Постанова № 2637054, 16.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.12.2008 р. № 6/588

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянську Я.І. , судді Кочана В.М. Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)

доДержавна податкова адміністрація України Державна податкова адміністрація в м Києві Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків проскасування повідомлень-рішень за участю представників позивача Гарагата К.О. (довіреність від 09.10.2008 р. № 09-32/282); Ніколаєнко Н.Б. (довіреність від 20.10.2008 р. № 09-32/391) відповідача 1 Ярмола О.В. (довіреність від 14.02.2008 р. №10-2086/350); відповідача 2 Захаров І.Ф. (довіреність від 12.05.2008 р. № 1076/9/10-405); відповідача 3 Бондаренко Ю.В. (довіреність від 17.04.2008 р. № 4270/9/10-010).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі «Промінвестбанк») з позовом до відповідача 1 Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України), відповідача 2 Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі ДПА у м. Києві) та відповідача 3 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання податкових повідомлень рішень від 29.11.2007 р. № 0000984310/0, від 12.02.2008р. № 0000984310/1 в частині донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на суму 217054,98 грн., податкове повідомлення рішення від 18.04.2008 р. № 0000184310/2 в частині донарахування на загальну суму 217054,98 грн. та рішення податкових органів про результати розгляду скарг від 06.02.2008 р. № 1467/10/25-020, від 11.04.2008 р. № 1462/10/25-114, 20.06.2008 р. №6130/6/25-0115 нечинними.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку про порушення ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.5, п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4, п.п. 5.4.10 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.2, п. 8.3, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України № 283/97-ВР), а саме в частині віднесення до основних фондів 3 групи охоронно-пожежної сигналізації замість 1 групи, амортизації сум ПДВ, сплачених при придбанні легкових автомобілів та заниження обєкта оподаткування внаслідок амортизації у складі 2 групи основних фондів, сплачених при придбанні легкових автомобілів в сумі 508943,72 грн.

Відповідачі 1, 2 та 3 проти позовних вимог заперечують, в обґрунтування чого зазначають наступне. Позивачем в порушення п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.5, п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4, п.п. 5.4.10 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.2, п. 8.3, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР завищені валові витрати за півріччя 2005р. на 2 312,51 грн., за 3 квартали 2005р. - 6 927,91 грн., за 2005р.-12 530,51 грн., за І квартал 2006р. - 5 654,38 грн., за півріччя 2006р. - 10 787,70 грн., З квартали 2006р. - 17 866,90 грн., 2006р.-27 283,58 грн., І квартал 2007р. - 8917,08 грн., півріччя 2007р. - 15 534,42 грн.

Відповідач 1 вказує на те, що позивач не наводить аргументів та не обґрунтовує підстав щодо визнання недійсним рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги. Вказане рішення було прийняте на підставі п.п. 5.2.2, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та в межах повноважень відповідача 1.

Окрім того, податкове повідомлення рішення від 29.11.2007 р. № 0000984310/0 відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є відкликаним, а тому відсутній предмет спору з приводу визнання недійсним вказаного повідомлення рішення.

Відповідачі 2 та 3 стверджують, що позивачем, а саме філією «Фрунзенське відділення Промінвестбанку в м. Харкові»неправомірно включено до складу валових витрат суму орендної плати за договором оренди, укладеного між філією та Регіональним відділенням фонду держмайна України в Харківській області, оскільки останній є нікчемним в силу закону. Також, підприємством завищені амортизаційні відрахування на суму 70146,67 грн. внаслідок порушення п.п 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР. Окрім того, позивачем було неправомірно віднесено до балансової вартості основних фондів 2 групи суму ПДВ, сплачену при придбанні легкових автомобілів, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 503943,72 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена перевірка, за наслідками якої було складено Акт «Про результати виїзної планової перевірки Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, Закритого акціонерного товариства Код за ЄДРПОУ 00039002, МФО 300012 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007»від 21.11.2007р. № 958/43-10/00039002 (далі-Акт).

На підставі Акту перевірки 03.12.2007 р. відповідачем 3 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.11.2007 р. № 0000984310/0, відповідно до якого «Промінвестбанку»донарахований податок на прибуток в розмірі 283 022,14 грн., в т.ч. 180710,73 грн. основного платежу та 102 311,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При проведенні перевірки відповідачем 3 були встановлені порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме порушення п.п.8.2.2, 8.3.2, 8.6.1 ст. 8 внаслідок віднесення позивачем охоронно-пожежної сигналізації до 3 гр. основних фондів замість 1 гр., чим завищено суму амортизаційних відрахувань на загальну суму 69809,31 грн., по 6-ти філіях банку, а саме:

-Філії «Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя» на суму 5 807,80 грн.

-Філії «Запорізьке Центральне відділення Промінвестбанку»на суму 887,05 грн. - Філії «Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку»на суму 4 1661,91 грн.

-Філії «Житомирське Центральне відділення Промінвестбанку»на суму 3 045,00 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м.Нова Каховка Херсонської області»на суму 6 734,56 грн.

