Ухвала суду № 2638252, 17.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

17.12.2008 Справа № 22-а-562/08

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А. при секретарі судового засіданняКолб Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А. ) від 05.08.08 у справі №2-16/191-2008А

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" (Ореанда, м.

Ялта, Автономна Республіка Крим,98658)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Гліцинія-2001» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта про визнання нечинним, таким, що суперечить податковому законодавству, податкового повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007 про визначення податкового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб»в сумі 121083,18 грн.

Позов обґрунтований тим, що Конвенцією між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно передбачено, що відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави будуть оподатковуватися у цій другій Державі. Такі відсотки можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають. Позивач також зазначив, що рішення про місце уплати податку з доходу з джерелом походження з України повинен приймати сам резидент Австрії фірма Holding Gmb», але вона такого рішення не ухвалювала. Таким чином, у позивача як позичальника відсутні правові підстави для оплати (вимоги сплати) податків в України з відсотків, сплачених за користування позиковими коштами.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»усі доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і по ставках, визначених цією статтею.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 позов задоволений. Судом вирішено питання про судові витрати

(а. с. 5-10, том 2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Ялта звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якої просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 скасувати, прийняти нову постанову в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

25.11.2003 Закрите акціонерне товариство «Гліцинія-2001»зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності-юридична особа Ялтинської міською Радою та взято на облік у Державній податковій інспекції в місті Ялта.

Відповідачем у серпні 2008 року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №1919/23-1/31683355/116 (а.с.36-71, том 1).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007 про визначення позивачеві податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб»в сумі 121083,18 грн. ( у тому числі за основним платежем 40361,06 грн., за штрафними санкціями 80722,12 грн. (а.с.35, том 1).

В ході перевірки було встановлено наступне.

01.12.2003 позивач та нерезидент фірма I Holding Gmb», Австрія, уклали кредитній договір, який був зареєстрований у Головному управлінні Національного банку України в Автономній Республіки Крим.

Статус фірми Holding Gmb», Австрія, як резидента Австрії підтверджується довідкою Федерального міністерства фінансів Австрії.

Платіжним дорученням №2 від 01.02.2007 за користування позиковими коштами позивач сплатив фірмі Holding Gmb», Австрія, відсотки в сумі 159845,77 доларів США, але утримання і сплата до бюджету на доходи нерезидента при перерахуванні відсотків за користування позиковими коштами, як це встановлено пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем зроблено не було.

Відповідно до статей 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договорі України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, якщо міжнародним договором України, ратифікованими Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічно правило встановлено у статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (підписана 16.10.1997, ратифікована 17.03.1999, набула чинності 20.05.1999, далі Конвенція) проценти, що виникають в одній Договірній Державі сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Термін «проценти»при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов`язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов`язань (пункт 3 статті 11 Конвенції).

Статтею 11 Конвенції передбачена можливість для сторін договору позики між резидентом України та резидентом Австрії самостійно вибирати, де будуть оподатковуватися відсотки з джерелом їхнього походження з України, в Австрії або в України.

Одержувачем доходу фірмою Holding Gmb», Австрія, вибрана умова, коли відсотки за договором будуть оподатковуватися в Австрії, що підтверджується відповідним листом, який був отриманий позивачем від відповідача 25.01.2007.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зроблений висновок відносно того, що за аналізом змісту статті 19 Закону України «Про систему оподаткування», статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»порядок оподаткування процентів, отриманих резидентом Австрії з джерелом їхнього походження з України, регламентується винятково нормами Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 у справі №2-16/191-2008А прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідності висновків суду обставинам справи.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам законодавства, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими. Вказане судове рішення є законним та обґрунтованим і не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційної скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 по справі №2-16/191-2008А залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 по справі №2-16/191-2008А залишити без змін.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають чинності з моменту проголошення.

Відповідно до статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяМ.А.Санакоєва

Судді Г.П.Ілюхіна О.А.Щепанська