Рішення № 26385065, 02.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/13/70/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славута", Донецька обл., м. Слов'янськ

про: стягнення штрафу в розмірі 82'715грн.76коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гонопольський Д.С.- за дов. б/н від 30.07.2012р.

від відповідача: Кудій О.Я.- за дов. № цхп-18/1402 від 01.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута", м.Слов'янськ про стягнення штрафу в розмірі 82715грн. 76коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ЦХП-25-00211-01 від 24.12.2010р. в частині постачання продукції.

13.08.2012р. позивач надав клопотання № ЦХПЮ-219 від 08.08.2012р. про залучення до матеріалів справи доказів часткового виконання відповідачем рознарядки № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р. та письмово зазначив, що відповідач жодного разу не направив на адресу позивача копію отриманих рознарядок з відміткою, що підтверджує їх отримання.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 534 від 17.08.2012р. (а.с. 106, т. 1). В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що обставини, які склалися у зв'язку з систематичною несвоєчасною оплатою позивачем вже поставленої ТОВ "Торговий дім Славута" продукції, позбавили останнього можливості у передбачені договором строки здійснити поставку продукції позивачу, про що листами неодноразово повідомлявся останній. На підставі викладеного вважає, що вина відповідача у невиконанні зобов'язань перед позивачем відсутня. Крім того, заперечив проти розрахунку штрафних санкцій, так як вважає, що нарахування штрафу за непоставлену продукцію не є об'єктом оподаткування у розумінні положень статті 185 Податкового кодексу України, що виключає будь-яке нарахування податку на додану вартість.

21.08.2012р. відповідач звернувся до суду з клопотанням № 536 від 20.08.2012р., яким у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем ТОВ "Торговий дім Славута" просив суд зменшити розмір заявленої неустойки (штрафу) до мінімального можливого рівня (а.с. 96, том 1).

07.09.2012р. позивач надав через канцелярію суду письмову позицію на відзив відповідача, яким також заперечував проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 127, том 2).

13.09.2012р. відповідач звернувся до суду з клопотанням № 570 від 11.09.2012р. приєднати до матеріалів справи додаткові документи, які підтверджують його складне фінансове становище (а.с. 129, том 2).

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 17.09.2012р. справа № 5006/13/70/2012, у зв'язку із відрядженням судді Макарової Ю.В., передана на розгляд Кучерявій О.О.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 01.10.2012р. справа № 5006/13/70/2012 передана на розгляд судді Макаровій Ю.В.

В судовому засіданні 02.10.2012р. сторони підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

24.12.2010р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута" (постачальник) був укладений договір поставки № ЦХП-25-00211-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно із п. 1.2 договору найменування продукції: портландцемент марки 500 (ПЦ 1-500, ПЦ-500-Н) насипом.

У відповідності із частиною 2 п. 4.1 договору постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори передбачені чинним законодавством.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що відвантаження продукції проводиться партіями протягом 2011 року тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом та є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. Відвантаження продукції проводиться партіями на протязі місяця вказаного у письмовій рознарядці замовника. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 10 (десяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Згідно із п. 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу вантажоодержувача, яка вказана в рознарядці Замовника.

Пунктом 13.7 договору передбачено, що термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами та до 31.12.2011р. в частині поставок продукції, а в частині оплати-до її повного виконання. Термін дії договору може бути продовжено за згодою сторін в разі його неповного виконання при умові наявності потреби у замовника.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств без будь-яких заперечень.

Специфікацією № 1 до договору поставки № ЦХП-25-00211-01 від 24.12.2010р. сторони визначили найменування продукції, тип марки, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартістю, а саме відповідач повинен був здійснити поставку портландцементу марки 500 (насипом), типу марки ПЦ 1-500, ПЦ 1-500-Н, ДСТУ Б В.2.7-46-96, кількістю 17670тн, ціною за одиницю без ПДВ 804грн.16коп., загальною вартістю разом із ПДВ 17051408грн.64коп.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем у виконання умов п. 5.2 договору направлені відповідачу наступні рознарядки:

- № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р. на відвантаження в липні місяці 2011 року погодженої сторонами продукції в кількості 504 тн на адреси залізниць - Одеська (216тн), Придніпровська (72тн), Південно-західна (216тн), яка була надіслана відповідачу поштою 04.07.2011р., про що свідчать наявні в матеріалах справи завірені копії поштової квитанції та реєстру на відправлення рекомендованих листів;

- № ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р. на відвантаження в липні місяці 2011 року погодженої сторонами продукції в кількості 72тн на адресу Південно-Західної залізниці, що була надіслана відповідачу поштою 20.07.2011р., про що свідчать наявні в матеріалах справи завірені копії поштової квитанції та реєстру на відправлення рекомендованих листів;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем частково була виконана рознарядка № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р.: 26.07.2011р. відповідач за видатковою накладною № Т-00000773 здійснив поставку погодженого товару кількістю 144тн, загальною вартістю 147982грн.85коп. та виставив позивачу рахунок-фактуру № Т-00000767 від 26.07.2011р. для його оплати.

