Постанова № 2637156, 11.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.12.2008 р.                                                                                                     № 6/592

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

позивача: Галкін В.Ю.

відповідача: Філімоненко А.С.

11.12.2008 р. на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду України м. Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги.

В обґрунтування на позовну заяву позивач зазначає, що не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням щодо порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 3219819,03 грн., з яких 321981,90 грн. штрафні санкції. Оскільки, відповідач не дотримався вимог п.15.2.1. п.1.5.2 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», тобто строку в 1095 календарних днів за яким може бути стягнуто податкове зобов’язання. Тому, на думку позивача, прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується вважає, що позивач порушив пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податку на додану вартість, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач) була проведена перевірка з питань своєчасної сплати податку на додану вартість Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі-позивач).

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 16.11.2007 р. №944/41-20/30019801 про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за травень, червень, липень 2002 року, перевірка проводилась 16.11.2007 р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(надалі - Закон України №2181) в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податку на додану вартість згідно декларації від 20.05.2002 р. № 3320 на суму 9690,5 грн. та суму 3171247,53 грн., податкового повідомлення –рішення № 0000011604 від 24.05.02р. на суму 38762,0 грн. довідки про зміну задекларованих сум, у зв’язку з помилкою №3665 від 29.05.02р. на суму 119,0 грн. з затримкою платежу на строк до 30 календарних днів.

В зв’язку з виявленим порушенням відповідачем на підставі п.17.1.7. п.1.71. ст.17 Закону України № 2181 за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2007р. №0002024120/0 ( податкове повідомлення-рішення від 05.02.2008р. №0002024120/1 та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2008р. №0002024120/2) в розмірі 3219819,03 грн. з яких 321981,90 грн. штрафна санкція.

Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням 05.12.2007р. подав первинну скаргу №15183/6-005 на податкове повідомлення-рішення від 26.11.2007р. №0002024120/0 про сплату застосованої фінансової санкції на суму 321 981,90 грн.

За результатами розгляду скарги позивачу було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 31.01.2008р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002024120/1 від 05.02.2008р. Скаргу було залишено без задоволення.

Однак, позивачем було подано повторну скаргу, до ДПА у м. Києві від 12.02.2008р №1841/6-005 на податкове повідомлення-рішення від 05.02.2008р. №0002024120/1 про сплату 321 981,9 грн. штрафних санкцій, яку було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

22 квітня 2008р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002024120/2, а позивачем подано повторну скаргу до ДПА України.

23.06.2008р. позивач отримав рішення ДПА України від 19.06.2008р. за №6077/6/25-0215, яким податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2007 року №0002024120/0 (від 5 лютого 2008р. №0002024120/1) та рішення державної податкової адміністрації у м.Києві від 14 квітня 2008 року №1509/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2008 року №0002024120/2) про сплату 321 981,9 грн. штрафних санкцій було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

02 липня 2008р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002024120/3 на суму 321981 грн. 90 коп.

Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням зазначив, що періодом за який проводилась перевірка по сплаті позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість є травень, червень, липень 2002 року.

Однак, відповідно до пп.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України №2182, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платників податків у випадках, визначених Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше –за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, після спливу строку зазначеного вище позивач вважається звільненим від такого податкового зобов’язання.

Також, на думку позивача, штрафні санкції нараховані відповідачем за податковим повідомленням –рішення 26.11.2007р. №0002024120/0 ( податкове повідомлення-рішення від 05.02.2008р. №0002024120/1 та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2008р. №0002024120/2) за порушення вимог законодавства в період травень, червень, липень 2002року є неправомірними, оскільки, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Крім того, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для проведення перевірки у 2007 році, оскільки цей період вже перевірявся, а відповідно позивачем було сплачено штрафні санкції.

Відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову зазначає, що у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1. ст.15 Закону України №2181, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним (пп.15.2.1. п.15.2. ст.15 Закону України №2181).

Щодо правомірності проведення перевірки відповідач зазначає, що перевірка була здійснена у відповідності до вимог закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509 та наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказується на те, що періодом, за який проводилась невиїзна документальна перевірка діяльності позивача по сплаті податкових зобов'язань з ПДВ є травень, червень, липень 2002 року.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, після спливу строку зазначеному у пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181 позивач вважається звільненим від такого податкового зобов'язання.

Пункти 1.2, 1.3, 1.5 ст.1 Закону України № 2181 містять визначення термінів таких понять як:

•          податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

•          податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також: пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Проаналізувавши зазначені визначення можна дійти висновку, що термін «податковий борг»включає в себе такі терміни як «податкове зобов'язання»та «штрафна санкція».

У пп.15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України №2181 зазначено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Однак дана норма стосується лише податкового зобов'язання, яке було нараховане податковим органом. Закон України № 2181 не містить положень щодо строків давності, які застосовуються до стягнення податкового боргу за самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 ГК України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Акту №944/41-20/3019801 від 16.11.2007 р. про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивач, період, що підлягав перевірці - травень, червень, липень 2002 року.

Відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачу визначено сплату штрафної санкції за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, за своєю правовою природою зобов'язання зі сплати штрафу в розмірі, визначеному у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, є адміністративно-господарською санкцією у вигляді адміністративно-господарського штрафу, та регулюється за правилами, встановленими Господарським кодексом України.

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 250 Господарського кодексу України, недопустимим є застосування до Позивача штрафних санкцій, за порушення вимог законодавства за період травень, червень, липень 2002 року, у зв'язку з пропуском строку, протягом якого до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Крім того, з моменту подання позивачем податкових декларацій за травень, червень, липень 2002 року минуло значно більше ніж 1095 днів (а саме - більше 5 років) і у позивача відсутній податковий борг за вказаний період, у відповідача не було жодних правових підстав для проведення будь-якої перевірки за вищезазначені місяці 2002 року.

Відповідно до пп.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону України №2181 передбачено, що податкове зобов'язання без дотримання строку давності, зазначеному в п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону, може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате лише у випадку:

-          неподання податкової декларації за період, коли виникло податкове зобов'язання;

-          встановлення судом скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Але жодна з вказаних підстав, яка б надавала право відповідачу здійснювати перевірку за травень - липень 2002 року, після спливу 1095 днів, наступних за днем подання декларації за травень-червень 2002 року, не існували як протягом останніх п'яти років, так і відсутні на сьогоднішній день.

Згідно з пп. 2.2.10 п. 2.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. (надалі - Порядок № 327) загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити інформацію про попередню планову виїзну перевірку із зазначенням назви органу державної податкової служби, дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків).

Також, 12.08.2004 року відповідачем було складено Акт №535/16-6/30019801 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2003 р. В даному акті зазначено, що було проведене перевірку повноти та своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, в тому числі за 2002 рік, та визначено розмір штрафних санкцій. Зазначені штрафні санкції були сплачені позивачем. Отже, за вказаний період позивача, як платника податків вже було перевірено та притягнуто до відповідальності.

Однак у Акті від 16.11.07 р. відсутнє жодне посилання на планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача, яка була проведена за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2003 р., яка також не була відповідачем при складанні Акту.

Відповідно з п.8 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р. було затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Підпунктом 2.1.3 п.2.1 даного Порядку передбачено, що у вступній частині акту невиїзної документальної перевірки мають бути зазначені підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів.

В частині визнання нечинним рішення про результати розгляду скарги від 31.01.2008 р. № 1275/10/25-020 суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги з огляду на наступне.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення –рішення, які є підставою для сплати податкового зобов’язання.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно –правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним, як цього вимагає позивач.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

          Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.

          У зв’язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 181 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення –рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.11.2007 р. № 0002024120/0; від 05.02.2008 р. . № 0002024120/1; від 22.04.2008 р. №0002024120/2; від 02.07.2008 р. № 0002024120/3.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Присудити на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.