Постанова № 2638103, 10.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.12.2008 р. 16:25№ 7/446

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , судді Винокурова К.С. Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Акціонерного комерційного банку "Легбанк"

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними Акту

Представники:

від позивачаОнопрієнко І.П., представник за довіреністю

від відповідача

від прокуратуриМатюш Е.А., Шаліна С.І., Ярмак М.М., Мужаровська Н.С. - представники за довіреністю

Бондарєва А.М. старший прокурор відділу прокуратури міста Києва

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним акта №457/43-20/14291780 від 11.08.08 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки АКБ «Легбанк»з питання правильності відображення в Декларації з податку на прибуток банку та в окремому податковому обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами за період з 01.04.2005 по 30.09.2007»та податкового повідомлення-рішення № 0001204320/0 від 18.08.08 про визначення позивачеві суми податкового зобовязання у розмірі 2038643,0 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач дійшов невірного висновку про наявність у позивача завищення витрат по операціях з векселями в першому півріччі 2005 року, першому кварталі 2006 року, три квартали 2006 року та заниження податку на прибуток за 2006 рік та три квартали 2007 року на суму 1057778,00 грн., внаслідок чого було винесено оскаржувані акти.

Ухвалою суду від 03.09.08 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 25.09.08 о 16:45.

Відповідачем було подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивач безпідставно здійснив облік операцій з цінними паперами відповідно п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження видатків та завищення його доходів, а тому рішення є правомірним, а позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України участь у справі брав прокурор.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

29.04.05 позивачем було укладено Договір купівлі-продажу векселів № Тп-83-05, відповідно до якого останній придбав у ТОВ «Декор-Версаль»векселі загальною вартістю 782000,00 грн.

23.05.05 позивачем та ТОВ «Декор-Версаль»було складено Акт вексельного платежу за Договором купівлі-продажу векселів № Тп-83-05 від 29.04.05., за яким оплата за придбані векселі були здійснена векселями на суму 782000 грн. Відповідно до п.2 цього Акта зазначено, що зобовязання покупця (позивача) є виконаними і припиненими.

29.04.05 позивачем було укладено Договір купівлі-продажу векселів № Тп-85-05, згідно з яким позивач продав ДПК «Ін тел Трейдінг Лімітед»«Ін тел Трейдінг Україна» прості векселі загальною вартістю 545000,00 грн.

Згідно Акта вексельного платежу від 05.05.05 позивач отримав у якості оплати за продані векселі простий вексель НОМЕР_1 на суму 545000 грн.

12.01.06 позивач уклав договір купівлі-продажу векселів № Тп-324-06, відповідно до якого позивач продав ТОВ «Новодзержинське»векселі на суму 1910000,00 грн., в оплату яких покупець передав простий вексель номінальною вартістю 1910000,00 грн.

Як вбачається з наданих позивачем копій Додатків № 5-1 до Декларації з податку на прибуток «Окремий податковий облік фінансових результатів операцій з векселями»останнім було відображено здійснені операції купівлі-продажу із застосуванням векселів.

11.08.08 відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності відображення в декларації з податку на прибуток банку та в окремому податковому обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами за період з 01.04.05 по 30.09.07.

Перевіркою встановлено, що порушення пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України № 334, а саме до складу витрат операціях з векселями було віднесено номінальну вартість векселів, отриманих позивачем як забезпечення або підтвердження заборгованості за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2005 № Т-п-83-05, від 29.04.2005 № Т-п-85-05, від 12.01.06 № Т-п-324-06, від 31.08.06 № Т-п-550-06, що призвело у окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами до завищення витрат по операціях з векселями у наступних періодах: півріччя 2005 року на суму 1327000 грн., І-й квартал 2006 року на суму 583000,00 грн., три квартали 2006 року на суму 2405790 грн. та не включення до валового доходу за звітний період 2006 року прибутку від операцій з векселями у сумі 3615810 грн., за три квартали 2007 року прибуток від операцій з векселями у сумі 615302 грн.

18.08.08 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2038643,0 грн., з якої основного платежу 1057778,0 грн. та штрафних санкцій - 980865, 0 грн.

Відповідач вважає, що векселі, які були обєктом вищезгаданих договорів виступали не у якості товару, а як засіб платежу, тобто були в одному випадку, емітовані на користь позивача, а в інших позивачем, тому підстави для відображення таких векселів відсутні.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно зі ст.14 зазначеного Закону вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Зазначені норми засвідчують подвійну правову природу векселя, що крім того, відповідно до положень Господарського та Цивільного кодексів України передбачає можливість перебування їх в обігу як самостійних обєктів права.

Відповідно до Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що видавати переказні і прості векселі можливо лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно із п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) під товарами розуміють матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідачем не було встановлено порушення позивачем вимог зазначеного закону.

Пунктом 3 ст. 165 Господарського кодексу встановлено, що операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торгівці цінними паперами посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Відповідно до п.7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з п.п. 7.6.2 цього ж Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до п.7.6.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з п.7.6.4 зазначеного Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 року за N 174/1795, придбанням векселя, зокрема, є одержання векселя у власність через купівлю, видачу або іншу угоду, результатом якої є майнове право на вексель.

Фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за товари, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані товари). Тобто платник податку, який отримав такий вексель, може відобразити у розділі 3 розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства прибуток або збиток від операцій з векселями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такий вексель.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено облік придбаних та проданих ним векселів. Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач придбавав та продавав векселі саме як цінні папери, які були емітовані іншими ніж позивач векселедавцями. Зворотного відповідачем доведено не було.

Суд також звертає увагу, що емісія векселя має місце виключно при першій його видачі одним субєктом господарювання іншому субєкту господарювання як засвідчення безумовного боргового зобовязання. Всі наступні власники векселя вже не можуть вважатися емітентами, оскільки не відповідають цьому визначенню.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими. Одночасно, суд звертає увагу, що вимога про скасування акта перевірки не підлягає задоволенню, оскільки не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та сам по собі не тягне для позивача будь-яких правових наслідків, а лише фіксує певні обставини, встановлені податковим органом під час проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом на підставі наявних у справі матеріалів та наданих сторонами пояснень встановлено, що відповідачем не було дотримано вищевказаних принципів.

Крім того, відповідач не виконав покладений на нього в силу ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок щодо доказування.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного комерційного банку "Легбанк" задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001204320/0 від 18.08.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 2038643,0грн.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Акціонерного комерційного банку "Легбанк" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 25.12.08

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

Судді Винокуров К.С. Келеберда В.І.