Постанова № 26389433, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 4377/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АВМ-Техно» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

24.02.2011 року позивач - ПП «АВМ-Техно» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ в Галицькому районі м. Львова в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0001312321/0, №0001322321/0 та №0001332321/0 від 30.06.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Галицькому районі м. Львова визначено позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5 684 271,00 грн., податку на прибуток підприємств в сумі 10 968 278,00 грн. та по комунальному податку в сумі 363,80 грн. При цьому, позивач вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені вищевказані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими і хибними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються законодавчими і нормативними актами. Також, позивач вказує на те, що висновок відповідача про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з його контрагентами не відповідає дійсності, оскільки працівникам податкового органу під час перевірки було надано усі належні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому висновки останніх про порушення товариством вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є надуманими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 30.06.2010 року № 0001312321/0, № 0001322321/0 та № 0001332321/0.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Пустомитівському районі оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами мають ознаки фіктивності, оскільки позивачем не підтверджено належними первинними документами реальність господарських операцій з його контрагентами, а тому надані для перевірки первинні документи не мають юридичної сили і доказовості. В контрагентів позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Крім того, апелянт зазначає, що відносно контрагентів позивача порушено кримінальні справи за фіктивне підприємництво.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Повістки про виклик в суд на 14:30 год. 16.07.2012 року та 12:30 год. 25.09.2012 року позивачу надсилалася на останню адресу зазначену представником позивача (вул. Газова, 17, м. Львів, яка відповідає адресі внесеній до ЄДРЮОФОП), однак дані повістки повернулися до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 40 КАС України повістки вважаються врученими позивачу належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 12.05.2010 року по 02.06.2010 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «АВМ-Техно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом № 2291/23-2/33549712 від 07.06.2010 року.

Відповідно до висновків даного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 5 484 054 грн., в тому числі: занижено за 1 квартал 2008 року в сумі 406 279 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 427 976 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 1 146 922 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 733 405 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1 915 563 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1018 388 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 116 682 грн.; завищено за 3 квартал 2009 року в сумі 281161 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п. 1.7, п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.2.7 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, всього в сумі 3 789 514 грн.;

- п. 1.15 ст. 1, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1, 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 350,00 грн.;

- ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»ПП «АВМ-ТЕХНО» не проведено нарахування комунального податку за 4 квартал 2009 року в сумі 23,8 грн..

На підставі висновків вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2010 року:

- № 0001312321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 968 278 грн., в тому числі 5 484054 грн. - за основним платежем та 5 484 224 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12 Т.1);

- № 0001322321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 684 271 грн., в тому числі 3 789 514 грн. - за основним платежем та 1 894 757 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13 Т.1);

- № 0001332321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 363,8 грн., в тому числі 23,8 грн. - за основним платежем та 340 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14 Т.1).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновок податкового органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з його контрагентами є безпідставним, оскільки позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій. Не мають під собою правового підґрунтя і твердження відповідача про нікчемність правочинів між ПП «АВМ-Техно» та його контрагентами, внаслідок їх укладення з метою, яка нібито суперечить моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямованих на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, оскільки в акті немає жодних належних доказів, які б вказували на вчинення правочинів із метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і їх невідповідність актам цивільного законодавства. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач як юридична особа може нести будь-яку відповідальність лише у разі самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести відповідальність за діяння будь-яких інших осіб. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що висновки ДПІ в Галицькому районі м. Львова щодо неподання позивачем розрахунку комунального податку за 4-й квартал 2009 року є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валового доходу, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постановах цього Суду від 24.03.2009 року справа № 21-1616во08, від 01.09.2009 року справа № 21-1258во09.

Як вбачається з акта перевірки 01.10.2008 року між позивачем та ПП «Андор» в особі директора Колодяжного О.І. укладено договір поставки № 01/10-08/3.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив ПП «Андор» побутову техніку на загальну суму 1 664 727,09 грн. в тому числі ПДВ - 277 475,36 грн. згідно видаткових накладних: № РН-0044/11 від 18.11.2008 року, № РН-0044/12 від 21.11.2008 року, № РН-0000001 від 08.01.2009 року, № РН-0000013 від 18.03.2009 року, № РН-0000018 від 01.04.2009 року, № РН-0000019 від 07.04.2009 року, № РН-0000021 від 15.04.2009 року, № РН-0000029 від 30.04.2009 року.

