Рішення № 2637317, 01.12.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2008 р.

Справа № 10/78-08-3017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп»

до відповідачів 1)Державне підприємство «Одеська залізниця»

2)Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська»

про стягнення 601,98 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Лотоцька О.В. за довіреністю від 01.08.2008р.

від відповідача (1): Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349

від відповідача (2): Личко В.С. за довіреністю від 10.11.2008р. №05/1507

Суть спору: ТОВ «Украгрокомп»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці збитків у розмірі недостачі товару на суму 601,98 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про доповнення до позовних вимог, яка залучена судом до справи 01.09.2008р., та згідно з якою, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі недостачі товару на суму 545,16 грн., з посиланням при цьому на те, що при здійснені розрахунку вартості недостачі вантажу позивачем не враховані вимоги п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р., згідно з яким, норма недостачі для мінерального палива становить 1%. Також заяву про доповнення до позовних вимог позивач надав до суду і 10.11.2008р., в якій просить суд стягнути з відповідача (Одеська залізниця) вартість недостачі вантажу в сумі 1370,34 грн., з посиланням при цьому на те, що вартість 1 тони вугілля становить 345 грн. без ПДВ, а у графі «ціна»рахунку-фактури №438 від 30.11.2007р. продавець помилково зазначив кількість вантажу.

Відповідач (Одеська залізниця) просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов, який 06.10.2008р. залучений до справи, та згідно з яким, відповідач посилається на те, що в акті про технічний стан вагону №138 встановлено технічну несправність вагону старого походження. Завантаження у цей вагон здійснювалося самим відправником, а тому саме відправник повинен був перевірити технічний стан вагону і відмовитися від його використання. Якщо відправник цього не зробив, то відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу покладається на відправника, що також встановлено у п.3.9. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601.

Окрім того, у заяві від 21.11.2008р. за вх.№24142 відповідач (Одеська залізниця) просить суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо Одеської залізниці у зв’язку із пропуском строку позовної давності позивачем.

В свою чергу позивач надав суду письмові пояснення, які залучені судом до справи 01.12.2008р., та згідно з якими, позивач посилається на те, що в силу вимог п.3 ст.925 ЦК України строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом становить один рік, а тому позивачем не було пропущено строку позовної давності.

В процесі розгляду справи господарський суд задовольнив клопотання відповідача (Одеська залізниця) і залучив до участі у справі в якості іншого відповідача ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська», про що 10.09.2008р. виніс відповідну ухвалу.

У відзиві на позов від 23.10.2008р. за вх.№21565 ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська»своєї вини у недостачі вантажу не визнає, з посиланням при цьому на те, що залізниця не виконала свій генеральний обов’язок, передбачений ст.ст.11,12,23 Закону України «Про залізничній транспорт», ст.ст.31,100 Статуту залізниць України щодо подачі технічно справних вагонів та забезпечення схоронності вантажу, прийнятого до перевезення.

Також в процесі розгляду справи на вимогу суду сторонами надані додаткові документи, які необхідні для розгляду справи по суті і залучені господарським судом до матеріалів справи.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.09.2008р., 10.11.2008р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Ухвалою заступника голови суду від 10.11.2008р. строк вирішення спору по даній справі продовжений на один місяць до 10.12.2008р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.11.2007р. зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці ВАТ ЦЗФ «Нагольчанська» (відправник) на адресу ТОВ «Украгрокомп»(одержувач) відправлений вантаж - антрацит у кількості 69000 гк у піввагоні №67152835, що підтверджується накладною на маршрут або групу вагонів №50056577.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що антрацит завантажений у піввагон засобами відправника (відповідач-2), навалом, нижче бортів. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.п.4.3.,4.1. р.4 Сб. 17, вантаж маркований вапном.

Також господарським судом встановлено, що на станції Одеса-порт Одеської залізниці складений акт загальної форми №2077 від 17.11.2007р., згідно з яким, у піввагоні виявлені поглиблення у вантажу праворуч над 1,2 люками поглиблення довжиною 2500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 400 мм. Завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 400 мм, маркування. У поглибленнях вантаж промаркували. Вагон глуходверний, люки щільно закриті, по станції теча вантажу відсутня. Вагон зданий під охорону.

При надходженні вантажу на станцію призначення Ізмаїл Одеської залізниці 18.11.2007р. складений акт загальної форми №2456, згідно з яким, при прийманні поїзду у піввагоні №67152835 виявлені поглиблення над 7 люком діаметром 1500 мм, глибиною 500 мм, наявні сліди застарілої течі по хребтовій балці. Поглиблення вапном не марковано.

Тією ж датою на станції Ізмаїл Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №138, згідно з яким, виявлена застаріла деформація кришки 1-го люку праворуч по ходу потягу, не щільне прилягання кришки люку до поперечної балки із зазором 400х20 мм. Діра діаметром 60 мм біля порогу двері над тяговим хомутом. Також в акті встановлено, що несправність виникла в процесі експлуатації вагону і цю несправність міг бачити вантажовідправник при завантаженні вагону.

Одночасно 18.11.2007р. на станції Ізмаїл Одеської залізниці складений комерційний акт БО 706347/378, згідно з яким, виявлено недостачу вантажу у кількості 4000 кг, а також встановлені наступні обставини: завантаження у вагоні навалом, рівномірне, нижче бортів вагону на 400 мм. Поверхня вантажу замаркована вапном. На поверхні вантажу над 1,2 люками праворуч по ходу потягу наявне поглиблення довжиною 2500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 400 мм, промарковано вапном, не порушено. Над 7 люком посередині вагону мається воронко образне поглиблення діаметром 1500 мм, глибиною 500 мм, маркування вапном відсутнє. Вагон прибув у технічному відношенні несправний, тобто, із застарілою деформацією кришки 1 люку, не щільним приляганням кришки люку до поперечної балки праворуч по ходу потягу. Зазор 400х20 мм. Діра старого походження біля порогу двері над тяговим хомутом діаметром 60 мм. в районі 7-го люку. Наявні сліди старої течі по хребтовій балці. Течі по станції Ізмаїл відсутня. Перевантаження вагону здійснювалося двічі. Недостача підтвердилася.

Тією ж датою (18.11.2007р.) вантаж виданий одержувачу, що підтверджується відповідною відміткою про видачу вантажу на залізничній накладній №50056577, а 17.07.2008р. за вх. №4131 господарський суд одержав позов вантажоодержувача (ТОВ «Украгрокомп») про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (Одеська залізниця).

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

Разом з тим, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Із наявної у матеріалах справи залізничної накладної вбачається, що при завантаженні вантажу у піввагон вантажовідправник замаркував вантаж вапном.

Між тим, господарський суд вважає, що однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу є також технічно справний вагон. При цьому, в силу вимог ст.32 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери зобов’язана залізниця. Разом з тим, господарський суд вважає, що у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від їх використання.

Як встановлено матеріалами справи, при надходженні вантажу на станцію призначення виявлено технічну несправність вагону №67152835, а саме, застарілу деформацію кришки 1-го люку праворуч по ходу потягу, не щільне прилягання кришки люку до поперечної балки із зазором 400х20 мм, а також діру діаметром 60 мм біля порогу двері над тяговим хомутом.

Про виявлені обставини залізницею складений акт про технічний стан вагону №138 від 18.11.2007р., в якому також встановлено, що підставою виникнення цієї несправності є процес експлуатації вагону. Окрім того, в акті встановлено, що відправник до завантаження несправність міг бачити. Разом з тим, матеріалами справи встановлені обставини щодо недостачі вантажу у піввагоні у кількості 4000 кг, а також обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, поглиблення на поверхні вантажу над 1,2 люками праворуч по ходу потягу довжиною 2500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 400 мм; над 7 люком посередині вагону мається воронкообразне поглиблення діаметром 1500 мм, глибиною 500 мм, маркування вапном відсутнє.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що незбереження вантажу в вагоні №67152835 сталося внаслідок того, що залізницею поданий під завантаження технічно несправний вагон, із технічними несправностями старого походження, які могли бути виявлені відправником під час завантаження вантажу, але відправник не відмовився від використання цього піввагону.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу у піввагоні №67152835 слід покласти як на перевізника, так і на вантажовідправника у рівних частинах по 685,17 грн. з кожного, виходячи при цьому з розрахунку вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, із врахуванням норми недостачі 1% маси вантажу, та згідно з яким, маса відповідальної недостачі становить 3310 кг, а її вартість 1370,34 грн.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, вантаж, недостача якого виявлена у піввагоні №67152835 одержаний позивачем 18.11.2007р., що підтверджується відповідною відміткою на вказаній накладній.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти. Однак ч.2 ст. 9 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосуються і положень про позовну давність.

Відповідно до ст.315 ГК України, ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін. Цей термін обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту залізниць України з дня видачі вантажу.

Таким чином, оскільки вантаж, недостача якого виявлена у піввагоні №67152835 одержаний позивачем 18.11.2007р., що підтверджується відповідною відміткою на накладній, то строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом про недостачу вантажу сплинув 18.05.2008р., а з позовом до суду про недостачу вантажу позивач звернувся 17.07.2008р. Отже, строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом про недостачу вантажу пропущений позивачем.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У заяві від 21.11.2008р. за вх.№24142 відповідач (Одеська залізниця) просить суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо Одеської залізниці у зв’язку із пропуском строку позовної давності позивачем.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 685,17 грн. з Одеської залізниці.

Доводи відповідача про те, що строк позовної давності не пропущений позивачем, з посиланням при цьому на положення п.3 ст.925 ЦК України, господарський суд до уваги не приймає, оскільки ч.2 ст. 9 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосуються і положень про позовну давність.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони (позивача і відповідача - ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська») пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп» задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська»(94638, Луганська область, м. Антрацит, сел. Дубовське–1, вул. Гагаріна,51, код 00179648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп»(65012, м. Одеса, вул. Морська,5, р/р 26002301539385 в Одеському центральному відділенні ПІБ, МФО 328135, код ЄДРПОУ 23991045) вартість недостачі вантажу в сумі 685 (шістсот вісімдесят п’ять) грн. 17 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 (п’ятдесят дев’ять) грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 02 грудня 2008 року.

Суддя Смелянець Г.Є.