Рішення № 26385066, 01.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.12 р. Справа № 5006/47/82/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83047, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 23-А) в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації (84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Чубаря, будинок № 28-Б; код ЄДРПОУ - 20316969)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості за постачання природного газу у розмірі 1 489,08 гривень, пені у розмірі 124,09 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 53,21 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 61,33 гривень, а всього 1 727,71 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Манукян Р.Я., яка діє на підставі довіреності б/н від 04.07.2011

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство по газопостачанн?ю та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов'янського управління по газопостачан?ню та газифікації звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за постачання природного газу у розмірі 1 489,08 гривень, пеню у розмірі 124,09 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 53,21 гривень, три відсотки річних у розмірі 61,33 гривень, а всього 1 727,71 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу № 09-317/1(2011)-Кб від 01 січня 2011 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтею 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 230, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 серпня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 01 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду від 15 серпня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у його відсутності не надходила.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 01 січня 2011 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - позивач або постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач або покупець) було укладено договір на постачання природного газу № 09-317/1(2011)-Кб від 01 січня 2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з 01 січня 2011 року і діє терміном до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Подальша пролонгація здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.

З матеріалів справи та пояснення представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі постачання газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» ціна за 1000 куб.м. становить 2 187,20 гривень без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 507,944 гривень, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 3 009,5328 гривень.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі постачання газу не з ресурсу НАК «Нафтогаз України» ціна за 1000 куб.м. становить 2 187,20 гривень без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 273,944 гривень, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 2 728,7328 гривень.

Порядок обліку газу та його якість узгоджена сторонами у розділі 3 Договору.

Оплата за природний газ проводиться шляхом попередньої сплати у розмірі 100 % вартості обсягів газу визначених заявкою покупця на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за поставлений газ здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1 Договору).

Так, додатковою угодою від 01 січня 2011 року до договору постачання природного газу № 09-317/1(2011)-Кб від 01 січня 2011 року, укладеного між сторонами, були внесені зміни до пункту 4.2 Договору, а саме в ціну природного газу, яка з 01 січня 2011 року з урахуванням ПДВ, цільового збору та тарифу постачання становить - 3 007,608 гривень за 1000 куб.м.

Додатковою угодою від 01 квітня 2011 року до договору постачання природного газу № 09-317/1(2011)-Кб від 01 січня 2011 року, укладеного між сторонами, були внесені зміни до пункту розділу 4 Договору, а саме в ціну природного газу, яка з 01 квітня 2011 року з урахуванням ПДВ, цільового збору та тарифу постачання становить - 3 496,5168 гривень за 1000 куб.м.

З січня 2011 року постачання газу здійснювалось не з ресурсів НАК «Нафтогаз України» та відповідно до постанови НКРЕ України від 27.12.2010 № 1966, наказу НАК «Нафтогаз України» від 28.12.2010 № 619 розрахунок плати за газ з 01 січня 2011 року, що випускався промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарської діяльності за 1000 куб.м. складає разом 3 007,608 гривень.

З березня 2011 року постачання газу здійснювалось з ресурсів НАК «Нафтогаз України» та відповідно до пункту 4.1 Договору вартість 1000 куб.м. складає 3 125,57 гривень.

З квітня 2011 року згідно змін, внесених додатковою угодою від 01 квітня 2011 року та відповідно до постанови НКРЕ України від 24.03.2011 № 396, від 30.03.2011 № 459 розрахунок плати за газ з 01 квітня 2011 року, що випускався промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарської діяльності за 1000 куб.м. складає разом 3 496,5168 гривень.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у січні 2011 року в обсязі 0,251 куб.м. (акт від 31.01.2011);

- у лютому 2011 року в обсязі 0,303 куб.м. (акт від 28.02.2011);

- у березні 2011 року в обсязі 0,255 куб.м. (акт від 31.03.2011);

- у квітні 2011 року в обсязі 0,318 куб.м. (акт від 30.04.2011).

Акти приймання-передачі газу, уповноважені представники сторін складають до 05 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяцем (пункт 3.4 Договору).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Факт отримання відповідачем актів-рахунків за споживання природного газу за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно на загальну суму 3 575,15 гривень, підтверджено матеріалами справи, а саме відміткою про отримання рахунків за вказаний період, зроблених особисто відповідачем.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що відповідачем за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2011 року прийнято 1,127 куб.м. на загальну суму 3 575,15 гривень, з яких відповідачем сплачено 2 086,07 гривень.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за поставлений природний газ не у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 489,08 гривень.

19 березня 2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з претензією про сплату суми заборгованості.

Як стверджує позивач, претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної заборгованості.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений природний газ підтверджені наданими документами по справі, та не спростовані відповідачем, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача:

1) інфляційні нарахування у розмірі 53,21 гривень, з яких:

- за лютий 2011 року - 1,24 гривень;

- за березень 2011 року - 4,13 гривень;

- за квітень 2011 року - 9,45 гривень;

- за травень 2011 року - 14,71 гривень;

- за червень 2011 року - 7,35 гривень;

- за вересень 2011 року - 1,48 гривень;

- за жовтень 2011 року - 0,00 гривень;

- за листопад 2011 року - 1,48 гривень;

- за грудень 2011 року - 2,97 гривень;

- за січень 2012 року - 2,97 гривень;

- за лютий 2012 року - 2,97 гривень;

- за березень 2012 року - 4,46 гривень;

- за квітень 2012 року - 0,00 гривень.

2) три відсотки річних у розмірі 61,33 гривень, з яких:

- за період з 06.02.2011 по 05.03.2011 - 0,31 гривень;

- за період з 06.03.2011 по 05.04.2011 - 0,75 гривень;

- за період з 06.04.2011 по 05.05.2011 - 1,79 гривень;

- за період з 06.05.2011 по 11.07.2011 - 10,12 гривень;

- за період з 12.07.2011 по 31.07.2011 - 2,77 гривень;

- за період з 01.08.2011 по 28.02.2012 - 25,94 гривень;

- за період з 29.02.2012 по 07.08.2012 - 19,65 гривень;

Судом перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунок трьох відсотків річних здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України і є вірним, а поданий розрахунок інфляційних нарахувань має помилки, що полягають у незастосуванні в розрахунку місяців, в яких була дефляція (зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 25,29 гривень, а в частині трьох відсотків річних задоволенню у повному обсязі.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов 5.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 124,09 гривень, з яких:

- за період з 06.05.2011 по 11.07.2011 - 51,75 гривень;

- за період з 12.07.2011 по 31.07.2011 - 14,18 гривень;

- за період з 01.08.2011 по 01.11.2011 - 58,16 гривень.

Судом перевірено розрахунок пені у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що його здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України, і він є вірним.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 598, 611, 612, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 265, 275 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерн?ого товариства по газопостач?анню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації (84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Чубаря, будинок № 28-Б; рахунок 26000190494001 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Краматорськ, МФО - 335548, код ЄДРПОУ - 20316969) заборгованість за постачання природного газу у розмірі 1 489,08 гривень, пеню у розмірі 124,09 гривень, три відсотки річних у розмірі 61,33 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 25,29 гривень, судовий збір у розмірі 1 583,49 гривень, а всього 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) гривень 28 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 01.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.