Угодою про припинення зобов'язань зарахуванням від 30.04.2009 року заборгованість, яка облікувалась по кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками - по контрагенту ПП «Андор»» в сумі 602 536,3 грн. була погашена шляхом зарахування зустрічної вимоги, що випливає з договору поставки.

Отримані кошти від реалізації побутової техніки ПП «Андор» без врахування ПДВ, позивачем віднесені до валового доходу.

01.10.2008 року між ПП «Андор» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 01/10-08/4 від 01.10.2008 року.

Згідно видаткових накладних ПП «Андор» поставило позивачу побутову техніку на загальну суму 565 372,56 грн., в тому числі ПДВ - 63 258,98 грн., а саме згідно накладних: № 0203-09 від 02.03.2009 року, № 0104-1 від 01.04.2009 року, № 0203-3 від 02.03.2009 року, № 110305 від 03.11.2008 року, № 120119 від 01.12.2008 року, № 0202-16 від 02.02.2009 року, № 120120 від 01.12.2008 року.

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Андор» на відповідні суми виписало для позивача податкові накладні: № 030213 від 02.03.2009 року, № 01041 від 01.04.2009 року, № 030203 від 02.03.2009 року, № 110305 від 03.11.2008 року, № 120122 від 01.12.2008 року, № 120121 від 01.12.2008 року, 190122 від 02.02.2009 року.

Сплачені позивачем кошти без врахування ПДВ за побутову техніку віднесені ним до складу валових витрат, а сплачені в ціні придбаного товару суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідні звітні періоди.

В березні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту з відображенням в рядку 16 Декларації по ПДВ (самостійно виявлена помилка за лютий 2010 року) включено податкову накладну № 25 від 31.10.2009 року на загальну суму 7 998 000 грн., в тому числі ПДВ 1 333 000 грн. отриманої від ПП «Андор».

Однак, дані первинні документи не є достатніми доказами підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та даним контрагентом, виходячи з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками податкового органу про те, що у позивача не було правових підстав для формування, валового доходу, валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Андор», оскільки надані ним первинні документи містять інформацію, яка не відповідає дійсності.

Як вбачається із матеріалів справи, товар згідно зазначених вище видаткових накладних становив велику вагу, а тому для організації його перевезення необхідний був транспорт, перевезення яким оформляється відповідною транспортною документацією, яка у позивача також відсутня.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. N 228/253, перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне). Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

У відповідності до пунктів 11.1 - 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, транспортування товару здійснюється за обов'язкової наявності, як товарно-транспортної накладної, так і дорожнього листа. При цьому, єдиним первинним документом, який є підставою для оприбуткування ТМЦ у вантажоодержувача є товарно-транспортна накладна.

Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Андор», а тому у нього не було правових підстав для формування на підставі цих господарських операцій валового доходу, валових витрат та податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Сигма-Б» то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Сигма-Б» 01.10.2008 року укладено договір поставки № 01/10-08/2.

Згідно видаткових накладних позивач поставив ТзОВ «Сигма-Б» побутову техніку на загальну суму 8 112 595,16 грн. без ПДВ, а саме згідно накладних: № 28 від 29.04.2009 року, № 27 від 28.04.2009 року, № 26 від 27.04.2009 року, № 25 від 24.04.2009 року, № 24 від 22.04.2009 року, № 23 від 21.04.2009 року, № 22 від 16.04.2009 року, № РН-0000017 від 30.03.2009 року, № РН-0000016 від 25.03.2009 року, № РН-0000015 від 23.03.2009 року, № РН-0000014 від 19.03.2009 року, № РН-0000009 від 19.02.2009 року, № РН-0000008 від 12.02.2009 року, № РН-0000007 від 11.02.2009 року, № РН-0000006 від 03.02.2009 року, № РН-0000003 від 12.01.2009 року, № РН-0000004 від 20.01.2009 року, № РН-0000002 від 08.01.2009 року, № РН-0000049 від 24.12.2008 року, № РН-0044/10 від 11.11.2008 року, РН-00044/9 від 10.11.2008 року, РН-00044/1 від 03.11.2008 року, РН-0000048 від 18.12.2008 року, РН-0000047 від 10.12.2008 року.

Отримані позивачем суми від реалізації ТзОВ «Сигма-Б» побутової техніки, позивачем віднесено до валового доходу.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками податкового органу про те, що у позивача не було правових підстав для формування валового доходу на підставі господарських операцій з ТзОВ «Сигма-Б», виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з вказаних вище видаткових накладний проданий позивачем товар є великогабаритний, а тому повинен був транспортуватися. Згідно умов договору укладеного між позивачем та ТзОВ «Сигма-Б» (п.5.2) поставка товару здійснюється Постачальником, тобто ПП «АВМ-Техно», а тому у позивача у разі реальної поставки товару повинна бути у наявності товарно-транспортна документація, а саме товарно-транспортні накладні, шляхові листи. Однак, позивачем такі не надані, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

Крім того, з наявної у матеріалах справи постанови Богунського районного суду від 11.06.2009 року суд вбачає, що діяльність ТзОВ «Сигма-Б» задіяна в злочинній схемі направленій на незаконне формування податкового кредиту по податку на додану вартість у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання ТМЦ через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично господарської діяльності не здійснювали.

02 січня 2009 року між ТзОВ «Сигма - Б», ТзОВ «Актіон Україна» та ПП «АВМ - ТЕХНО» укладено договір уступки права вимоги № 02/01-09.

У відповідності до умов вказаного договору викладених у пункту 1.1. ТзОВ «Сигма - Б» (Первісний кредитор) передає своє право вимоги до ТзОВ «Актіон Україна» (Боржник) на суму 7 296 729,99 грн., яке виникло за період 2008 року за договором поставки № 01/09-08 від 01 вересня 2008 року, а ПП «АВМ-Техно» (Новий кредитор) приймає таке право вимоги.

Згідно із п. 1.2-1.3 даного договору уступки права вимоги ТзОВ «Актіон Україна» (Боржник) надає свою згоду на перевід вищезазначеного права вимоги від ТзОВ «Сигма-Б» (Первісного кредитора) до ПП «АВМ - Техно» (Нового кредитора) та зобов'язується здійснити розрахунок з ПП «АВМ-Техно» (Новим кредитором) на суму зазначену у п. 1.1 цього договору, до 31 січня 2009 року.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Актіон Україна» проведено оплату на ПП «АВМ-Техно» у січні 2009 року всього в сумі 7 296 729,99 грн., в тому числі: 14.01.2009 на суму 3 706 000 грн.; 19.01.2009 на суму 500 000 грн.; 20.01.2009 на суму 15 729,99 грн.; 26.01.2009 на суму 3 075 000 грн.

В бухгалтерському обліку ПП «АВМ-Техно» одержання права вимоги до боржника відображено 02.01.2009 року за дебетом рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» та кредитом рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» на суму 7 296 729,99 грн. Крім того проведено в обліку одержані кошти від ТзОВ «Актіон Україна» (Боржник) за дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та кредитом рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» на суму 7 296 729,99 грн..

По взаємовідносинах ПП «АВМ-Техно» (Новий кредитор) з ТзОВ «Сигма-Б» (Первісний кредитор) за проведеною операцією з уступки права вимоги встановлено, що станом на 01.01.2009 рік по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» ПП «АВМ-Техно» обліковувалась дебіторська заборгованість з відвантажені товари на ТзОВ «Сигма-Б» у розмірі 1 170 155,92 грн.. Протягом 1-го кварталу 2009 року ПП «АВМ-Техно» відвантажено на ТзОВ «Сигма-Б» товар на суму 3 313 563,82 грн. (з ПДВ) та 2-го кварталу 2009 року на суму 5 251 394,46 грн. (з ПДВ), що відображено за дебетом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» Кт 702 «Дохід від реалізації товарів, робіт, послуг».

Крім того, в ході даного судового розгляду не встановлено факту реалізації ПП «АВМ-ехно» товарно-матеріальних цінностей саме на ТзОВ «Сигма-Б», що в свою чергу не може підтверджувати факт виникнення заборгованості ТзОВ «Сигма-Б» перед ПП «АВМ-Техно».

Отже, враховуючи вищевикладене, кошти, що перераховані ТзОВ «Актіон Україна» на ПП «АВМ-Техно» у січні 2009 року всього в сумі 7 296 729,99 грн. за своєю природою за вищенаведених умов не можуть виступати як оплата боргу, оскільки його наявність не доведена, та мають всі ознаки безповоротної фінансової допомоги. В свою чергу для ПП «АВМ-Техно» дані кошти перевищують в повному обсязі номінал облікової дебіторської заборгованості ТзОВ «Сигма-Б». Крім того, будь яких первинних документів (договору зарахування, акту зарахування чи належним чином оформленої заяви на проведення зарахування), на виконання норм цивільного законодавства, які б давали підставу для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між ПП «АВМ-Техно» та ТзОВ «Сигма - Б» для згортання заборгованостей до суду не представлено.

Також судом встановлено, що між ТзОВ «Скретч-2008» та ПП «АВМ-Техно» укладено договір відповідального зберігання № 081223/01 від 23 грудня 2008 року, відповідно до п.п 1.1 якого Поклажодавець (ПП «АВМ-Техно») передає, а Зберігач (ТзОВ «Скретч-2008») приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору побутову техніку.

Згідно п.п. 1.2 адреса зберігання - м. Київ, вул. Автозаводська. Поклажодавець згідно з умовами договору оплачує Зберігачу послуги зберігання у розмірі 360000грн (в т.ч. ПДВ-60 000грн.) на місяць.

На виконання даної угоди був складений акт №1 від 30.04.2009 року на загальну суму 720 000 гри. (ПДВ-120 000 грн.) відповідно до якого Зберігач надав, а Поклажодавець прийняв послуги відповідального зберігання за січень-лютий 2009 року.

Однак, з даних первинних документів не вбачається можливим визначити, який саме товар передавався на зберігання, його кількість. Відсутні первинні документи про те, що товар здавався на зберігання Зберігачу та після закінчення зберігання переданий Поклажодавцю.

Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності по вищевказаному підприємству податковим органом встановлено, що у ТОВ «Скретч-2008» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт надання послуг відповідального зберігання, неможливість забезпечення схоронності майна при відсутності трудових ресурсів на підприємстві. Згідно інформаційної бази даних, вищевказане підприємства відносяться до сумнівних підприємств, " директор згідно бази даних - доходів на даному підприємстві не одержував.

Додатково слід зазначити, що позивачем 01.07.2008 року укладено аналогічний договір відповідального зберігання з ТзОВ «Торговий дім «Супермаркет-93», відповідно до п.п 1.1 якого Поклажодавець (ПП «АВМ-Техно») передає, а Зберігач (ТзОВ «Торговий дім «Супермаркет-93») приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору побутову техніку. Поклажодавець згідно з умовами договору оплачує Зберігачу послуги зберігання у розмірі 720грн. (вт.ч.ПДВ-120грн) на місяць.

Враховуючи вищенаведене, вартість отриманих послуг, віднесених до складу валових витрат від вищенаведеного контрагента є не підтвердженою.

Матеріалами справи встановлено, що ПП «АВМ-Техно» 22.05.2006 року було укладено з ПП «Євро-Юг» договір комісії за № 81.

Відповідно до умов даного договору ПП «АВМ-Техно» - Комітент доручає, а ПП «Євро- Юг» - Комісіонер бере на себе зобов'язання укладати від свого імені та за рахунок Комітента угоди по придбанню та поставках аудіо-відео техніки, електронної продукції, побутової техніки, ТНП, брати на комісію і реалізовувати частину товару.

На виконання вказаного договору комісії, ПП «Євро- Юг» укладено 14.06.2006 контракт № 2006/1/7 від 14.06.2006 року з фірмою «Hіghtech Trage LLC» (США) про поставку товару на загальну суму 5 000 000 дол. США.

Предметом контракту є імпорт товару, який вказується в інвойсах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Поставка товару здійснюється на базисних умовах передбачених правилами «ІНКОТЕРМС» (умови поставки - СІР - м. Іллічівськ, DAF - кордон України, СІФ - м. Одеса, СІП - м. Іллічівськ, СІП - м. Одеса).

Відповідно до умов даного контракту ПП «АВМ-Техно», за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року ввезено на митну територію України побутову техніку на загальну суму 2454949,9 дол. США. Заявлено до митного оформлення та оформлено відповідні ВМД.

Згідно наявної у ДПА у Львівській області інформації, отриманої листом Служби внутрішніх Доходів Сполучених Штатів Америки від 27.08.2009 року № 3547772 Американська компанія «Hіghtech Trage LLC» (США) - недіюча, про що свідчать причини: відсутність ідентифікаційного номеру платника податків (ПІН); неподання декларації з податку на прибуток в США; не може мати банківський рахунок в США, оскільки не має коду ПІН; адреса, що використовується суб'єктом господарювання є адресою зареєстрованого агента,

якій скоріше є агентом для отримання і передачі документів, ніж для здійснення бізнесу від імені суб'єкта оподаткування.

За період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року по контрактах № НЕ02/06 від 29.05.06р., № NЕ02/06 від 29.05.06р. (договір комісії № 81 від 22.05.06) укладених з нерезидентом - «Hіghtech Trage LLC», 2424 Pioner Ave Street Cheyenne WY, USA отримано товару від нерезидента «Hіghtech Trage LLC» на загальну суму 2 454 949,9 дол. США. Оплату нерезиденту «Hіghtech Trage LLC» здійснено в сумі 80 000,00 дол. США.

Згідно даних вантажних митних декларацій фірма «Hіghtech Trage LLC» не виступала фактичним вантажовідправником товару. В графі 2 «Відправник/експортер» вказано див. доповнення. В доповненнях до ВМД вантажовідправником товарів виступали інші фірми-нерезиденти. Однак, ПП «АВМ-Техно» не представлено документи, підтверджуючі правові відносини між фактичним вантажовідправником та ПП «АВМ-Техно».

З наведеного вище вбачається, що вантажно-митні декларації оформлялись на неіснуюче підприємство - нерезидента (лист Служби внутрішньої безпеки США від 27.08.2009 року № 3547772), яке не було зареєстроване платником податків та відповідно не сплачувало податки. Відповідно у ВМД відображались недостовірні дані, тобто вони були складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже, вантажні митні декларації не містять правдивих даних, оскільки основний відправник/експортер товару американська фірма «Hіghtech Trage LLC» (США) - недіюча, а документів про правові підстави отримувати товар в інших суб'єктів господарювання ПП «АВМ-Техно» не представлено.

Таким чином, у позивача не було правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту на підставі вказаних вище господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами усіма первинними документами, які характерні для даного виду правовідносин.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001332321/0 від 30.06.2010 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори», комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Перевіркою встановлено, що згідно даних обліку підприємства середньооблікова чисельність працюючих за жовтень 2009 року становила 4 особи, за листопад 2009 року 5 осіб, за грудень 2009 року 5 осіб. В результаті сума комунального податку за 4 квартал 2009 року має становити 14 осіб х 1,7 = 23,8 грн..

Однак, ПП «АВМ-Техно» не подано Розрахунок комунального податку за 4 квартал 2009 року, чим порушено пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що позивачем 08.02.2010 року направлено на адресу податкового органу звіт за 4 кв. 2009 року, оскільки позивачем до матеріалів справи не долучив жодного доказу, який б підтверджував даний факт.

Наведені вище обставини справи суд першої інстанції не врахував та залишив поза своєю увагою, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладені вище обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем податкові повідомлення-рішення №0001312321/0, №0001322321/0 та №0001332321/0 від 30.06.2010 року винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а-2078/11/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «АВМ-Техно» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 28.09.2012 року.