Ухвала суду № 2638817, 10.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10.12.2008 Справа № 22-а-932/08

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А. при секретарі судового засіданняКолб Т.П. за участю представника позивача - Державного підприємства "Веселівське" -

Кройтора І.В.,

представника відповідача - Державної податкової інспекції в м. Судак Автономної Республіки Крим, Кулішова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 27.08.08 у справі №2-а-303/08 за позовомДержавного підприємства "Веселівське" (вул. Леніна, 9, с.Веселе, м.Судак, Автономна Республіка Крим,98033)

доДержавної податкової інспекції в м. Судак АР Крим (вул. Яблунева, б.10, Дачне, м. Судак, Автономна Республіка Крим,98023)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2008 року Державне підприємство «Веселівське»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономній Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Судак про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008 про визначення позивачеві суми податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 1236156,00 грн. ( у тому числі основний платіж 547406,00 грн., штрафні санкції 688750,00 грн.); податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 від 26.06.2008 про визначення позивачеві суми податкового зобов`язання «частина чистого прибутку (доходу)»в сумі 183680,00 грн. (у тому числі основний платіж 138750,00 грн., штрафні санкції 44930,00 грн.);

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, виноматеріали не оподатковуються акцизним збором оскільки вони є сировиною, яка використовується для виробництва вина підакцизного товару. Підакцизними товарами є тільки ті товари, в вартість яких входить акцизний збір. До вартості виноматеріалів, які реалізуються заводам вторинного виноробства, акцизний збір не входить, а це означає, що виноматеріали не є підакцизною продукцією. Крім того, позивач є сільськогосподарським товаровиробником і сплачує фіксований сільськогосподарський податок. Пунктом 1 частини третьої статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов`язкови платежі) як податок на прибуток підприємств. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавного належать такі податки й збори (обов`язкови платежі) як податок на прибуток підприємств. Однак, Законом України від 24.12.2000 пункт 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»був викладений в новий редакції: податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які виплачуються в бюджет державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. Таким чином, позивач зазначив, що вимоги про виплату позивачем частини чистого прибутку за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 є незаконною.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2008 позовні вимоги задоволені: визнані протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкові повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008 та №0000382301/0 від 26.06.2008.

Судом вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якої просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Веселівське»відмовити.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення сторін по справі, суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008. За результатами перевірки складений Акт перевірки №248/23-0/00412808 від 24.06.2008 (а. с. 12-50).

Згідно з зазначеним Актом перевірки були виявлені порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, у зв`язку з чим позивачеві донараховано 688750,00 грн. податку на додану вартість за період квітень, травень, вересень, листопад, грудень 2007 року, за січень, лютий, березень 2008 року; зменшено до нарахування податку на додану вартість в сумі 141344,00 грн. за червень, липень, серпень, жовтень 2007 року.

Відповідно до пункту 2 висновків Акту перевірки зафіксовані порушення позивачем положень статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»від 29.08.2007, статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»від 12.05.2008, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині неперерахування та сплати у встановлений законодавством термін частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 в сумі 138750,00 грн.

На підставі Акту перевірки №248/23-0/00412808 від 24.06.2008 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008 про визначення позивачеві суми податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 1236156,00 грн. (у тому числі основний платіж 547406,00 грн., штрафні санкції 688750,00 грн.) за неправомірне віднесення позивачем спирту етилового для виготовлення виноматеріалів до виноматеріалу, який використовується для виробництва підакцизних товарів та не підлягає оподаткуванню акцизним збором; а також податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 26.06.2008 про визначення позивачеві суми податкового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу)»в сумі 183680,00 грн. (у тому числі основний платіж 138750,00 грн., штрафні санкції 44930,00 грн.).

Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Судак , суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 01.01.2009 зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 зазначеного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Дія даної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996 №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»встановлено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби»№30/96-ВР від 06.02.1996, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»№178/96-ВР від 07.05.1996, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них»№216/96-ВР від 24.05.1996, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»№313/96-ВР від 11.07.1996.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Частиною першою статті 2 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»встановлено ставки акцизного збору на вироблені в України з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб`єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, встановлені 1,00 грн. за 1 літр.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є підприємством, яке має однією з видів діяльності виноробство відповідно до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АБ №155913 терміном дії з 16.06.2006 по 16.06.2011, є заводом первинного виноробства, який у своєї діяльності керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Згідно з галузевим стандартом України ГСТУ 202001-96 позивач обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості та фізично-хімічним характеристикам відповідають вину даного найменування та пройшли встановлений для цього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Відповідно до пункту 33 ДСТУ 2163-93 «Виноробство «терміни й визначення»виноматеріалом є збрижене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготовлення вина або коньячного спирту, тобто це сировина, предмет праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці, що прямо кореспондується з положеннями частини десятої статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»для виробництва вин, які й є безпосередньо підакцизним продуктом.

За змістом ГСТУ та ДСТУ виноматеріалами є сировина, яка призначена для виробництва вина.

Відповідно до висновку Торгівельно-промислової палати Автономної Республіки Крим від 30.07.2002 за вихідним номером 04-14/60-0, наданого на підставі вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі:УКТ ЗЕД), виноматеріали, які виготовлює позивач та мова про які йде в Акті перевірки, не відносяться до товарної позиції 2204 30. Аналогічний висновок міститься в експертному висновку Торгівельно-промислової палати Автономної Республіки Крим від 10.07.2008 №72/1-О/04-13.

На підставі зазначеного, судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок, що до підакцизних товарів відносяться виноградні виноматеріали з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2204 30, а також виноматеріали, котрі реалізуються середняцьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб`єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду). Виноматеріали, які реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використовують їх для виробництва готової продукції, виключені з переліку товарів на котрі встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,00 грн. за 1 літр, що також свідчить про те, що таки виноматеріали не відносяться до підакцизної продукції.

За період з 01.01.2007 по 31.03.2008 позивачем реалізовувались виноматеріали заводам вторинного виноробства, податок на додану вартість, який нараховувався від їх реалізації, акумулювався позивачем та використовувався відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»№271 від 26.02.1999.

Реалізуючі виноматеріали вторинним виновиробникам, позивач здійснював операції з торгівлі сировини для виробництва підакцизних товарів, а не реалізовував самі по собі товари, які віднесені до підакцизних. Виноматеріали, які знаходяться в стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного процесу в любої фазі обробки, не відносяться до алкогольної готової продукції і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу.

Таким чином, позивач у 2007-2008 роках правомірно використовував пільги з податку на додану вартість, яки передбачені пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв`язку з чим винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 1236156,00 грн. ( у тому числі основний платіж 547406,00 грн., штрафні санкції 688750,00 грн.) є безпідставним.

Перевіркою було встановлено та не заперечується відповідачем, що за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 (перевіряємий відповідачем період) позивач сплачував фіксований сільськогосподарський податок, що підтверджується своєчасним наданням відповідачеві розрахунків з фіксованого сільськогосподарського податку, сплатою даного податку позивачем в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»фіксований сільськогосподарський податок сплачується серед іншого в рахунок податку на прибуток підприємств.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів) належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

По своєї правової природі частина прибутку (доходу), яка підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України є дивідендом, зміст якого виходячи з положень пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв`язку з розподілом частини прибутку такого емітента. До дивідендів прирівнюється платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. Наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»дивіденди, що виплачуються в бюджет державними некорпоратизованими, казеними або комунальними підприємствами, є загальнодержавним податком (обов`язковми платежем). У зв`язку з цим коло платників, розмір та механізм справляння дивідендів, що сплачуються бюджету, чітко визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з оподаткування у відношенні до Закону України «Про систему оподаткування».

Підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі, який встановлений відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дивіденди, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, є податком на прибуток.

У зв`язку з викладеним, прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суперечать вищевказаним вимогам Закону.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2008 по справі №2-а-303/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддяМ.А.Санакоєва

Судді Г.П.Ілюхіна О.А.Щепанська