Ухвала суду № 26384458, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/47216/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Червоний Маяк" до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Червоний Маяк" (далі -ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області (далі -ДПІ у Бериславському районі) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року позов ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" задоволено частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Бериславському районі залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Бериславському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк".

ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Бериславському районі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Бериславському районі було здійснено виїзну планову документальну перевірку ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року та було складено акт №337/231/24105074 від 08.11.2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Бериславському районі винесені податкові повідомлення - рішення від 16.11.2010 року №0000402310/0 та від 06.12.2010 року №0000402310/1 якими було визначено ТОВ "Агропромислова фірма "Червоний маяк" податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 66783,60 грн. та застосовані фінансові санкції - 33296,80 грн.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, які витрати можна включати до складу валових, а які направляються на збільшення балансової вартості об'єктів і груп основних засобів.

Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у межах, установлених пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону.

П.п 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України №334/94-ВР регулює розподіл витрат на поліпшення основних засобів на витрати, що підлягають включенню до складу валових витрат, і на витрати, що підлягають амортизації.

З акту перевірки вбачається, що витрати на проведення поліпшень основних фондів були понесені ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" та віднесені до складу валових витрат за рядком 04.10 Декларації з прибутку підприємства в межах 10% ліміту, що відповідає вимогам пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно вимог п. 14 ПБО №7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств для обліку витрат на придбання, створення, реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання матеріальних та нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції". Ремонти та інші заходи щодо підтримки основних засобів в робочому стані відносяться на витрати підприємства.

В акті перевірки зазначено про завищення амортизаційних відрахувань на суму 1426 грн. 35 коп., в тому числі: IV квартал 2009 року - 439,75 грн.; І квартал 2010 року - 4 75,20 грн.; II квартал 2010 року - 457,40 грн.

Причина завищення суми амортизаційних відрахувань - це не визнання витрат, проведених ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" при закупівлі та використанні для поліпшень основних засобів запасних частин на суму 13166,67 грн. (без ПДВ), придбаних в контрагента ПП "Меліта - Агро", договори купівлі-продажу з яким в ході перевірки були визначені працівниками податкової служби, як нікчемні.

ТОВ Агропромислова фірма "Червоний Маяк" підтвердило виконання договору необхідними документами про поставку запасних частин, які свідчать про те, що фактично господарська операція була проведена, здійснена оплата за придбані запчастини.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто недійсність правочину повинна бути встановлена саме законом, а не актом податкової перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України на нікчемність правочину можна посилатись тільки за наявності прямої норми у законодавстві про його недійсність (нікчемність).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 року №0000412310/0 та від 06.12.2010 року №0000412310/1 ДПІ у Бериславському районі визначені податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 142526 грн., та застосовані фінансові санкції в сумі 71263 грн.

П.п 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон України «Про ПДВ») визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події:

- або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг);

- або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суди попередніх інстанцій вірно дослідили, що у податкової інспекції не було достатніх підстав для невизнання податкового кредиту, сформованого за результатами поставки запасних частин за договором купівлі-продажу, укладеного ТОВ АПФ "Червоний маяк" з продавцем - ПП "Меліта-агро" в сумі 21460 грн., в тому числі ПДВ - 3577 грн. Оскільки позивач має всі необхідні документи, пов'язані з поставкою запасних частин, які свідчать про те, що фактично господарська операція була проведена. Крім того, згідно інформації по платнику ПДВ про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень-вересень 2009 року підтверджується декларування ПП "Мелита-агро" податкових зобов'язань по ПДВ, здавання податкової звітності. Податковий кредит за операціями з ПП "Меліта-агро" підтверджений податковими накладними в сумі 3577 грн. Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ.

Закон України «Про ПДВ»передбачає в разі, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Наведені в акті перевірки висновки щодо порядку відображення суми заниження бюджетного відшкодування за травень 2010 року шляхом зменшення суми від'ємного значення, яке було відображене ТОВ АПФ "Червоний маяк" в рядку 26 Декларації за травень 2009 року та перенесеного в рядок 23.2 декларації за червень 2010 року, внаслідок чого сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету платником податку за червень 2010 року, була збільшена на 53124,03 грн. не відповідають вимогам законодавства.

Порядок бюджетного відшкодування ПДВ регламентовано пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ". Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ").

Якщо у наступному податковому періоді така сума, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (абз. «а»пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ").

Відповідно норми Закону України "Про ПДВ" вбачається, що платник податку не має право вибору відшкодовувати йому від'ємні суми ПДВ чи ні, він тільки має право на вибір напрямку такого відшкодування, згідно пп. 7.7.3 та 7.7.4 зазначеного Закону.

На суму заниженого бюджетного відшкодування, самостійно обчислену податковим органом та визначену у податковому повідомленні за формою "В2", відповідно зменшується платником значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ, шляхом відображення зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації податкового (звітного) періоду наступного за тим податковим (звітним) періодом, у якому відбулося виявлення суми заниженого бюджетного відшкодування. Саме такий механізм визначений пунктом 5.12.6 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється а отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" у зменшення податкових зобов'язань з цього податку вступних податкових періодів.

Якщо при проведенні перевірки не встановлено інших порушень податкового обліку, крім визначення заниженої суми бюджетного відшкодування, то зазначені зміни у податковій звітності не можуть призводити до додаткового нарахування податкових зобов'язань у платника за наслідками такої перевірки та, відповідно, і застосування штрафних санкцій.

При цьому необхідно враховувати, що з моменту декларування платником неправильно обчисленої суми бюджетного відшкодування (її заниження ) і до моменту виявлення цього факту перевіркою, занижена сума бюджетного відшкодування могла бути зарахована в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, або ж використана при розрахунку бюджетного відшкодування.

Так, на підставі направленого платнику податку повідомлення-рішення, зазначену в ньому суму відображають у картці особового рахунка платника як суму, на яку він має право зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ, належні до сплати в наступних звітних періодах, до повного її використання. А платник податку, отримавши таке повідомлення-рішення, відображає суму заниження бюджетного відшкодування зі знаком "-" у рядку 23.4 декларації з ПДВ наступного звітного періоду та відповідно зменшує показник рядка 26. При цьому в рядках 25.1 та/або 25.2 декларацій з ПДВ за будь-який звітний період сума заниження не відображається.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, встановлення єдиного порядку застосування норм цього Закону наказом ДПА України №110 від 17 березня 2001 року затверджено Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до пп. 6.1.3 Наказу № 110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів.

Недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 Наказу №110).

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (п.2.2 Наказу №110).

Таким чином, виявлена у ході перевірки сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ ніяким чином не може класифікуватися як сума недоплаченого податкового зобов'язання перед бюджетом, та як слідство до такою "заниженої" суми не повинні застосовуватися штрафні санкції.

Повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 року №0000432310/0 та від 06.12.2010 року №0000432310/1 визначено зобов'язання по акцизному збору в розмірі 105112 грн., та застосовані фінансові санкції в сумі 240178 грн.

Порядок оподаткування акцизним збором регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18-92 "Про акцизний збір" (далі - Декрет №18-92) та Законом України від 15.09.1995 року №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".

П. 5 Декрету КМУ "Про акцизний збір" встановлено, що акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Відповідно до положень пп. «Г»п.2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»не підлягають оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства. При цьому зазначена норма закону не обмежує період надходження такої валютної виручки звітним періодом, на який припадає здійснення експорту та за підсумками якого підприємство-експортер повинен звітувати за обсяги визначених податкових зобов'язань з акцизного збору.

П.п. "г" внесені зміни Законом України №2275 від 20.05.2010 року та виключена вимога про обов'язкове надходження валютної виручки, головне, щоб вивезення у митному режимі експорту (реекспорту) було засвідчено вантажною митною декларацією з належною відміткою митного органу.

Отже, законодавець пом'якшив умови для декларування акцизного збору, і на момент перевірки вже діяла норма, яка не передбачала обов'язкового надходження валютної виручки на рахунок підприємства.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

На час перевірки та на момент складання акту перевірки за всі обсяги експортованих ТОВ АПФ "Червоний маяк" в квітні-травні 2010 року алкогольних напоїв була отримана виручка в іноземній валюті в повному обсязі, операції експорту та оплати підтверджено вантажними митними деклараціями та банківськими виписками. Та обставина, що оплата надійшла на рахунок позивача не в періоді (місяці) експортування, а в наступні податкові періоди, не є підставою для донарахування акцизного збору та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров