Ухвала суду № 2638816, 10.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10.12.2008 Справа № 22-а-921/08

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А. при секретарі судового засіданняКолб Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Лаванда" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 21.08.2008 у справі №2-21/5525-2008А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лаванда" (вул. Бойова, 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Лаванда»звернулось до господарського суду Автономній Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062304/0 від 27.02.2008, внесення змін до Акту перевірки №516/23-4/00307371 від 19.02.2008, визнання недійсним донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 60168,00 грн., зобов`язання податкового органу провести перерахунок з листопада 2007 року.

Письмовою заявою від 03.07.2008 позивач змінив позовні вимоги (а. с. 51) та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062304/0 від 27.02.2008, визнати Акт перевірки №516/23-4/00307371 від 19.02.2008 недійсним, визнати неправомірними дії податкового органу відносно донарахування податку на додану вартість в сумі 60168,00 грн., зобов`язання податкового органу провести перерахунок податку на додану вартість з листопада 2007 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 в задоволенні позову відмовлено (а. с. 99-102).

Судове рішення обґрунтоване тим, що згідно з даними бухгалтерського обліку позивачем було проведено акт взаємозаліку зустрічних однородніх вимог від 19.11.2007 з нерезидентом, а саме позивач (продавець) з фірмою di Ferrari G.&G. s.a.s.»(покупець) погодились, що згідно з підпунктом 5.3 контракту №С06/2007 від 15.05.2007 сторони угоди провели взаємозалік зустрічних однородніх вимог по даному контракту та додатковій угоді №1 від 11.09.2007 до контракту №FG-05/07 від 11.05.2007 на поставку сировини (ніті поліамідної, еластанової, поліпропіленової, бавовняної пряжі, заготовки ластовинь, комплексної ніті, швейні ігли на загальну суму 60218 евро). Відповідно до пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»тимчасово до 01.01.2008 в разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку, тому оскільки грошові кошти на рахунок позивача від фірми-покупця di Ferrari G.&G. s.a.s.», Італія, за випущену продукцію не були отримані, тому проведена сторонами угоди операція взаємозаліку відповідно до норм чинного законодавства України є бартером. З таких підстав у позивача були відсутні підстави для виникнення права на бюджетне відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Лаванда» звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було ухвалено рішення без врахування вимог чинного законодавства України, а саме статі 19 Конституції України, статті 1 Закону України «По порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статті 601 Цивільного кодексу України, статей 5, 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державної податкової інспекцією в місті Феодосія Автономної Республіки Крим проведена виїзна позапланова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Лаванда»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період жовтень 2007 року, листопад 2007 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №516/23-4/00307371 від 19.02.2008 (а. с. 52-79).

В ході перевірки було встановлено, що позивач проводив експортно-імпортні операції з фірмою di Ferrari G.&G. s.a.s.», Італія (в серпні 2007 року імпорт ніті по контракту №FG-05/07 від 11.05.2007 на суму 80349,19 евро, у жовтні 2007 року експорт панчішних виробів на суму 60218,50 евро).

Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку 362 проведено акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 19.11.2007 з нерезидентом: позивач (продавець) з фірмою di Ferrari G.&G. s.a.s.»(покупець) погодили, що згідно з підпунктом 5.3 контракту №С06/2007 від 15.05.2007 сторони угоди провели взаємозалік зустрічних однородніх вимог по даному контракту та додатковій угоді №1 від 11.09.2007 до контракту №FG-05/07 від 11.05.2007 на поставку сировини (ніті поліамідної, еластанової, поліпропіленової, бавовняної пряжі, заготовки ластовинь, комплексної ніті, швейні ігли на загальну суму 60218 евро), а не грошових вимог.

В висновках Акту перевірки було зафіксовано неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на суму 13233,00 грн., що пов`язано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок та підтвердження інформації щодо легітимності нерезидентів, а також порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 4.9 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, що виразилось в завищені позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 37947,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення №000002304/0 від 27.02.2008, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 37947,00 грн.

Доказів оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до правил статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суду не було надано.

Відповідно до пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово до 01.01.2008 в разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку.

Пунктом 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР під бартером (товарним обміном) розуміється господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-який формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Угода взаємозаліку грошових вимог між позивачем та фірмою icalze di Ferrari G.&G. s.a.s.», Італія, із розуміння Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є бартером, оскільки грошові кошти на рахунок позивача від фірми di Ferrari G.&G. s.a.s.», Італія, за відпущену продукцію не отримані.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бартерні операції розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з наданими до перевірки позивачем первинними документами встановлено, що при виготовленні експортованої позивачем на адресу фірми di Ferrari G.&G. s.a.s.»панчішної продукції в калькуляцію продукції включено вартість сировини, інших матеріалів, пальне та енергію всіх видів суми податку на додану вартість, по яких включено до складу податкового кредиту у попередніх періодах, на суму 300840,19 грн., що підтверджується Актами позапланових виїзних перевірок позивача №3416/23-4/00307371 від 09.11.2007, №3718/23-4/00307371 від 03.12.2007.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач в порушення пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не провив корегування податкового кредиту, нарахованого ним у зв`язку з придбанням товарів, що були використані для виготовлення експортної продукції, на суму податку на додану вартість в розмірі 60168,00 грн. (300840,19 грн. х 20%).

Таким чином позивачем завищений податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 60168,00 грн., що призвело до зменшення від`ємного значення податку на суму 60168,00 грн. та утворенню позитивної різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 52851,00 грн. Завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року склало 37947,00 грн.

Відповідно до правил підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, платник одержує право на бюджетне відшкодування у частині, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченої одержувачами товарів (послуг) своїм постачальникам у попередньому (першому) податковому періоді. Залишок від`ємного значення першого податкового періоду, що не потрапив під бюджетне відшкодування за підсумками другого податкового періоду, включається до складу податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000062304/0 від 27.02.2008, визнання неправомірними дії податкового органу відносно донарахування податку на додану вартість в сумі 60168,00 грн., зобов`язання податкового органу провести перерахунок податку на додану вартість з листопада 2007 року.

Відмова суду першої інстанції в задоволенні позову в частині визнання Акту перевірки №516/23-4/00307371 від 19.02.2008 недійсним є також правомірною з тих підстав, що відповідно до змісту Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб`єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №327 від 10.08.2005, в Актах документальних перевірок фіксуються чітко, об`єктивно та в повній міри факти виявлених порушень податкового, валютного законодавства, із зазначенням змісту порушень, що є лише підставою в подальшому для визначення платникові податкового зобов`язання, яке оформляється податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 по справі №2-21/5525-2008А ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що допущена судом першої інстанції в постанові описка стосовно номеру справи, а саме зазначення замість «№2-21/5525-2008А»номеру справи «№2-21/5525-2007А»підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лаванда»на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 по справі №2-21/5525-2008А залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 по справі №2-21/5525-2008А залишити без змін.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають чинності з моменту проголошення.

Відповідно до статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно Помічник судді Т.Л.Осипова