Рішення № 26385076, 04.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/47/37/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14; код ЄДРПОУ - 20474912, поштова адреса: ТОВ «Юридична адреса» АРІЕС», 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 11/106, офіс № 3; код ЄДРПОУ - 19240103)

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок № 39; код ЄДРПОУ - 03328250)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на ст?ороні відповідача - Ольхового Миколи Еммануїловича (83052, місто Донецьк, вулиця Кадіївська, будинок № 16, квартира № 3)

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 979,19 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Батозська Я.О., яка діє на підставі довіреності б/н від 03.01.2012

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 979,19 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземного транспорту № 0113-а/10 Доф(Кие) від 02.12.2010; заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 17.03.2011; розгорнуту довідку Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Донецька та автомобільної-технічної автоінспекції № 895 від 18.03.2011; рахунок № ВСК0000417 від 29.03.2011; страховий акт № 2011/V/MOD00290/VESKO6227 від 09.04.2011; платіжне доручення № 1567 від 11.04.2011; постанову Калінінського районного суду міста Донецька від 18.04.2011 відносно Ольхового М.Е.; акт виконаних робіт № ВСК0001390 від 27.04.2011; звіт про оцінку транспортного засобу № 624 від 18.05.2011; претензія про відшкодування шкоди в порядку регресу від 30.01.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1172, 1187, 1191, 1192 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 липня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ольхового Миколу Еммануїловича;

- витребувано з Калінінського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення відносно Ольхового Миколи Еммануїловича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 17 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 01 серпня 2012 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 20 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та надходженням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 23 серпня 2012 року у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 17 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23 серпня 2012 року за клопотанням представника відповідача продовжено розгляд справи на 15 днів, та розгляд справи відкладено до 28 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 06 вересня 2012 року у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних документів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05 вересня 2012 року у зв'язку із знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці, справу № 5006/47/37/2012 передано на розгляд судді Сажневій М.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 17 липня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24 вересня 2012 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М., справу № 5006/47/37/2012 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Батозська Я.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладених у відзиві.

Третя особа - Ольховий М.Е. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, за адресою проживання, на виконання вимог ухвал суду від 26 червня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи, не надав.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2010 року між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) та Устиновою Ольгою Анатоліївною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0113-а/10 Доф(Кие) (далі - Договір), на умовах відповідно до Закону України «Страхування», згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «HYUNDAI ACCENT 1.6», державний номерний знак АН 9477 СМ, рік випуску 2007, № кузову (шасі) NLHCN41CP8Z084305 (далі - «Хюндай» або застрахований автомобіль) (а.с. 11-14).

17 березня 2011 року на проспекті Ілліча - вулиці Карпинського у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «ЗИУ 9» (тролейбус), державний номерний знак 2227, під керуванням Ольхового Миколи Еммануїловича з автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ.

Строк дії Договору визначений з 06 грудня 2010 року (договір набуває чинності у випадку сплати до зазначеної дати, обов'язкового платежу у розмірі 4 125,00 гривень), і діє до 05 грудня 2011 року (пункти 4.2, 4.3 Договору).

Як вбачається з наданої позивачем виписки по руху коштів на його банківському рахунку за 06 грудня 2010 року, Устиновою Ольгою Анатоліївною внесено страховий платіж у розмірі 4 125,00 гривень, а отже, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 17 березня 2011 року, Договір був чинним та цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ, була застрахована позивачем.

З розгорнутої довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди від 18 березня 2011 року, виданої Відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Донецька та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області вбачається, що ДТП, яка мала місце 17 березня 2011 року, за участю транспортного засобу марки «ЗИУ 9», державний номерний знак 2227, під керуванням Ольхового Миколи Еммануїловича та автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ, під керуванням Ткаченка Віталія Владиславовича сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «ЗИУ 9» - Ольховим М.Е., пункту 10.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 15).

Право Ткаченка В.В., на керування автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ, підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю (а.с. 24)

Постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 18 квітня 2011 року, Ольхового М.Е. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 16).

17 березня 2011 року на адресу позивача надійшло повідомлення про страховий випадок, за участю автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ (а.с. 17-18).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведено оцінювання пошкоджень автомобіля.

Відповідно до висновку звіту про оцінку транспортного засобу № 624 від 18 травня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт», яке є суб'єктом оціночної діяльності, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на час проведення оцінювання, складає 15 034,72 гривень (а.с. 26-29).

З виставленого рахунку на оплату № ВСК0000417 від 29 березня 2011 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Восток» (підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість ремонту застрахованого автомобіля, складає 15 354,19 гривень з урахуванням ПДВ (а.с. 21а).

Відповідно до акту виконаних робіт № ВСК0001390 від 27 квітня 2011 року, вартість виконаних робіт, запчастин і матеріалів для ремонту застрахованого автомобіля, складає 14 979,19 гривень (а.с. 22-23).

Як вбачається з розрахунку розміру страхового відшкодування від 30 березня 2011 року, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті з урахуванням пропорційності зобов'язань страховика, ліміту відповідальності та умовної франшизи за Договором, складає 14 979,19 гривень (а.с. 20).

Відповідно до сформованого страхового акту № 2011/V/MOD00290/VESKO6227 від 09 квітня 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику застрахованого автомобіля становить 14 979,19 гривень (а.с. 19).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

На підставі повідомлення про подію із застрахованим автомобілем від 17 березня 2011 року, висновку звіту про оцінку транспортного засобу № 624 від 18 травня 2011 року, розрахунку розміру страхового відшкодування від 30 березня 2011 року, сформованого страхового акту № 2011/V/MOD00290/VESKO6227 від 09 квітня 2011 року, позивач на виконання умов Договору, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 14 979,19 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1567 від 11 квітня 2011 року (а.с. 21).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17 березня 2011 року, сталася саме з вини Ольхового М.Е., який керуючи транспортним засобом марки «ЗИУ 9» (тролейбус), державний номерний знак 2227, перед початком руху, не переконався в безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак АН 9477 СМ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Ольхового М.Е., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Позивач посилаючись на той факт, що транспортний засіб марки «ЗИУ 9», державний номерний знак 2227, яким керував Ольховий М.Е., належить відповідачу, надіслав йому претензію від 30 січня 2012 року про сплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 979,19 гривень (а.с. 37). Відповідач отримав регресну вимогу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як стверджує позивач, заяву відповідача залишено без відповіді і виконання, та іншого відповідачем не доведено.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 14 979,19 гривень.

Господарський судом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (17.03.2011) відповідач знаходився в трудових правовідносинах з Ольховим М.Е., проти чого в судовому засіданні не заперечував представник відповідача. Крім того, факт трудових відносин встановлений постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 18 квітня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія транспортного засобу марки «ЗИУ 9», державний номерний знак 2227, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою (як роботодавець) за завдані Ольховим М.Е., збитки, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 979,19 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова комп?анія «АХА Страхування» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок № 39; код ЄДРПОУ - 03328250, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14; код ЄДРПОУ - 20474912, рахунок 26502253730301 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 979,19 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 16 588 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 69 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.