Постанова № 2638241, 17.12.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.08

Справа №8/319-04нр.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування», м. Суми

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Суми, м. Суми

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ: ЛЕВЧЕНКО П.І.

СУДДІ: КОСТЕНКО Л.А.

ЗАЄЦЬ С.В.

Представники:

Від позивача Скубира О.М.

Від відповідача Марченко О.О., Клещенко О.М.

У засіданні брав участь секретар судового засідання Литвиненко Ю.В.

СУТЬ СПОРУ: позивач згідно уточнених позовних вимог просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми № 00002305/0/37620 від 12.07.2004 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на обґрунтованість та правомірність оспорюваного повідомлення-рішення

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Сумської області від 06.02.2006 р. у справі №8/319-04 в позові відмовлено.

Згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 р. апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а постанова господарського суду Сумської області від 06.02.2006 р. у справі №8/319-04 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2008 р. в цій же справі касаційна скарга ВАТ «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування» задоволена, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 р. та постанова господарського суду Сумської області від 06.02.2006 р. скасовані, а справі, в свою чергу, направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.07.2004 р. Державною податковою інспекцією у м. Суми було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, за результатами якої складено додатковий акт № 183/23513/5-05785448 „Про результати документальної позапланової перевірки ВАТ „Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування „Насосенергомаш” за лютий, квітень, серпень 2003 року до актів перевірки № 146/23-513/10/453-05785448 від 08.05.2003р., № 23-513/5-05785448/188 від 17.06.2003 р. та № 315/23317/5-05785448 від 22.10.2003р. з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість”.

З метою підтвердження сум податкового кредиту, заявлених позивачем до відшкодування, попередніми позаплановими документальними перевірками були направлені запити на зустрічні перевірки постачальників позивача, а саме ПВТП «Дніпротехцентр», м. Павлоград Дніпропетровської області, ПП «Юнітекс» м. Дніпропетровськ, ТВО «Південелектротехнологія», м. Нова Каховка.

Згідно отриманої інформації від Західно-Донбаської ОДПІ Павлоградського району Дніпропетровської області, Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2005 року припинено юридичну особу – ПВТП „Дніпротехцентр”.

З отриманої інформації від ДПІ м. Дніпропетровська вбачається, що ПП „Юнітекс” не є виробником, постачальником товару є ТОВ „Флекс Ю.А.”. За інформацією отриманою від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2005 року визнано недійсними з моменту складання статутні документи юридичної особи – ТОВ „Флекс Ю.А.”, а також скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість та всі податкові накладні даного підприємства.

Відповідно до інформації від Новокаховської ОДПІ ТОВ „Південелектротехнологія” не є виробником, а постачальниками товару є ПП „Промінь”, яке згідно Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2005 року припинено як юридичну особу, та ПП ПКФ „Алькатрас”, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 09.02.2004р.

У зв’язку з цим відповідач прийшов до висновку про відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету та визначив порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість» та п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

12.07.2004 року відповідачем – Державною податковою інспекцією у м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002305/0/37620, яким відповідно до п. 1.3. ст. 1, пп. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 3 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” встановлено у Відкритого акціонерного товариства Сумського заводу „Насосенергомаш” завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 748 090 грн. за лютий, квітень, серпень 2003 р.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції на час прийняття спірного акту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у сумі 748 090,00 грн. сформовано позивачем у зв’язку з придбанням електродвигунів та поковки з метою використання їх у своїй господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, законодавством встановлено, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи, що складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні досліджені належним чином оформлені первинні документи, які були складені ВАТ „Сумський завод „Насосенергомаш” та ПВТП „Дніпротехцентр”, ПП „Юні текс” та ТВО „Південелектротехнологія” при здійсненні господарських операцій, суми податку на додану вартість в складі яких були включені до податкового кредиту. Дані документи зафіксували виконання сторонами умов вказаних договорів, а також сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки щодо безтоварності поставки ПВТП „Дніпротехцентр” позивачу електродвигунів згідно податкових накладних № 247, 248, 253, 255 від 24.12.2002 року та № 346 від 11.02.2003 року, оскільки в судовому засіданні досліджені первинні документи, а саме відповідні договір, акти прийому-передачі, податкові накладні та банківські виписки, які засвідчили виконання позивачем та ПВТП „Дніпротехцентр” Договору купівлі-продажу електродвигунів, в тому числі безпосередню передачу товару.

Судом також враховується, що відповідачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження висновків про безтоварність даної угоди.

Крім того, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому, квітні та серпні 2003 року, позивачем до суду були надані податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що факти порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про податкової вигоди – відшкодування ПДВ з державного бюджету, оскільки ВАТ „Насосенергомаш” при укладенні угод на поставку електродвигунів, поковки діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” підставою для отримання відшкодування визначає тільки дані податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Таким чином Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції на день виникнення права на податковий кредит) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

У зв’язку з цим, суд вважає не обґрунтованим висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагентів позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, продавці та їх контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні

В той же час частиною третьою цієї статі передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судом встановлено, що всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не подав суду доказів на підтвердження своєї позиції по справі, тому суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000362320/0 від 18.02.2008 року є протиправним та підлягає визнанню нечинним, а позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування» до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми № 00002305/0/37620 від 12.07.2004 р.

3. Стягнути з державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування» (40011, м. Суми, Привокзальна пл.., 1, код 05785448) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита.

Згідно ст.186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення ( з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 22.12.2008 року .

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ЛЕВЧЕНКО П.І.

СУДДЯ КОСТЕНКО Л.А.

СУДДЯ ЗАЄЦЬ С.В.