Внаслідок викладеного, за відповідачем залишилось невиконаним зобов'язання щодо постачання товару в кількості 360 тн за рознарядкою № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р., товар замовлений позивачем за рознарядкою № ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р. у кількості 72тн взагалі не був відвантажений відповідачем.

Пунктом 10.1 договору поставки № ЦХП-25-00211-01 від 24.12.2010р. встановлено, що за порушення термінів постачання згідно п.5.2 договору, постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

За таких обставин позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 82715грн.76коп.

Позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити вказану суму штрафу, яка листом № 375 від 16.05.2012р. відхилена відповідачем з посиланням на відсутність його вини у порушенні строків постачання продукції.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної поставки продукції, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 82715грн.76коп., нарахованого у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № ЦХП-25-00211 від 24.12.2010р. щодо поставки продукції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № ЦХП-25-00211 від 24.12.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у відповідача виник обов'язок поставити та передати у власність позивача товар у визначений строк, а у позивача - прийняти цей товар та оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами при укладені вказаного договору в Розділі 5 було узгоджено певний порядок поставки продукції, а саме, поставка здійснюється тільки після письмової рознарядки замовника, яка замовником надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії спірних рознарядок № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р., № ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р. не містять у собі жодних відміток відповідача про їх отримання. За письмовими поясненнями позивача, відповідач жодного разу не направив на адресу позивача копії отриманих рознарядок з відміткою, що підтверджує їх отримання.

Одночасно, у підтвердження виконання свого обов'язку щодо направлення оригіналів кожної зі спірних рознарядок на адресу відповідача, позивачем, як вже встановлено судом, надані копії квитанцій та реєстрів відправлень рекомендованих листів. Факт отримання вказаних вище рознарядок не оспорюється відповідачем, тобто спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку що позивачем доведений факт отримання відповідачем спірних рознарядок на постачання продукції за договором № ЦХП-25-00211 від 24.12.2010р.

Як вже зазначалося, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що кожна партія продукції постачається протягом 10 (десяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що в порушення умов вказаного договору ТОВ "Торговий дім Славута" в повному обсязі не здійснило поставку замовленої позивачем продукції.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Уразі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 10.1 договору сторони погодили, що за порушення термінів постачання згідно п. 5.2 дійсного договору, постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у передбачені п. 5.2 договору строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.10.1 договору.

За таких обставин, позивачем було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф за порушення строків поставки товару у сумі 82715грн.76коп. (штраф у сумі 69479грн. 28коп. за рознарядкою № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р., штраф у сумі 13236грн. 48коп. за рознарядкою № ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р.).

Дослідивши представлений позивачем розрахунок суми штрафу суд встановив, що при розрахунку позивач виходить з вартості одиниці продукції з урахуванням податку на додану вартість.

Суд не може з цим погодитися, оскільки відповідно до роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 01-6/1205 від 12.11.1993р. у разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами штрафи за прострочку поставки, недопоставку продукції (товарів), за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) слід стягувати виходячи з цієї ціни, без врахування будь-яких набавок та суми податку на добавлену вартість.

З урахуванням викладеного, суд зробивши власний розрахунок штрафу, вважає, що правомірним є нарахування відповідачу штрафу в розмірі 69'479грн. 42коп.:

- внаслідок невиконання відповідачем рознарядки № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р. сума штрафу становить 57'899грн. 52коп. (804грн.16коп. * 360тн * 20%);

- внаслідок невиконання відповідачем рознарядки № ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р. сума штрафу складає 11'579грн.90коп. (804грн.16коп. * 72тн * 20%);

Отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 13'236грн. 34коп. є неправомірним та суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов'язань з поставки товару внаслідок прострочення позивачем виконання своїх обов'язків з оплати товару за іншими укладеними між сторонами правочинами.

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання встановлена положеннями ст.614 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з наданою до матеріалів справи довідкою про наявність простроченої заборгованості ДП "Укрзалізничпостач" (а.с.124, т.1), підписаною директором ТОВ "Торговий дім Славута", станом на 01.07.2011р. заборгованість позивача перед позивачем за поставлений товар за іншими договорами поставки №ЦХП-14-01810-01 від 23.09.2010р., №ЦХП-14-01311-01 від 04.02.2011р. становила 4'531'866грн. 37коп. Отже, вказане підтверджує, що у спірний період у позивача була наявна заборгованість зі сплати вартості вже отриманої від відповідача продукції.

При цьому листом від 21.11.2011р. № 753 (а.с.141, т.1) відповідачем було повідомлено позивача про ті обставини, що закупівля товарів для потреб позивача здійснюється у виробників цієї продукції на умовах передоплати. За таких обставин, відповідачем було запропоновано позивачу прийняти заходи щодо термінового погашення існуючої заборгованості. В іншому випадку відповідачем було попереджено позивача про неможливість закупівлі товарів для виконання обсягів поставки за заявками у зв'язку з нестачею обігових коштів. Отримання позивачем вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.11.2011р. (а.с.142, т. 1).

В матеріалах справи є також листи відповідача позивачу № 391/1 від 05.07.2011р. (а.с. 3, том 2) та № 427/1 від 19.07.2011р. (а.с. 4, том 2), у яких відповідач посилаючись на неодноразові звернення, існуючу прострочену заборгованість позивача, повідомляє, що виконання спірних рознарядок ЦХП-20/4879 від 18.07.2011р., № ЦХП-20/4483 від 30.06.2011р. без погашення простроченої заборгованості є неможливим.

У зв'язку зі зверненням відповідача, листом від 15.07.2011р. Вих. № 6/1-680 ПАТ "Брокбізнесбанк" (а.с. 2, т.2) було відмовлено відповідачу у збільшенні ліміту кредитування за кредитним договором на 2700000 грн. у зв'язку з відсутністю нерухомого майна, необхідного для передачі в іпотеку банку.

Згідно листа від 12.07.2011р. (а.с.1, т. 2) виробник продукції ВАТ "Івано-Франківськцемент" відмовив відповідачу у постачанні з відстроченням платежу у липні портландцементу марки ПЦ-І-500 за рознарядками ДП "Укрзалізничпостач". При цьому, відповідача було повідомлено про неможливість задовольнити вимоги що відстрочення платежів.

Крім цього, відповідачем до матеріалів справи також надано разом з доказами їх отримання позивачем претензії № 611 від 12.10.2011р., № 610 від 12.10.2011р., № 612 від 12.10.2011р., № 609 від 12.10.2011р., № 615 від 13.10.2011р. (а.с. 30-39, т. 2), згідно з якими відповідач вимагав від позивача сплати заборгованості за отриману продукцію за укладеними між сторонами договорами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За висновками суду, враховуючи надані відповідачем до матеріалів справи документи, останнім вживалися заходи щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем за договором № ЦХП-25-00211 від 24.12.2010р.

Однак, по-перше, за умовами договору поставка відповідачем товару не залежить від дій позивача щодо його оплати, по-друге, за приписами ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилися неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді штрафу відсутні.

Одночасно, 21.08.2012р. відповідач звернувся до суду з клопотанням № 536 від 20.08.2012р. у зв'язку із скрутним фінансовим становищем зменшити розмір штрафу (а.с. 96, том 1).

Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши викладені заявником обставини у їх сукупності, суд враховує наступне.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору № ЦХП-25-00211 від 24.12.2010р.

При цьому, як було викладено вище, відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем за договором.

В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач зазначив, що прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог призведе до призупинення діяльності підприємства та його банкрутства, наслідком чого буде втрата робочих місць та заробітної плати всіма робітниками.

В підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надав баланс за перше півріччя 2012р. (а.с. 105, том 1), довідку № 530 від 17.08.2012р. відносно штатного розпису товариства (а.с. 104, том 1), звіт за липень по єдиному внеску (а.с. 100, том 1); фінансовий звіт за перше півріччя 2012 року, аналіз рахунків 68 (розрахунки з іншими кредиторами), 631 (розрахунки з постачальниками), 601 (кредити банків, 361 (розрахунки з покупцями), які були залучені до матеріалів справи. (а.с. 132-136, том 2).

За змістом балансу ТОВ "Торговий дім Славута" станом на 30.06.2012р. (а.с.105, т.1) збитки відповідача складають 687'000,00грн., кредиторська заборгованість складає 29'413'000грн., дебіторська заборгованість (чиста реалізаційна вартість) складає 13'226'000грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 15'250'000грн. Крім того, у відповідача також є зобов'язання перед банком по кредиту в сумі 5'800'000,00грн.

Згідно із довідкою Краматорського міського відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишок заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута" станом на 10.09.2012 року за кредитним договором № 06 КЛ-11 від 28.11.2011 року складає 6'300'000, 00грн.

З наданого відповідачем фінансового звіту вбачається, що станом на 10.09.2012 року різниця між кредиторською та дебіторською заборгованістю складає 6'685'648, 72грн., збитки за перше півріччя 2012 року складають 687'000,00грн.

Згідно наданої до матеріалів справи довідки від 17.08.2012р. № 530 (а.с.104, т.1) на ТОВ "Торговий дім Славута" працює 26 робітників, на утриманні у яких знаходяться 18 членів родини, що не працюють, а також 11 малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

А тому, враховуючи наведене, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, причини невиконанні зобов'язань перед позивачем, невідповідність заявленого до стягнення надмірно великого розміру штрафу наслідкам порушення, в силу положень ч. 3 ст. 83 ГПК України суд вважає за необхідне зменшити суму штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача до 6947грн. 94коп.

Враховуючи, що за висновками суду позов в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 13'236грн.34коп. є неправомірним, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,530,546,548,549,550,551,610,611,612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славута", Донецька обл., м. Слов'янськ про стягнення штрафу в розмірі 82'715грн.76коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута" (юридична адреса: 84112, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 6, код ЄДРПОУ 33534549) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (юридична адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) суму штрафу в розмірі 6'947грн. 94коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1'389грн. 58коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 02.10.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 08.10.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.