Постанова № 2639275, 10.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10.12.2008 Справа № 22-а-1162/08

Попередній № справи 2-27/1371.2-08                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Горошко Н.П. , Дадінської Т.В. секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В.                               за участю представників:

прокурор: Єрьоменко М.В.;

позивача: Турін С.В., довіреність №814/10 від 04.05.2006, Власенко С.В., довіреність №2539 від 09.12.2008;

відповідача: Абсеметова З.Н., довіреність №5/9/10-00 від 08.01.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріли справи за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 11.09.08

за позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону (вул. Демішева, 90 а, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97420)

в інтересах держави в особі Національного центру управління та випробувань космічних засобів (Євпаторія-19, Автономна Республіка Крим, 97419)

до Сакської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 57, Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)           

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Національного центру управління та випробувань космічних засобів до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від №0002302301/0, №0002312301/0, №0000142200/0, №0000871701/0 ВІД 07.11.2003.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008 позов задоволено частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2003 за №0002302301/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 16046,00 грн. і застосуванні фінансових санкцій в сумі 80230грн., за №0002312301/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 22516,00грн., за №0000871701/0 в частині донарахування прибуткового податку в сумі 886,65 грн. та застосуванні фінансових санкцій в сумі 1773,30 грн., за №0000142200/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 3366,00 грн. В іншій частині у позові відмовлено (том 4, аркуш справи 14).

У даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим. В апеляційній скарзі заявник просить скасування судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення ухвалено без повного з’ясування обставин справи, що мають істотне значення для розгляду справи, а також з порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні, призначене на 10.12.2008, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній мотивів.

У судовому засіданні 10.12.2008 представники позивача, прокурор проти апеляційної скарги заперечували, вважали, що суд першої інстанції правильно дав оцінку доводам відповідача, рішення у справі вважали обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши наявні матеріали у справі, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.11.2003 Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Науковим центром управління та випробування космічних засобів за період з 01.04.2002 по 30.06.2003, за результатами якою було складено акт №380/23-1-11-24507442.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07.11.2003 були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002302301/0, №0002312301/0, №0000871701/0, №0000142200/0.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2003 №0002302301/0 визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 46279,50 грн., у тому числі: основний платіж –30853,00грн., штрафні санкції –15426,50 грн. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 16046,00грн. і застосуванні штрафних санкцій в сумі 8023,00 грн. через наступне.

Заявник апеляційної скарги вказує, що позивач за договорами купівлі-продажу придбав квартири, що були в експлуатації (старий житловий фонд) за рахунок коштів, одержаних від ведення комерційної діяльності, які надалі передані безкоштовно співробітникам свого підприємства. Придбані кварти не зараховані на баланс підприємства, як товар.

Під поставкою товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі ( пункт 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг).

Проте, поза увагою податкового органу залишився той факт, що вказані квартири надавались військовослужбовцям на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно з ордером. Квартири придбані у власність підприємств, знаходяться на балансі управління міського господарства. Отже, витрати, які пов’язані з придбанням цих квартир, списуються на фактичні видатки бюджетної установи, що повністю узгоджується з вимогами Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейств України від 17.07.2000 №64.

Обґрунтованим є висновок першої інстанції щодо неправомірного застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 22516,00 грн. згідно зі спірного податкового повідомлення-рішення №0002312301/0 від 07.11.2003 через наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем було порушено пункт 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, оскільки було встановлено перевищення ліміту каси в сумі 11258,81грн.

Однак, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов вірного висновку, що в дні, коли встановлені перевищення ліміту каси, мали місце надходження готівок, точний час надходження яких не міг бути зафіксованим, а факти перевищення ліміту каси були зафіксовані не більш чотирьох разів за місяць. Суми, що перевищили встановлений ліміт кас були здані до обслуговуючого банку не пізніше наступного робочого дня банку, в зв’язку з чим у позивача не було понадлімітних надходжень, що знайшло своє підтвердження у висновку судово-бухгалтерської експертизи від 28.09.2004 №30/04.

Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на законність податкового повідомлення-рішення №0000871701/0 від 07.11.2003 про донарахування прибуткового податку в сумі 1815,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 3630,40 грн., тому, що 90,10 грн. прибуткового податку донараховано та застосовані фінансові санкцій в сумі 180,20 грн. у зв’язку з відсутністю в авансових звітах осіб, що отримали грошові кошти під звіт на господарські потреби, товарно-касових чеків на придбані товари, оскільки згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи №30/04 від 28.09.2004 підтверджується, що відповідні витрати працівників засвідчені первинними бухгалтерськими документами: товарними чеками, накладними.

Також не знайшли правового підтвердження донарахування прибуткового податку в сумі 796,55 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1593,10 грн. у зв’язку з не включенням у сукупний доход сум, виданих військовослужбовцям на протезування зубів у стоматологічній поліклініці міста Євпаторії, тому що при відсутності за місцем служби військово-медичних закладів, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається в лікувально-профілактичних закладах міністерства охорони здоров’я за рахунок військових формувань. Враховуючи відсутність у військово-медичному закладі спеціалістів з протезування зубів, військовослужбовцям були компенсовані їх витрати на протезування у міській поліклініці, а відповідно до статті 5 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" зазначені суми не підлягають включенню до сукупного оподатковуваного доходу.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню у Національному банку України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000142200/0 від 07.11.2003 про застосування фінансових санкцій в сумі 3366,00 грн. за подання в Євпаторійську об’єднану державну податкову інспекцію довідок про відсутність валютних цінностей, товарів і майна за межами України при наявності дебіторської заборгованості позивача повністю спростовуються викладеним у рішенні суду висновком, оскільки відсутність у позивача валютних цінностей за межам України підтверджена висновками судово-бухгалтерської експертизи.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 3366,00 грн., документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника, як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.

У даному випадку донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 24069,00 грн., застосування фінансових санкцій в сумі 22516,00 грн. та в сумі 3366,00 грн., донарахування прибуткового податку в сумі 886,65 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 1773,30 грн. згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням, передбачає вилучення у Національного центру управління та випробувань космічних засобів грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, як його втручання у право власності позивача.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування судового рішення відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Рішення суб'єкта владних повноважень - це нормативно-правові акти (акти, які поширюються на невизначене коло осіб - постанови ВРУ, акти Президента та Кабінету Міністрів України, накази міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування) та правові акти індивідуальної дії (акти застосування норм права, які поширюються на окремих осіб або на окремі ситуації.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Нормативно-правові акти - це рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються не чинними нормативно-правові акти.

Право оскаржити нормативно-правовий акт має особа, щодо якої застосовано цей акт, а також особа, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові акти індивідуальної дії - рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Спірні податкові повідомлення-рішення - це акти індивідуальної дії.

Системний аналіз статей 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України включає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог стосовно актів індивідуальної дії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, судова колегія вважає за необхідним, керуючись частиною 2 статті 11, пунктом 1 частини 2 статті 162, частиною 11 статті 171, пунктом 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, змінити резолютивну частину постанови, визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, частини 2, 3, 4, 5 резолютивної частини постанови суду першої інстанції підлягають зміні.

Керуючись статтями 11, 162, 171, частиною 1 статті 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, частиною 2 статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Змінити частини 2, 3, 4, 5 резолютивної частини постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008, виклавши в наступній редакції:

"2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2003 №0002302301/0 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 16046,00 грн. і застосуванні фінансових санкцій у сумі 8023,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2003 №0002312301/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 22516,00 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2003 №0000871701/0 у частині донарахування прибуткового податку в сумі 886,65 грн. та застосуванні фінансових санкцій в сумі 1773,30 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2003 №0000142200/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 3366,00 грн.".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               Т.В. Дадінська З оригіналом згідно