Ухвала суду № 26389192, 03.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 49687/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ-Фасад» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ-Фасад» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000751600/0 від 11.10.2010 року та № 0000761600/0 від 11.10.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснював платежі із призначенням платежу згідно своїх податкових зобов'язань, відтак порушення п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»в його діях відсутнє. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення незаконними та необґрунтованими і просить їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000751600/0 від 11.10.2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000761600/0 від 11.10.2010 року.

Представник Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Згідно п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону України, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У відповідності до п.1.8 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів», яка затверджена наказом Головної державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994р. № 37 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. № 887/6078 (із змінами і доповненнями), «облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводиться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС). Засобами АІС забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій.» Відповідно до п.5.4 Інструкції «Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.»

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ Фасад» зареєстроване 02.07.2002 року, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 9922662. Позивач взятий на облік в органах ДПС 08.07.2002 року за № 4994, згідно довідки про взяття на облік платника податків № 16 від 10.02.2009 року.

11.10.2010 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт № 1676/16-0/32053273 про результати перевірки дотримання вимог п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТзОВ «МДФ Фасад»за період з 02.03.2009 року по 29.07.2010 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». ТзОВ «МДФ Фасад»сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів у сумі 173967,42 грн.; від 31 до 90 календарних днів у сумі 54080,68 грн.

11.10.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ш»№ 0000751600/0, яким відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість, передбаченого п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п. п. 17.1.7., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону зобов'язано сплати штраф у розмірі 20%, у сумі 10816,14 грн., а також податкове повідомлення рішення форми «Ш»№ 0000761600/0, яким відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість, передбаченого п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п. п. 17.1.7., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону зобов'язано сплати штраф у розмірі 10%, у сумі 17396,74 грн.

Позивачем подано копії платіжних документів згідно яких ним здійснювались платежі з ПДВ.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Відповідачем застосовано до позивача положення п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Застосування вказаної норми Закону є неправомірним, оскільки докази (вищевказані платіжні доручення), що є у справі, вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за січень 2009 року травень 2010 року, відтак сплата позивачем зобов'язань по податку на додану вартість за вказаний період підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У податкового органу відсутні право чи обов'язок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу сплата податкових зобов'язань за певний період.

Вказана позиція узгоджується із позицією викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та в ухвалі від 13.04.2010 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000751600/0 від 11.10.2010 року та № 0000761600/0 від 11.10.2010 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі № 2а-1600/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук