Ухвала суду № 26384270, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К-2004/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Харків»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009

у справі №2а-6050/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Харків»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 позов ТОВ «Калина-Харків»задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000992330/0 від 25.05.2006 та №0000992330/0 від 20.07.2006 на суму 124696,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку, за наслідками якої складено акт №20380140/2380 від 15.05.2006.

Згідно акта перевірки позивачем проводились розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований з порушенням встановленого порядку, а саме, почав використовуватись з 31.03.2006, а поставлений на облік у ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у квітні 2009 року, а також встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 24939,28 грн.

На підставі акта перевірки прийнято рішення №0000992330/0 від 25.05.2006 про застосування штрафних санкцій у сумі 125036,40 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, прийнято рішення № 0000992330/0 від 20.07.2006.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон).

Як передбачено п.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3 Закону).

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону у зв'язку з використанням для проведення розрахункових операцій зареєстрованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, знайшло своє підтвердження, у зв'язку з чим застосування штрафних санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону в розмірі 340 грн. визнано правомірним.

Щодо порушення позивачем вимог п.13 ст.3 Закону, то судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, про наявність підстав для застосування штрафних санкцій в цій частині та скасування рішення суду першої інстанції.

У разі невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

За змістом ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно п.23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, заборонено зберігання в касі (грошовій скриньці, сейфі тощо) грошей готівкою, що не належать суб'єкту підприємницької діяльності, а також особистих речей касира чи речей інших працівників.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що безумовний обов'язок забезпечувати виконання приписів ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо проведення розрахункової операції з застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режими роботи реєстратора розрахункових операцій, забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному «Х»звіті РРО, покладено на суб'єктів підприємницької діяльності.

За підтвердження факту невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО та недотримання вимог Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, згідно якого внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій, висновки суду апеляційної інстанції про правомірне застосування відповідачем штрафних санкцій за дане порушення, є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, та не можуть бути підставою для його скасування, з наведених мотивів.

Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон № 509).

Зокрема, пунктом 2 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так статтями 15 та 16 визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Статтею 11-1 Закону № 509 визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), у зв'язку з цим, ці норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 11-2 Закону № 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

У разі порушення відповідачем приписів ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суб'єкт підприємницької діяльності мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, чим позивач не скористався, визнавши проведення перевірки правомірним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Харків»залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук