                        Усенко Є.А.