Ухвала суду № 26388241, 24.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/2005/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-1670/2005/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Атом"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Атом", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними дії відповідача при складанні акту перевірки № 129/23-209/25163708 від 07.03.2012 року та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006022301/312 від 28.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом було порушено процедуру розгляду заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку із чим, позивач був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді заперечень. Також, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Приватним підприємством "Мілонд". Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення даних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Атом" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 006022301/312 від 28.03.2012 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Повернуто на користь ПрАТ "Атом" частину судових витрат на сплату судового збору у сумі 1073,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.198.1, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ПП "Мілонд". Разом з тим, оскільки місцезнаходження даного суб'єкта господарювання не встановлено, відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, то податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, та як наслідок, безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по даним взаємовідносинам.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Атом" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Кременчуцькій ОДПІ та зареєстрований як платника податку на додану вартість.

У період з 05.03.2012 року по 07.03.2012 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Атом" з питань взаємовідносин з ПП "Мілонд" за грудень 2011 року, у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження ПАТ "Атом" на запит Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 року № 5758/10.

За результатами перевірки складено акт № 129/23-209/25163708 від 07.03.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з ПДВ за грудень 2011 року на суму 766 926 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДП прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006022301/312 від 28.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 150 389 грн., з яких 766 926 грн. - за основним платежем та 383 463 - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як свідчать письмові докази, у перевіряємому періоді ПрАТ "Атом" (Покупець) мав господарські взаємовідносини із ПП "Мілонд" (Постачальник) на підставі Договору поставки № 24 від 01.12.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати матеріали та обладнання, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена у рахунках-фактурах постачальника.

На виконання умов Договору, ПрАТ "Атом" протягом грудня 2011 року було придбано у ПП Мілонд" товар (блок інверторний 25 кВт, плата синхронізації, інвертор 500 кВт, блок інверторний 250 кВт, інвертор 630 кВт, блок інверторний 100 кВт), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактур та видаткових накладних.

На підтвердження факту перевезення придбаного товару позивачем було надано копії подорожніх листів службового легкового автомобіля та копії свідоцтв реєстрації транспортних засобів.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Мілонд", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ПП "Мілонд".

Колегія суддів зазначає, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать надані позивачем копії накладних на внутрішнє переміщення товарів, актів списання товарів, переданих на виробництво, калькуляції собівартості робіт по договорам з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", з УКС СГГА, з ТОВ "Інвестстройпроект", з ДПП "Кривбаспромводопостачання", актів змонтованого обладнання переліку комплектуючих, використаних для виготовлення АСУ MDE-A-400М-2-200, АСУ MDE-A-1000М-2-500, АСУ MDE-A-630М-1-630. (а.с. 113-157).

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ПрАТ "Атом" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПрАТ "Атом" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Колегія суддів зазначає, що на виконання договірних відносин ПП "Мілонд" були вписані податкові накладні.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ПП "Мілонд" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договіри укладені між позивачем та ТОВ "Сібтрейд" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Посилання податкового органу на те, що ПП "Мілонд" відсутнє з своїм місцезнаходженням, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.04.2012 року місцезнаходженням ПП "Мілонд" вказано адресу: 39600, Полтавська область, АДРЕСА_1, відомості про юридичну особу підтверджено. Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору від 10.10.2011 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП "Мілонд" (орендар), щодо оренди нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП "Мілонд" і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року по справі №2а-1670/2005/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-1670/2005/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.