Ухвала суду № 2638291, 11.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

11.12.2008 Справа № 22-а-581/08

Попередня справа № 2-16/1619-2007А                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Кучерука О.В.,

суддів           Дугаренко О.В. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Петрашова Ю.Б. представник позивача Дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,

представник відповідача Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Омельченко В.А. ) від 16.07.08 по справі №22-а-581/08

за позовом           Дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" (вул. Тельмана, 2, Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

до           Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим (вул. Комсомольська, 4, Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення,-                    

ВСТАНОВИВ:

                    В січні 2007 року Дочірнє підприємство "Хлібоприймальний пункт Еліта"звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000041201/2 від 29.09.2006 р.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, крім того, позивач вважає, що застосування донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій є безпідставним, адже жодним Законом України не передбачено право податкової інспекції визнавати дійсність або недійсність податкової накладної.

                    Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам чинного законодавства України.

          Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2008 року (суддя Омельченко В.А.) у справі №2-16/1619-2007А (№22а-581/08) позовна заява Дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволена повністю.

                    Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі звернулася з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволені позовних вимог відмовити.

                    У судове засідання призначене на 11.12.08 сторони не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

                    Враховуючи, що явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка у судове засідання сторін у справі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

                    Розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.10.08 суддів Дугаренуо О.В. та Лядову Т.Р. замінено на суддів Єланську О.Е. та Омельченко В.А.

                    Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст постанови, що оскаржується, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

                    Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі з 13.04.2006 по 03.05.2006 була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дочірнім підприємством "Хлібоприймальний пункт Еліта", за наслідками якої складений акт перевірки №481/23-1-32192288 від 11.05.2006.

                    Під час перевірки встановлено, що позивачем у порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було включено в податковий кредит сума податку, яка підтверджена податковою накладною, що видана не платниками податку на додану вартість і вважається недійсною.

                    Позивачем згідно податкової декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року (2514 від 18.04.2005 року) до бюджетного відшкодування, на думку відповідача, необґрунтовано була заявлена сума у розмірі 5834,0 грн., яка була погашена за рахунок податкового боргу платника податків по податку на додану вартість.

                    Вказаний акт перевірки покладено в основу рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі від 29.09.2006 р. № 0000722301/2 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 5834 грн. та застосування штрафних санкцій за завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 2917 грн. на підставі п. 7.2.4., п.7.2. та п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", а також на підставі п.17.1.3. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (а.с. 32).

                    Позивач вважає, що акт перевірки від 11.05.2006 №481/23-1/32192288 в частині щодо висновків обґрунтованості віднесення суми податку на додану вартість з ряду господарських операцій до податку кредиту та незаконності такого віднесення є безпідставним, не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, тому не може бути належним доказом порушень вимог закону з боку позивача і, як документ, який вміщує недостовірні дані не може бути законною підставою для винесення оспорюваного рішення Державної податкової інспекції, а саме рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 17.05.2006 р. № 0000412301/0 з цього приводу повинно бути визнано нечинним.          

                    Також позивач вважає, що спірне повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим не ґрунтується на нормах діючого податкового законодавства, а застосування донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій є безпідставним, адже діючим законодавством України не передбачено права податкової інспекції визнавати дійсність або недійсність податкової накладної: тобто діяти не у спосіб та не на підставах, передбачених Конституцією України та її законами.

                    Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                    Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених у законі.

                    Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", а податковий кредит - це сума, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема , дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (п. 7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

                    Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7           Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                    Тобто згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується, як від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

                    З пояснень сторін випливає, що позивач, який мав право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з ТОВ "Велмар" та ТОВ "Барт-Сервіс" податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

                    Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Відповідач у порядку, передбаченому ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів того, що йому було відомо про рішення Голосієвського районного суду м. Києва від 11.11.2005 р. та Солом'янського районного суду м.Києва від 04.03.2005 р. по справі №2-1670, згідно з якими визнані недійсними статут ТОВ "Барт-Сервіс" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37081491 ТОВ "Барт-Сервіс", а також визнано недійсним Свідоцтво №19738 про державну реєстрацію ТОВ "Велмар" та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість           ТОВ "Велмар" №36082441 від 01.08.2003 р.

                    Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були віднесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

                    Крім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

                    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обґрунтовано згідно податкової декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року було заявлено до бюджетного відшкодування сума у розмірі 5834,0 грн. А відповідач необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.09.2006 року №0000732301/2 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 8834,0 грн. та застосування штрафних санкцій за завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 2917,0 грн.                                        

                    Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, які були не менше сум його зобов'язань по податку на додану вартість у вказані звітні періоди.

                    На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.          

                    Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

                    Судове рішення є законним і обґрунтованим і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

                    На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

                    Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі залишити без задоволення.

                    Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2008 року у справі №2-16/1619-2007А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

                    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                    підпис                              О.В.Кучерук

Судді           підпис                               О.В.Дугаренко підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Помічник судді                                                             А.В.Тюленєва