Ухвала суду № 2638815, 10.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10.12.2008 Справа № 22-а-902/08

Попередня справа № 2-16/15983-2007 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Санакоєвої М.А. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняШелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

від позивача:Орехов Василь Олександрович, довіреність №081210.1 від 10.12.2008, Кузнецова Ольга Миколаївна, довіреність № 071210.3 від 10.12.2007,

від відповідача:Жаворонкова Галина Василівна, довіреність 83/100 від 14.07.2008,

розглянувши апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - Нечаєвої Наталії Олександрівни на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 12.08.08 у справі №2-16/15983-2007

за позовом Дочірнього підприємства "Привоз-Техслужба" (вул. Київська, б.144, м.Сімферополь, 95003)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, 95053)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом (з урахуванням змін та доповнень) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим: № 0004202301/0 від 29.03.2007 (№ 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004202301/2 від 16.08.2007, № 0004202301/3 від 29.10.2007); № 000421230/0 від 29.03.2007 (№ 000421230/1 від 01.06.2007, № 000421230/2 від 16.08.2007, №000421230/3 від 29.10.2007); № 0013672301/2 від 16.08.2007 та № 0001781701/0 від 30.03.2007 (№ 0001781701/1 від 02.07.2007, № 0001781701/2 від 14.08.2007), № 0001781701/3 від 30.10.2007 (т.1 арк.с.2-9, 91-92).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Інструкції «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим повинні бути скасовані.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 позов задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0004202301/0 від 29.03.2007, № 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004202301/2 від 16.08.2007, № 0004202301/3 від 29.10.2007, № 000421230/0 від 29.03.2007 в сумі 12693,99 грн., № 0004212301/1 від 01.06.2007 в сумі 12693,99 грн., № 000421230/2 від 16.08.2007 в сумі 12693,99 грн., № 000421230/3 від 29.10.2007 в сумі 12693,99 грн., № 0013672301/2 від 16.08.2007, в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Привоз-Техслужба" 1,70 грн. судового збору (т.2 арк.с.15-21).

Постанова мотивована тим, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 12693,99грн., у звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 000421230/0 від 29.03.2007, № 0004212301/1 від 01.06.2007, № 000421230/2 від 16.08.2007, № 000421230/3 від 29.10.2007 підлягають скасуванню в цій частині; позивач не надав належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність з його боку порушень підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; за період IV квартал 2004 року 9 місяців 2006 року по ДП «Привоз-Техслужба»недонарахування податку на прибуток не підтверджується; за період 2004 рік 9 місяців 2006 року по ДП «Привоз-Техслужба»недонарахування збору на забруднення навколишнього середовища підтверджується в сумі 736,38грн., з посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи № 118 від 12.06.2008.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, Нечаєва Наталія Олександрівна, 21.08.2008 звернулась з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на постанову суду надійшла 09.09.2008, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову (т.2 арк.с.24-28).

Доводи апеляції мотивовані тим, що висновки судово-бухгалтерської експертизи № 118 від 12.06.2008 є помилковими, відповідачем правомірно донараховані податкові зобовязання; відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - Нечаєвої Наталії Олександрівни (т.2 арк.с.31-33).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 19.11.2008 (т.2 арк.с.36-38).

Розгляд справи відкладався усною ухвалою в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 арк.с.49-52).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили в її задоволенні відмовити, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Привоз-Техслужба»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт № 1734/23-2/31951748 від 19.03.2007 (т.1 арк.с.11-55).

В ході проведення перевірки відповідачем виявлено заниження валового доходу:

-за IV квартал 2004 року на 12304,00грн.;

-за І квартал 2005 року на 194,00грн.;

-за півріччя 2005 року на 1070,00грн.;

-за 9 місяців 2005 року 3455,00грн.;

-за 2005 рік на 3210,00грн.;

-за І квартал 2006 року на 70,00грн.;

-за півріччя 2006 року на 430,00грн.

