Ухвала суду № 26377751, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/45/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Млибор»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року публічне акціонерне товариство «Млибор»(далі -Позивач, ПАТ «Млибор») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -Відповідач, ДПІ у м. Чернігові), Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (далі -Відповідач-2, ГУ ДК України в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2011 року №005522320, від 17.11.2011 року №005532320, від 26.12.2011 року №0006352320; зобов'язання Відповідача-2 перерахувати сплачену Позивачем суму грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2011 року №005522320 в сумі 48 080,00 грн.; зобов'язання Відповідача-2 перерахувати сплачену Позивачем суму податкового зобов'язання із ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2011 року №005532320 в сумі 5 181,00 грн.

Ухвалою від 19 січня 2012 року позовну заяву в частині позовних вимог до ГУ ДК України в Чернігівській області залишено без розгляду у зв'язку з відкликанням позовної заяви у вказаній частині.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що операції з передачі товарів у схов та повернення товарів зі схову не є операціями, за якими переходить право власності на товар, а тому не є об'єктом оподаткування і не повинні включатися до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що суд дійшов до неправильного висновку про наявність у Позивача права на формування податкового кредиту.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2011 року посадовими особами ДПІ м. Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Млибор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196, п. 198.4 ст. 198, п.п. 199.1, 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України, п.п. 5.3.4 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», п.п. 3.4 розділу в Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого занижено нарахування податку на додану вартість до сплати всього у сумі 1 171 464,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року в сумі 214 165,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 228 983,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 200 688,00 грн., за січень 2011 року в сумі 507 346,00 грн., за березень 2011 року в сумі 20 636,00 грн. та завищено за травень 2011 року в сумі 354,00 грн., завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 5 180,00 грн. та занижено бюджетне відшкодування за травень 2011 року в сумі 1 133 000,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 03.11.2011 року №3229/23/14226133. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р»від 17 листопада 2011 року №0005522320, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 080,00 грн. (у тому числі за основним платежем -38 464,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -9 616,00 грн.); форми «В1»від 17 листопада 2011 року №0005532320, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 181,00 грн. (у тому числі за основним платежем -5 180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.).

Крім того, судом встановлено, що у грудні 2011 року посадовими особами ДПІ м. Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Млибор»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року при проведення господарських взаємовідносин з ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія». У ході зазначеної перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року, на суму 270 569,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.12.2011 року №3651/23/14226133. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 26 грудня 2011 року №0006352320, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405 854,00 грн. (у тому числі за основним платежем -270 569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -135 285,00 грн.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції також встановив, що відповідно до договору поставки № 85/2 від 31.10.2010 року, ТОВ «Бурат-Агро»зобов'язується передати в обумовлені строки, а Позивач прийняти й оплатити товар (кукурудза вартістю з ПДВ 1 296 000,00 грн.) на умовах даного Договору. Відповідно до Додаткової угоди від 30.11.2010 року до вказаного Договору поставки, ТОВ «Бурат-Агро»зобовязується передати в обумовлені строки другій стороні у власність, а Позивач прийняти й оплатити товар на умовах даного Договору (кукурудза вартістю з ПДВ 2 646 000,00 грн.) (а.с.105).

Згідно договору № З-85/4 складського зберігання зерна від 31.10.2010 року Позивач передає на зберігання зерновому складу належну йому сільськогосподарську продукцію, а зерновий склад приймає для зберігання на умовах, визначених цим договором (кукурудза в кількості 720 тонн, на термін, до 31.12.2010 року).

Як вірно встановлено судом, 31.03.2011 року між ТОВ «Бурат-Агро» (постачальник) та Позивачем укладено договір поставки № 18/1, відповідно до якого постачальник зобовязується передати в обумовлені строки у власність, а ПАТ «Млибор»прийняти й оплатити товар (зерно сої, кількістю 31,6 тони, вартістю з ПДВ 120 080,00 грн.) на умовах даного Договору.

Відповідно до договору № 18/2 складського зберігання зерна від 31.03.2011 року Позивач передає на зберігання ТОВ «Бурат-Агро»(зерновий склад) належну йому сільськогосподарську продукцію, а зерновий склад приймає для зберігання на умовах, визначених цим договором (зерно сої в кількості 31,6 тонн, на термін, до 30.04.2011 року). Виконання даного договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується актом прийому-передачі зерна сої на зберігання від 31.03.2011 року (а.с.96).

Крім того, судом встановлено, що Позивач придбав у ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»картоплю вартістю з ПДВ 222 258,00 грн. (договір купівлі-продажу № 667 від 30.08.2011 року). Відповідно до договору № 677 складського зберігання картоплі від 30.08.2011 року Позивач передає, а ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»(Зберігач) приймає на зберігання на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію картоплю (товар) та зобов'язується в установлений даним договором строк повернути його ПАТ «Млибор».

За таких обставин повністю обґрунтованим, на думку колегії суддів, є заснований на положеннях п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1 -198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позиції Відповідача щодо заниження Позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Оскільки, як вірно зауважив суд, наявні у матеріалах справи податкові накладні (Т.1, а.с. 110-111, 123-124, 128, 137, 141, 144, 153, 157-161, 170-171, 176-178, 184), виписані Позивачу ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» та ТОВ «Бурат-Агро», відповідали всім визначеним положеннями Податкового кодексу України вимогам.

При цьому, надаючи оцінку правомірності твердження податкового органу щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства в частині віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів п.п. 14.1.191, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196, п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України, дійшов до повністю обґрунтованого висновку, що операція з передачі товарів у схов та операція з повернення товарів зі схову не є операціями, за якими передається право власності на такі товари, а також не містять ознак операцій з постачання товарів.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, звернувши увагу на положення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийшов до обґрунтованого висновку, що Позивачем правомірно в податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено виключно операції з поставки товарів (послуг) відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року №41. При цьому суд вірно зауважив, що при передачі товарів на відповідальне зберігання не відбувається поставка і право власності на такий товар до контрагента не переходить.

За таких обставин, повністю обґрунтований і підтверджений матеріалами справи є висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення Позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів за вищевказаними договорами. При цьому суд вірно зауважив, що факт подальшої передачі Позивачем придбаного майна для зберігання ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»та ТОВ «Бурат-Агро»на підставі відповідних договорів протягом конкретно визначеного строку не є безумовним підтвердженням факту придбання платником податку товарів для їх подальшого використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, що відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» унеможливлює включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту такого платника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Млибор»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.