Ухвала суду № 26388333, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-4751/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4751/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2012 року № 0003432305 та № 0003422305.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт". Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.04.2012 року № 0003432305 та № 0003422305.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати з оплати судового збору в сумі 533,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п. 44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст. 138 та п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ "Промтехноопт". Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, а саме Акту №41/15-02-36/37092055 від 26.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промтехноопт", щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро-Синергетика", була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даним контрагентом. Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що всі договори укладені даними суб'єктом господарювання із контрагентами, у т.ч. ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

10.09.2012 року до суду надійшла заява, в якій позивач просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платника податку на додану вартість.

30.03.2012 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку документальну перевірку ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Промтехноопт" за період листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №666/2201/32235242 від 30.03.2012 р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 ПК України, в результаті чого, ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" завищено суму податкового кредиту з ПДВ: за листопад 2011 року в розмірі 20097,87грн.; що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20098грн., у тому числі: за листопад 2011 року в розмірі 20098грн.;

- п.44.1 ст.44 та п.138.2 ст.138 ПК України, а саме ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" завищено суму валових витрат на 100489,24 грн. (4-й кв. 2011), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23113 грн. (4-й кв. 2011).

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003432305 від 06.04.2012 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30147,00 грн., у т.ч. за основним платежем 20098,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції в сумі 10049,00 грн.

- № 0003422305 від 06.04.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23113,00 грн., у т.ч. за основним платежем 23113,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції в сумі 0 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР", суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як свідчать письмові докази, у перевіряємому періоді ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" (Покупець) господарські взаємовідносини із ТОВ "Промтехноопт" (Постачальник) на підставі Договору поставки № 15/0/-11 від 15.08.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію - запчастин до легкових автомобілів в кількості та у строки узгоджені сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов Договору ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" було придбано у ТОВ "Промтехноопт" товар (запчастини до легкових автомобілів), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії накладних від 01.11.2011р. на суму 19373.14 грн. (ПДВ-3228.86 грн.); 01.11.2011р. на суму 15737.81 грн. (ПДВ-2622.97 грн.); 03.11.2011р. на суму 9701.98 грн. (ПДВ-1617.00 грн.); 11.11.2011р. на суму 10673.87 грн. (ПДВ-1778.98 грн.); 14.11.2011р. на суму 9845.94 грн. (ПДВ-1640.99 грн.); 18.11.2011р. на суму 21257.39 грн. (ПДВ-3542.90 грн.); 25.11.2011р. на суму 21187.96 грн. (ПДВ-3531.33 грн.); 28.11.2011р. на суму 12809.02 грн. (ПДВ-2134.84 грн.); на загальну суму 120587.11 (в тому числі ПДВ-20097.87 грн.).

На підтвердження факту перевезення придбаного товару позивачем було надано копії укладених із гр. ОСОБА_2 Договорів підряду №01/11/2011 від 01.11.2011 року, №03/11/201 від 03.11.2011 року, №11/11/2011 від 11.11.2011 року, 14/11/2011 від 14.11.2011 року, 18/11/2011 від 18.11.2011 року, 25/11/2011 від 25.11.2011 року, 28/11/2011 від 28.11.2011 року та складених на їх підставі актами виконаних робіт.

В послідуючому товар було оприбутковано позивачем на підставі рахунків №№ 407, 412, 417, 431, 439, 447, 458, 473.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промтехноопт", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Наявність на підприємстві необхідних складських приміщень підтверджується наданими позивачем копіями укладених із ПРАТ "Готель"Харків" та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "ІМК" НАНУ" Договорів оренди від 01.12.2011 № 386/04 та № 42 від 15.07. 2011 року відповідно.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ "Промтехноопт".

Колегія суддів зазначає, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме на виконання укладених із ТОВ "ТЕХІНВЕСТ"; СТГО Південна залізниця"; Підприємство "Палац Праці Обєднання профспілок Харківської області"; Селянське господарство "Муравский шлях"; ЧПФ "Бриз"; ТОВ СП "Мелихівське"; СТОВ "Мрія"; СФГ "Вікторія"; ВКПФ"ІСТОК" договорів про виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів, актами виконаних робіт та податковими накладними. Фактична сплата за проведені позивачем роботи підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи .

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Колегія суддів зазначає, що на виконання договірних відносин ТОВ "Промтехноопт" були вписані податкові накладні: № 45 від 01.11.11р. на загальну суму 16144,28 грн, у т.ч. ПДВ - 3228,86 грн.; № 46 від 01.11.11р. на загальну суму 13114,84 грн, у т.ч. ПДВ -2622,97 грн.; № 152 від 03.11.11р. на загальну суму 8084,98 грн, у т.ч. ПДВ -1617,00 грн.; № 331 від 11.11.11р. на загальну суму 8894,89 грн, у т.ч. ПДВ -1778,98 грн.; № 358 від 14.11.11р. на загальну суму 8204,95 грн, у т.ч. ПДВ -1640,99 грн.; № 451 від 18.11.11р. на загальну суму 17717,49 грн, у т.ч. ПДВ -3542,90 грн.; № 553 від 25.11.11р. на загальну суму 17656,63 грн, у т.ч. ПДВ -3531,33 грн.; № 572 від 28.11.11р. на загальну суму 10674,18 грн, у т.ч. ПДВ -2134,84 грн. на загальну суму 120587.11 (в тому числі ПДВ-20097.87 грн.).

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промтехноопт" і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року по справі № 2-а-4751/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-4751/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.