В період з 01.10.2003 по 30.09.2004 позивач використовував спрощену систему оподаткування.

На момент переходу ДП «Привоз-Техслужба»на загальну систему оподаткування у підприємства були товарно-матеріальні цінності, загальна вартість запасів на рахунку 20 склала станом на 01.04.2004 82500,00грн.

В обґрунтування свого висновку відповідач посилається на пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлений порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, окрім тих, які підлягають амортизації. Також передбачено, що в перерахунку беруть участь тільки ті матеріальні цінності, які входять до складу валових витрат. Якщо підприємство перейшло із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, то придбані товарно-матеріальні цінності в період використання спрощеної системи оподаткування, не беруть участь в розрахунку приросту (убутку).

В результаті невірного розрахунку приросту (убутку) підприємством занижені валові доходи на суму 32783,00грн. і завищені валові витрати на суму 36000,00грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0004202301/0 від 29.03.2007, яким позивачу нарахований податок на прибуток в розмірі 15352,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 7732,50грн. за порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(т.1 арк.с.56);

-№ 00013672301/2 від 16.08.2007, яким позивачу нарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 293,92грн. за основним платежем та 352,72 грн. - штрафні санкції, за порушення пунктів 2, 3, 4, 5.5, 6.1, 7.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»(т.1 арк.с.63);

-№ 0001781701/0 від 30.03.2007 на загальну суму 160,50грн. за порушення підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(т.1 арк.с.65).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до відповідача зі скаргою в адміністративному порядку від 05.04.2007, яку відповідач залишив без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 арк.с.68-71), та направив позивачу нові податкові повідомлення-рішення № 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004212301/1 від 01.06.2007 р, № 0001781701/1 від 02.07.2007 (т.1 арк.с.57, 61, 66).

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 118 від 12.06.2008 за період IV кварталу 2004 року 9 місяців 2006 року недонарахування з боку позивача податку на прибуток не підтверджується документально; за період 2004 рік 9 місяців 2006 року не донарахування збору на забруднення навколишнього середовища підтверджується в сумі 736,38грн.; документи, що підтверджують нарахування податку з доходів фізичних осіб не надані, тому суму податку визначити не є можливим (т.1 арк.с.106-134).

Правовідносини сторін регулюються статтями 3, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтями 1, 39 Закону України «Про відходи», Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із змінами і доповненнями), Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, «Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.1998.

Спрощена система оподаткування введена Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із змінами і доповненнями) (далі - Указ № 727/98), яким визначений порядок сплати податків, визначені податки і збори платником яких не є суб'єкт спрощеної системи оподаткування, визначений порядок переходу на систему оподаткування і порядок повернення на загальну систему оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Нарівні з Указом № 727/98 існує і загальна система оподаткування, що регулюється Законом України «Про систему оподаткування», яким встановлені загальнодержавні і місцеві податки, а також визначений порядок стягнення податків, ставки, механізм стягнення податків і зборів.

Зокрема, до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься податок на прибуток підприємств, у тому числі, дивіденди, які виплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Офіційні правила податкового обліку приросту (убутку) в 2004 році не встановлені, тому при переході на загальну систему оподаткування слід керуватися нормами пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи, що згідно з положеннями Указу № 727/98 від 03.07.1998 суб'єкт підприємницької діяльності може перейти на загальну систему оподаткування тільки у разі остаточної сплати єдиного податку, одержані підприємством після переходу на загальну систему оподаткування доходи, відносяться до складу валових доходів відповідно до пункту 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

-суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

-суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податок на прибуток обчислюється з бази оподаткування шляхом зменшення валових доходів на валові витрати, тобто законодавством визначено відповідність валових витрат одержаним валовим доходам. При придбанні матеріалів в період, коли підприємство було платником єдиного податку, матеріали до складу валових витрат не відносилися, при отриманні валового доходу по загальній системі оподаткування вказані матеріали для дотримання положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть відноситися до складу валових витрат тільки із застосуванням пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правомірність донарахування податку на прибуток не підтверджена відповідачем, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 0004202301/0 від 29.03.2007, № 0004202301/1 від 01.06.2007, № 0004202301/2 від 16.08.2007, № 0004202301/3 від 29.10.2007 прийняті з порушенням вимог діючого податкового законодавства України.

Правомірність донарахування податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2003-2006 роки на загальну суму 8803,00грн. судова колегія також вважає частково необґрунтованим з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач за IV квартал 2003 року та І-ІІІ квартали 2004 року не надавало звіти по збору за забруднення навколишнього природного середовища до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі.

В IV кварталі 2003 року, 2004 році, 2005 році та І-ІІ кварталах 2006 року відповідач розміщував відходи IV класу небезпеки малонебезпечні, а також відповідачем були занижені суми податкового зобов'язання в 2004-2005 роках, у зв'язку з невірним застосуванням коефіцієнтів корегувань за розміщення відходів IV класу небезпеки тверді побутові відходи, і І класу небезпеки люмінесцентні лампи.

Інструкція «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379 (далі - Інструкція), визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Інструкції платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до пункту 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (далі Порядок № 303), суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Статтею 39 Закону України «Про відходи»передбачено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, розмір якої встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Згідно пункту 8 Порядку № 303 за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.1998, ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях; понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

В матеріалах справи містяться:

-Договір на вивіз твердих побутових відходів № 020901.3 від 01.09.2002, укладений між підприємством «Комунальник»(Підрядник) і позивачем (Замовник), згідно умов якого Підрядник зобов'язаний виконати роботи по регулярному вивозу твердих побутових відходів з контейнерів на території Замовника щодня власним транспортом. Термін дії договору до 31.12.2005 (т.1 арк.с.74-81);

-Договір на вивіз твердих побутових відходів № 060101.2 від 01.01.2006, укладений між підприємством «Комунальник»(Підрядник) і позивачем (Замовник), згідно з яким Підрядник зобов'язаний виконати роботи по регулярному вивозу твердих побутових відходів з контейнерів на території Замовника щодня власним транспортом. Термін дії договору до 31.12.2006 (т.1 арк.с.82-87);

-Акти прийому-передачі робіт за період з жовтня 2003 року по вересень 2006 року про фактичні об'єми вивозу твердих побутових відходів, які надані на дослідження експертній установі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період, що перевіряється, підприємством «Комунальник»вивезено всього 4719,0 тонн твердих побутових відходів, тоді як за даними акту перевірки відповідача, об'єм вивезених твердих побутових відходів складає 4625,3 тонн.; фактично недонарахування збору позивачем підтверджується в сумі 736,00грн., що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 118 від 12.06.2008 (т.1 арк.с.106-134).

Таким чином, відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 12693,99грн., у тому числі за основним платежем 8066,62грн. (8803,00грн. 736,38 грн.) та за штрафними санкціями - 4627,37грн. (4995,56 грн. 368,56 грн.), у звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 000421230/0 від 29.03.2007, № 0004212301/1 від 01.06.2007, № 000421230/2 від 16.08.2007, № 000421230/3 від 29.10.2007 підлягають скасуванню в частині суми 12693,99грн.

Підстави для скасування податкових повідомлень-рішень № 0001781701/0 від 30.03.2007, № 0001781701/1 від 02.07.2007, № 0001781701/2 від 14.08.2007, № 0001781701/3 від 30.10.2007 відсутні, оскільки позивач не надав належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність з його боку порушень підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову частково є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - Нечаєвої Наталії Олександрівни на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 12.08.08 у справі №2-16/15983-2007 залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 12.08.08 у справі №2-16/15983-2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяГ.П.Ілюхіна

Судді М.А.Санакоєва О.А.Щепанська