Ухвала суду № 26384242, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-317/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року

у справі № 2а-36977/09/2070

за позовом Малого державного виробничого підприємства «Сільгосптехніка»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Мале державне виробниче підприємство «Сільгосптехніка»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10 березня 2009 року № 0000321800/0 та від 31 березня 2009 року №0000321800/1 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 15 липня 2009 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000321800/0 від 10 березня 2009 року та № 0000321800/1 від 31 березня 2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу МДВП «Сільгосптехніка», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року -без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела невиїзну документальну перевірку МДВП «Сільгосптехніка»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків -ПП «Каф-Буд», за період з 01 березня 2008 року по 31 серпня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 1441/18-010/21185334 від 27 лютого 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за період з 01 березня 2008 року по 31 серпня 2008 року до сплати в бюджет на 58733,34 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Каф-Буд», оскільки згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Харківській області № 386 від 08 жовтня 2008 року підписи на податкових накладних та податкових деклараціях виконані не Ковальовим О.В., який значиться директором підприємства, а іншою невідомою особою, що підтверджує нікчемність правочинів у розумінні статей 205-206, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

10 березня 2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000321800/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила МДВП «Сільгосптехніка»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 88100,00 грн., з яких 58733,00 грн. -за основним платежем, 29367,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року № 0000321800/1 на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «Каф-Буд», не мають правового обґрунтування, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що реальність операцій податковим органом не оспорювалася. Також суд виходив з того, що вироків суду, постановлених у вказаних податковим органом кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, які б підтверджували вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, ДПІ у Київському районі м. Харкова не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між МДВП «Сільгосптехніка»(замовник) та ПП «Каф-Буд»(виконавець) були укладені договори № 11П1 від 17 березня 2008 року, № 12П1 від 24 березня 2008 року, № 12П2 від 05 травня 2008 року, № 12П3 від 12 червня 2008 року, № 22П1 від 02 липня 2008 року № 26П1 від 14 липня 2008 року та № 26П2 від 29 липня 2008 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: ремонт крильчатки вентилятора котла НДК-15000; монтаж металоконструкцій та цементопроводів ТОВ «СКСМ»; монтаж цементних насосів, цементопроводів та трубопроводів стислого повітря ТОВ «СКСМ»; реконструкція діючих цементопроводів ТОВ «СКСМ»; роботи по наладці Na-катіонування хімводоочищення; роботи з еколого-теплотехнічного випробування парового котла НДК-15000; монтаж технологічних трубопроводів ТОВ «Техніком». (пункти 1.1 статті 1 договорів).

На виконання умов вказаних договорів, ПП «Каф-Буд»виписало МДВП «Сільгосптехніка»податкові накладні ( арк. справи 49-53) на загальну суму податку на додану вартість 58733,34 грн.

В свою чергу, МДВП «Сільгосптехніка»розрахувалося з ПП «Каф-Буд»за отримані роботи (послуги), що підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 81,89,90,93,111, 112,130,145).

Факт виконання робіт (послуг) ПП «Каф-Буд»підтверджується актами прийому-передачі робіт (арк. справи 61-66).

Крім іншого, виконані ПП «Каф-Буд» роботи (надані послуги) у подальшому були передані позивачем ТОВ «техніком», ТОВ «СКСМ»та ТОВ «Слобожанський миловар»на виконання умов договорів № 11 від 17 березня 2008 року, № 12 від 24 березня 2008 року, № 14 від 05 травня 2008 року, № 19-17/06-08 від 12 червня 2008 року, № 22 від 02 липня 2008 року, № 26 від 14 червня 2008 року, № 28 від 28 липня 2008 року, у яких МДВП «Сільгосптехніка»виступало виконавцем робіт, вид та характер яких повністю відповідає роботам, які виконало для позивача ПП «Каф-Буд», що підтверджується укладеними договорами, первинними бухгалтерськими та платіжними документами (арк. справи 77-167).

При цьому, як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, реальність операцій податковим органом не оспорювала ся.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Посилання податкового органу в обґрунтування підтвердження нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Каф-Буд», на те, що контрагентом позивача не було сплачено податок на додану вартість до бюджету за вказаними договорами відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали не містять, а також з урахуванням того, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також правомірно були відхилені доводи податкового органу про нікчемність укладеним між позивачем та ПП «Каф-Буд»з підстав того, що згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Харківській області № 386 від 08 жовтня 2008 року підписи на податкових накладних та податкових деклараціях виконані не Ковальовим О.В., який значиться директором підприємства, а іншою невідомою особою, оскільки неналежне виконання директором ПП «Каф-Буд»своїх посадових обов'язків не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Суд касаційної інстанції також погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вироків у кримінальних справах стосовно ПП «Каф-Буд»або МДВП «Сільгосптехніка»матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.

При цьому, колегія суддів відзначає, що доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем та ПП «Каф-Буд», нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідних податковим періодів суми податку на додану вартість у розмірі 58733,34 грн., а визначення податковим органом МДВП «Сільгосптехніка» податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 88100,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна