Ухвала суду № 26389530, 25.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. справа № 2а-0870/1046/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

при секретарі Снісар Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор - Гарант»21.02.2011 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000260807/0 від 05.10.2010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Страхова компанія просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що податковий орган не мав права видавати лист - повідомлення про неприйняття звітності після прийняття у позивача в електронній формі податкової звітності з ПДВ за квітень-травень 2010 року, яка містила всі обов'язкові реквізити, була підписана відповідними посадовими особами позивача та була скріплена його печатками. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати нечинним та скасувати, оскільки у відповідача не було підстав застосовувати до позивача штрафні санкції за неподання ним податкової звітності з ПДВ за квітень-травень 2010 року.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції правильно керувався статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно було встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідачем 18 травня 2010 року через Центр обробки електронних звітів ДПА України отримано податкову звітність позивача, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року (реєстраційний номер 9001748952); додатку № 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (реєстраційний номер 9001748951); додатку № 2 „Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (реєстраційний номер 9001748953).

В зв'язку з тим, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в рядках „Додатки до рядків цієї декларації (зазначити номери рядків декларації)" та „Додатки, що містять інформацію, щодо уточнених показників поданої раніше декларації, у якій платником самостійно виявлено помилки (зазначити номери рядків декларації)", не прокреслив відсутні показники, відповідач направив позивачеві повідомлення від 20.05.2010 р. №4412/10/08-07 про присвоєння статусу „Не визнано як податкова декларація" декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

16 червня 2010 року відповідач через Центр обробки електронних звітів ДПА України отримав податкову звітність позивача, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року (реєстраційний номер 9002105256); додатку № 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (реєстраційний номер 9002105257); додатку № 2 „Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (реєстраційний номер 9002105258).

З огляду на те, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в пункті „До декларації додаються" не зазначив про наявність додатку № 2 „Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", відповідач направив позивачеві повідомлення від 21.06.2010 р. №6487/10/08-07 про присвоєння статусу „Не визнано як податкова декларація" декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Фахівцем відповідача 27 вересня 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, за наслідками якої складено акт за №26/08-07/31154435.

За наслідками проведеної перевірки перевіряючий дійшов висновку, що позивач, в порушення норм пп. 4.1.4, пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі за текстом -Закон №2181) та п. 2.6.1 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054 (далі за текстом -Порядок №166), не надав до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 року.

У відповідності до вимог пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 та за результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.10.2010 року № 0000260807/0, на підставі якого до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 року не оскаржені позивачем ні в адміністративному, ні судовому порядку. Разом з цим, нові податкові декларації з податку на додану вартість, за вищезазначені податкові періоди, позивачем до відповідача не подавалися.

На підставі пункту 1.11 статті 1 Закону №2181, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. 4.4.2 „І" п. 4.2 ст. 4 Закону №2181).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 166, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Згідно з п. 3.3. Порядку №166, декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

У відповідності до пп. 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У разі якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" визначено детальний перелік вимог до податкової звітності та підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

У п. 4.4, п. 4.5 Методичних рекомендацій зазначено наступне: працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації; якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

На підставі пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 2.6.1 Порядку № 166, якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пп. 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

У відповідності до пп. 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки, наведені відповідачем в акті перевірки позивача, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Внаслідок цього оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є правомірним, обґрунтованим, а сума штрафних санкцій в розмірі 340 грн. за неподання позивачем податкової звітності з ПДВ за квітень, травень 2010 р., розрахована відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання не проводилось.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 -без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко