Ухвала суду № 26384451, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/6676/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі -ВАТ "Полтавакондитер") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі -ДПІ у м. Полтаві) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0002992301/0 та №0003002301/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов ВАТ "Полтавакондитер" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м. Полтаві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ВАТ "Полтавакондитер".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м. Полтава 31.08.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2010 року №7870/23-2/00382208 в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР) - заниження податку на прибуток в сумі 275 960,00 грн. та пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон України №168/97-ВР) - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року на суму 220 768,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0002992301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 404167,60 грн. та від 09.09.2010 року №0003002301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 220768,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 93026,00 грн.

Ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України №509) передбачає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку та його установ.

В акті зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ПП "Оптовик Плюс" та ВАТ "Полтавакондитер" є нікчемним, оскільки у ПП "Оптовик Плюс" відсутні матеріальні ресурси для виробництва товарів, виробниче обладнання, сировина, відсутній управлінський і технічний персонал необхідний для основного виду діяльності - "Оптова торгівля різного асортименту товару", отже поставки не відбулись. В зв'язку з цим в Акті зазначено, що в результаті порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР ВАТ "Полтавакондитер" було занижено податок на прибуток в сумі 275960,00 грн.

П. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону) та не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону).

Ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ПП "Оптовик Плюс" і ВАТ "Полтавакондитер" було укладено договори від 22.10.2007 року №408/10-07, згідно якого ПП "Оптовик Плюс" зобов'язувалось передавати покупцю товар, а ВАТ "Полтавакондитер" зобов'язувалось приймати та сплачувати за цей товар, і договір поставки від 22.12.2009 року №07/01-09, згідно якого ПП "Оптовик Плюс" зобов'язувалось передати у власність ВАТ "Полтавакондитер" товар, а ВАТ "Полтавакондитер" зобов'язувалось прийняти та оплатити його вартість. При укладанні вищезазначених договорів виникли права та обов'язки, на які була направлена воля сторін.

Ст. 215 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В матеріалах справи містять копії видаткових, прибуткових та податкових накладних, виписок по рахункам, які підтверджують факт поставки товару та проведення оплати за даний товар в період, який відображений в акті. На прибуткових та видаткових накладних також наявні штампи бази-складу сировини ВАТ "Полтавакондитер" і штамп охорони ВАТ "Полтавакондитер" з відмітками про час та дату ввезення товару на територію фабрики, що додатково підтверджує факт виконання сторонами зобов'язань за договорами.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що спрямування правочину на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

П.п 7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

П.п 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 (далі - Порядок) зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П.п 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку вказано, що не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 1.32. Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ "Полтавакондитер" порушило п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року на суму 220 768,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. б. 1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит сформований відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР виходячи із договірної вартості обладнання, не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням обладнання з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

П.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

П.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

П.п 7.5.1. п. 7.5. ст. Закону України №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п. 7 с. 7 зазначеного Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

П.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Закон України "Про податок на додану вартість" чітко визначає процедуру нарахування та сплати до бюджету ПДВ, яка позивачем повністю дотримана.

В п. 2.2 Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 року №209/72 передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

П. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037) містить аналогічні вимоги які визначають, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

ДПІ у м. Полтаві не доведено правомірність прийнятих нею спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров