Постанова № 2638268, 09.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.12.2008 р.                                                                                                     № 9/564

13:01

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»

доГоловного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів

про скасування постанови № 001728/п від 22.08.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Денисенко Ю.М.

Представники:                              

Від позивачаБоін К.Ю.

Від відповідачаАзральян С.М. Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів з вимогами скасувати постанову про накладення стягнень, передбачень ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 001728/п від 22.08.2008 р. 29.10.2008 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд скасувати постанову про накладення стягнень, передбачень ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 001728/п від 22.08.2008 р. та визнати неправомірною позапланову перевірку дотримання законодавства ЗАТ «СК «ВЕСКО», проведену в період з 12.03.2008 р. по 20.03.2008 р.

09.12.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати постанову № 001728/п від 22.08.2008 р. про накладення стягнень, передбачень ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято не в межах повноважень, з порушенням норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні оскаржуваного рішення повністю, оскільки позивачем порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

актом перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів Головного Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 000071 від 12.03.2008 р. встановлено порушення підприємством умов п. 24.2 Договору, укладеного між підприємством та споживачем, що спричинило порушення права споживача, передбаченого п. 8.4.1. Правил страхування, що є невід’ємною частиною Договору. Порушення вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Постановою Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів № 001728/п від 22.08.2008 р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»на підставі акту від 12.03.2008 р. № 000071, яким встановлено, що при наданні послуг споживачу зі страхування, споживачу не виплачена сума страхового відшкодування, що є порушенням умов договору № 1855-а/07 від 03.08.2007 р., чим порушено вимоги ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання робіт, надання послуги, застосовано до ЗАТ «Страхова компанія «Веско»штраф у розмірі 9811,71 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року N 2664-III встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Положеннями статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що фінансовими вважаються послуги, зокрема, послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення.

Нормами статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що метою державного регулювання ринків захист інтересів споживачів фінансових послуг, додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

3) нагляду за діяльністю фінансових установ;

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/2003 визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послугу межах, визначених законодавством.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів.

Пунктом 4 частини першої статті 36 Закону України „Про страхування" передбачено, що одною з основних функцій Уповноваженого органу є проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та пункту 3 Положення одним з основних завдань Уповноваженого органу, в межах його повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг, шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»Уповноважений орган у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України „Про страхування" уповноважений орган має право проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є страховою компанією, що підтверджується установчими документами. Зазначене відповідачем не оспорюється.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів не наділено компетенцією здійснювати свої повноваження з приводу захисту прав споживачів у сфері фінансових послуг. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»обмежено загальну сферу відносин, яку визначено законом «Про захист прав споживачів». Компетенція Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів у сфері захисту прав споживачів обмежена як функціями і повноваженнями Уповноваженого органу –Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, так і нормами закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскаржуваним рішенням застосовано до позивача штрафні санкції за порушення умов договору страхування. Разом з цим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням компетенцї у сфері реалізації своїх владних повноважень, оскільки Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, на виконання покладених на неї законом завдань, встановлено повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, зокрема щодо захисту прав споживачів у сфері фінансових послу, здійснювати перевірки фінансових установ та застосовувати до них заходи впливу за порушення законодавства про фінансові послуги. При цьому статтею 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України" чітко встановлено, що послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.

Отже, Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів при винесенні оскаржуваного рішення діяло безпідставно та необґрунтовано, з порушенням принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.          

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень, передбачень ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 001728/п від 22.08.2008 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»(04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.12.2008.