Ухвала суду № 26384457, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-11305/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

за участю:

представника відповідача - Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року

у справі № 2-а-38974/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000221600/0 від 19 травня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000221600/0, яким ТОВ «ППН-Трейд»визначено суду податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11371,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 8747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2624,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ППН-Трейд»витрати по сплаті державного мита у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «ППН-Трейд»з питання достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації за лютий 2009 року, за результатами якої був складений акт від 27 квітня 2009 року № 755/16-12/33479216.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за березень 2006 року на суму 1436427,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за серпень 2006 року на суму 22013,00 грн.; по декларації за березень 2006 року занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 37395,00 грн., що призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) на суму 5,00 грн., та збільшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного пе5ріоду (рядок 27), на суму 37390,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26), по декларації за лютий 2009 року на суму 1129537,00 грн. та, як наслідок, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27), на суму 8747,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у наступних періодах: березень 2006 року та серпень 2006 року.

19 травня 2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000221600/0, яким згідно підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначила ТОВ «ППН-Трейд»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану у розмірі 11371,00 грн., у тому числі: 8747,00 грн. -за основним платежем, 2624,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було правомірно включено до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року від'ємне значення, яке виникло у березні 2006 року та у серпні 2006 року, з огляду на те, що позивач правомірно сформував податковий кредит у вказаних податкових періодах за податковими накладними, виписаними його контрагентами у попередніх податкових періодах, проте отриманими у звітному податковому періоді, у відповідності до положено підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням того, що недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки в силу положень абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Також суди виходили з того, що під терміном «попередній податковий період»слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до складу податкового кредиту по деклараціях за березень 2006 року та серпень 2006 року було включено суми податку на додану вартість за податковими накладними минулих періодів, проте які були отримані позивачем у березні та серпні 2006 року відповідно, на загальну суму 8808836,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1468139,00 грн., а саме: у березні 2006 року -8676756,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1446126,00 грн., та у серпні 2006 року -132080,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 22013,00 грн., що підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 49-92, 106-107). Наявність податкових накладних під час проведення перевірки податковим органом не заперечувалась.

Відповідно до положень абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (абзац 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість»не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит у березні 2006 року та у серпні 2006 року, оскільки включив до його складу суми податку на додану вартість по накладних, виписаних у минулих, а не звітних, податкових періодах.

В силу приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дата отримання податкової накладної вказується у графі 2 розділу I реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, з урахуванням термінів позовної давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд касаційної інстанції також погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки в силу положень абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 11371,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна