Ухвала суду № 26389489, 18.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р.

справа № 2а-0470/2501/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

при секретарі Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська та Прокурора м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гарант Сервіс 2007»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гарант Сервіс 2007»16.02.2012 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022302 від 19.01.2012 про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 536’631гр25коп (ас3).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 позов задоволений (ас111).

В апеляційних скаргах ДПІ в Ленінському району м.Дніпропетровська та Прокурор м.Дніпропетровська просять постанову суду скасувати та в позові відмовити. Посилаються на недоказанність отримання позивачем послуг, за які сплачене ПДВ віднесено до складу податкового кредиту (ас121,126)

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно акту позапланової виїзної перевірки ПП «Гарант Сервіс 2007» №106/231/35341376 за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, проведеної ДПІ в Ленінському району м.Дніпропетровська, Підприємством від ТОВ «Уніксервісторг»в березні-травні 2010 року отримано послуг на загальну суму 2’575’830гр. Дана сума перерахована на рахунок надавача послуг, в тому числі ПДВ в розмірі 429’305гр. Проте у ТОВ «Уніксервісторг»відсутні податкові накладні, які включені ПП «Гарант Сервіс 2007»до складу податкового кредиту (ас8,73).

ДПІ в Ленінському району м.Дніпропетровська 19.01.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість 536’631гр25коп (429’305гр основний платіж, 107’326гр25коп штрафні санкції) (ас7,104).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відмовляючи в задоволенні позову, окружний суд правильно послався на пункт 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ПП «Гарант Сервіс 2007»є надання охоронних послуг (ас143-155). Згідно актів приймання-передачі наданих послуг та податкових накладних, позивач в березні-травні 2010 року отримав послуги з надання інструкторів і службових собак на загальну суму 2’575’830гр (ас57-65). За надані послуги ПП «Гарант Сервіс 2007»повністю розрахувалось, в тому числі сплатило ПДВ в розмірі 429’305гр (ас156-185).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкова інспекція в акті перевірки не заперечує, що ПП «Гарант Сервіс 2007»використовувало інструкторів і службові собаки у своїй господарській діяльності та посилається на отримані від ТОВ «Уніксервісторг»податкові накладі.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ надавачем послуг. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинен нести надавач послуг, а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаних послуг.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Уніксервісторг»перебуває в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії»зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов’язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов’язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов’язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов’язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суб’єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПП «Гарант Сервіс 2007». Відсутність копій податкових накладних у надавача послуг не є підставою для застосування санкцій до отримувача послуг, при тому що у останнього знаходяться належним чином оформлені оригінали податкових накладних. Про реальність надання послуг також свідчить довготривалість стосунків між ПП «Гарант Сервіс 2007»та ТОВ «Уніксервісторг». За інші періоди надання послуг у податкової інспекції заперечень немає.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська та Прокурора м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 18.09.2012

В повному обсязі ухвала складена 20.09.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко