Ухвала суду № 26389585, 26.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"26" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/2838/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. у справі за позовом Підприємства споживчої кооперації "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат " (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001642342, №0001632342 від 13.04.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001642342, №0001632342 від 13.04.2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «Перун», що відображені у первинних документах наданих на момент проведення перевірки - є безтоварними, оскільки згідно інформації яка надійшла на адресу Державної податкової інспекції у м. Рівному та акту Дубенської ОДПІ №07/23/21090355 від 05.01.2012 року встановлено відсутність необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей у ТОВ «Перун». Відтак, позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ сформованих за наслідками операції з ТОВ «Перун». Суд не врахував дані обставини та ухвалив незаконне рішення.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ "Перун"(код ЄДРПОУ 21090355) за період грудень 2010 року, про що було складено акт №57/22-100/01733288 від 30.03.2012 року.

Перевіркою ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат» встановлено порушення: - п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19500,00 грн. в тому числі за грудень 2010 року - 19500,00 грн.

- п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в наслідок завищення валових витрат у розмірі 97500,00 грн. в тому числі у ІV кварталі 2010 року у розмірі 97500,00 грн. що призвело до заниження податку на прибуток на суму 24375,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 24375,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001632342 від 13.04.2012 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на 13466,75 грн.;

- №0001642342 від 13.04.2012 яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 24375,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової інспекції у м. Рівному, Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України - скаргу позивача залишено без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з товарності господарської операції та правомірності позивача з формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011 року визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011 року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

В силу пп. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4. ст.. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону №334/94-ВР - до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Однак ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ТОВ «Перун» на підставі податкових та видаткових накладених, перелічених в акті перевірки позивача (копії яких містяться в матеріалах даної справи).

Встановлено, що обставини щодо фактичного надходження, оприбуткування та використання позивачем отриманих цінностей (за спірними операціями) у господарській діяльності відповідачем не заперечувались та не спростовувались.

Факт здійснення господарської операції між ТОВ "Перун" та позивачем з придбання цукру-піску підтверджено видатковою накладною №П-00001525 від 10.12.2010 року; податковою накладною №1530 від 10.12.2010 року; копія податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року від 29.12.2010 року; подорожнім листом №955 від 11.12.2010 року; журналом реєстрації довіреностей. Копії цих документів надані суду.

Зазначені документи є первинними та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Встановлено, що отриманий від ТОВ "Перун" цукор-пісок був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, яка полягає в виробництві фруктових та овочевих соків; переробленні та консервуванні овочів та фруктів. Що підтверджується звітами про рух сировини за грудень 2010 року які були надані працівникам ДПІ м. Рівному під час проведення перевірки.

Щодо нікчемності угоди.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом, відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочину, виконання якого було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства, відповідачем суду не надано.

Крім того у рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідач, на якого відповідно до ст.71 КАС України, покладено обов"язок довести правомірність прийнятого ним рішення, не довів правомірності прийнятого ним рішення та висновку щодо нікчемності угоди, не надав відповідних доказів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Повний текст Ухвали виготовлений "02" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Підприємство споживчої кооперації "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат" вул.Млинівська,22-а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000