Ухвала суду № 2638820, 23.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23.12.2008 Справа № 22-а-916/08

Попередня справа № 2-а-1022/08                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Санакоєвої М.А.                      секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

представника позивача: Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника;

представника відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" - Семенова Анатолія Германовича, довіреність №461 від 15.12.2008;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 01.09.08 у справі №2-а-1022/08 (№22а-916/08),

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова 133, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)           

до           Відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" (вул. 3-я Промислова 1, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96004)                               

про стягнення пені,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2008 року (суддя Трещова О.Р.) у справі №2а-1022/08 (№22а-916/08) відмовлено у задоволенні позову Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" про стягнення пені.

Не погодившись з постановою суду,           Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року було відкрито апеляційне провадження стосовно апеляційної скарги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Апеляційна скарга була мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідач відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов’язаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач зобов’язаний сплатити відповідним відділенням фонду адміністративно-господарські санкції, які дорівнюють середньорічній заробітній платі роботодавця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте ними. Якщо роботодавець на сплачує санкції, нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент оплати, нарахованої на всю суму недоїмки за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Приймаючи до уваги, що відповідач своєчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2007 року, в нього утворилася заборгованість, яку він погасив лише 17.01.2008 року. Тому за весь час прострочки за 275 днів відповідач повинен сплатити пеню в сумі 1083,50 гривень. Приймаючи до уваги, що частково пеня сплачена, сума боргу залишилася 457,04 гривень.

До початку судового засідання від представника позивача - Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим задовольнити клопотання представника позивача та розглянути справу по суті у відсутності сторони, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з позовом Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" про стягнення пені в розмірі 457,04 гривень.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Нормами частини 7 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 визначено, що контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначено Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року №1434.

Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Також, пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до пункту 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.2007 року. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені пусток 3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, яке визнано урядовим органом державного управління.

Згідно з частиною 8 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, суб’єктом владних повноважень.

Також, частиною дев'ятою, десятою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Отже, позивачами у зазначеній категорії справ виступають відділення Фонду.

Судом першої інстанції встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку частиною 9 статті 20 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Кримський виробничий рибокомбінат", 16.02.2000 року зареєстровано у якості юридичної особи Красноперекопською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, ідентифікаційний код 00476702, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-5/1969 від 19.06.2008 року.

Таким чином, відкрите акціонерне товариство "Кримський виробничий рибокомбінат" являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб’єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Нормами частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Також, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Більше того, частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 31 січня 2007 року № 70роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Так, на підставі частин 2, 3 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

В підпункті 2.2. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за №552/13819, дано визначення пені - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Отже, зазначеним Порядком також визначений механізм нарахування пені. Так, пунктом 3.1. Порядку встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Таким чином, як передбачено пунктами 3.4., 3.6. Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідач - відкрите акціонерне товариство "Кримський виробничий рибокомбінат" використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" складає 164 особи. Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості сьомі робочих місць (164 працівника х 4%).

Як свідчать надані докази в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, за даними звіту на підприємстві у 2006 році працювало п’ять працівників, якім відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Отже, відповідач відповідно до частини 1 статті 20 Закону повинен був сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в 2006 році середньорічна заробітна плата у відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" складала 6567 гривень (загальний розмір Фонду оплати праці 1077100 : кількість працівників 164), що також підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Отже, приймаючи до уваги, що середньооблікова кількість штатних працівників відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" у 2006 році складала 164 особи, відповідач був зобов’язаний сплатити санкцію у повному розмірі середньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місце, тобто в розмірі 13134 гривень (2 робочих місця х 6567 середньорічна заробітна плата), що також підтверджується звітом відповідача.

Таким чином, відповідач повинен був до 15 квітня 2007року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 13134 гривень.

Більше того судом першої інстанції було встановлено, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарська санкція не сплачена, тому Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2007 року у справі №2-22/8729-2007А з відкритого акціонерного товариства "Кримський виробничий рибокомбінат" стягнуто адміністративно-господарські санкції в розмірі 13134 гривень та надано відстрочку виконання постанови терміном до 15.11.2007 року.

Зазначену адміністративно-господарську санкцію відкрите акціонерне товариство "Кримський виробничий рибокомбінат" сплатило позивачу лише 17.01.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 17.01.2008 року.

Позивач з 18.04.2007 року до 17.01.2008 року, тобто за 275 днів прострочки нарахував відповідачу пеню у розмірі 1083,50 копійок.

Отже, позивач 20.02.2008 року направив відповідачу повідомлення № 04-4/134 про сплату пені в розмірі 1083,50 гривень з зазначенням реквізитів для її перерахунку.

Відкрите акціонерне товариство "Кримський виробничий рибокомбінат" 04.03.2008 року сплатило позивачу пеню в розмірі 626,45 гривень, що підтверджується випискою банку по рахунку від 05.03.2008 року.

Позивач 30.05.2008 року направив відповідачу повідомлення №04-4/431 про сплату пені в розмірі 457,04 гривень з зазначенням реквізитів для її перерахунку, яке було отримане відповідачем 04.02.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

У відповідь на повідомлення, відповідач надіслав свій розрахунок пені, в якому був виключений період надання судом відстрочки зі сплати адміністративно-господарських санкцій з 19.07.2007 року до 15.11.2007 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не можна прийняти до уваги доводи позивача, що вони обґрунтовано нарахували відповідачу пеню за весь період прострочки, включаючи час відстрочки, наданий постановою господарського суду з наступних підстав.

Як було зазначено вище підпунктом 2.2. Порядку нарахування пені та її сплати, визначення пені - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Отже, це різновид відповідальності, штраф за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції.

Правовий інститут відстрочки виконання рішення суду передбачає саме законне перенесення строку сплати на більш пізніший термін. На цей період підприємство звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату боргу, оскільки втрачається така ознака порушення, як своєчасність.

Тобто, зобов’язання сплатити адміністративно-господарську санкцію визначене судом саме з 15.11.2007 року. До цього періоду з дня винесення постанови суду у справі відповідач не був зобов’язаний сплачувати санкцію, тому в його діях відсутнє правопорушення, за яке позивач мав би застосувати таку штрафну санкцію, як пеня.

Більше того, з описової частини постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2007 року вбачається, що представник Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів не заперечував проти надання відкритому акціонерному товариству "Кримський виробничий рибокомбінат" відстрочки виконання постанови.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що зазначена постанова не оскаржувалася та набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Отже, на думку судової колегії судом першої інстанції було правомірно та обґрунтовано визначено, що позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за період, на якій суд надав відстрочку сплати господарських санкцій, являються необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 01.09.08 у справі №2-а-1022/08 (№22а-916/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 01.09.08 у справі №2-а-1022/08 (№22а-916/08) підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 01.09.08 у справі №2-а-1022/08 (№22а-916/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        О.А.Щепанська

Судді                                         Г.П.Ілюхіна                               М.А.Санакоєва