-Філії «Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку»на суму 11 672,99 грн.

В Акті і Рішеннях про результати розгляду скарг відповідачів зазначено, що обєкти охоронно-пожежної сигналізації (далі - ОПС) відносяться до І гр. основних фондів, оскільки є передавальними пристроями.

Також, відповідачем 3 було встановлено порушення банком п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України № 283/97-ВР, в частині амортизації сум ПДВ, сплачених при придбанні легкових автомобілів, що призвело до завищення загальної суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 508 943,72 грн., зокрема по (24 філіям):

-Операційному управлінню на суму 371 689,58 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області»у сумі 5 983,0 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області»на суму 1 531,50 грн.

-Філії «Київське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк»на суму 4 365,32 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Селідове Донецької області»у розмірі 3 152,20 грн.

-Філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області»на суму 153,0 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області»на суму 10591,39 грн.

-Філії «Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк»на суму 9 148,0 грн. -Філії «Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецької області»у розмірі 5 445,0 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Долинська Кіровоградської області»у розмірі 3354,53 грн.

-Філії «Волинське Цетральне відділення Промінвестбанку»на суму 3 030,37 грн.

-Філії «Запорізьке Центральне відділення Промінвестбанку»у сумі 19 900,62 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Фастів Київської області»на суму 7 743,81 грн.

-Філії «Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк»на суму 3 118,0 грн.

-Філії Відділення Промінвестбанку в м. Ковель Волинської області»на суму 4 360,0 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бурштин Івано-Франківської області»на суму 3152,19 грн.

-Філії «Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку на суму 1 263,23 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області»на суму 2643,85 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Павлоград Дніпропетровської області»на суму 416,17 грн.

-Філія «Відділення Промінвестбанку в м. Жовті Води Дніпропетровської області»на суму 395,60 грн.

-Філії «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку»на суму 29 805,55 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Севастополь Автономної Республіки Крим»на суму 4 306,33

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Добропілля Донецької області»на суму 7 081,19 грн.

-Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ»у розмірі 6 313,29 грн.

На думку позивача «Промінвестбанку» такі висновки відповідача 3 є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, а саме.

Банк не занижував обєкта оподаткування внаслідок амортизації у складі 2 групи основних фондів сум ПДВ, сплачених при придбанні легкових автомобілів на суму 508943,72 грн., оскільки діяв на підставі п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, позивач вказує, що обєкти охоронно-пожежної сигналізації (ОПС) не відносяться до земельних поліпшень, і як наслідок, до передавальних пристроїв, а отже до основних фондів 1 групи. Таким чином, враховуючи, що ОПС виконує самостійну завершену функцію, та те, що основні фонди 1, 2 та 4 груп не включають систему ОПС, позивач відніс її до 3 групи основних фондів. Тому, на думку позивача, жодних порушень чинного законодавства України ним не допущені.

«Промінвестбанк»не погодився з донарахуванням у сумі 237 914,60 грн. по податку на прибуток, в т.ч. 158 609,73 грн.. основного платежу та 79 304,87 грн. штрафних санкцій, банком 11.12.2007 р. за № 04/2-22/1391 було подано на адресу СДПІ у м. Києві з ВПП скаргу на податкове повідомлення-рішення від 29.11.2007 року № 0000984310/0.

За результатами розгляду скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняла Рішення про результати розгляду первинної скарги від 06.02.2008р. № 1467/10/25-020, згідно якого повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу банку без задоволення.

На підставі зазначеного Рішення позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2008 р. № 0000984310/1.

В подальшому 15.02.2008 р. банком було подано повторну скаргу № 04/2-22/326 до ДПА у м. Києві. За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 11.04.2008 р. № 1462/10/25-114, згідно з яким скарга позивача задоволена частково, а саме в частині донарахованого податку на прибуток та застосованих фінансових санкцій внаслідок зменшення перевіркою валових витрат на суму 55 348,51 грн. (тобто скасовано донарахування на загальну суму 20 466,63 грн., з них податку на прибуток 13837,13 грн., штрафних санкцій 6 629,50 грн.). В цій же частині скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29.11.2007р. № 0000984310/0 та від 12.02.2008р. № 0000984310/1.

На підставі зазначеного Рішення відповідачем 3 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008р. № 0000184310/2 на загальну суму 262 555,51 грн., в т.ч. за основним платежем 166 873,60 грн., штрафу 95 681,91 грн.

Банк не погодився з Рішенням ДПА у м. Києві в частині залишення без задоволення скарги банку на загальну суму 217 054,98 грн., з них податку на прибуток 144 703,32 грн., штрафу 72 351,66 грн. У звязку з цим, позивач направив скаргу до ДПА України від 23.04.2008 р. № 04/2-22/560. За результатами розгляду скарги «Промінвестбанк»ДПА України прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 20.06.2008р. № 6130/6/25-0115, за яким скаргу банку залишено без задоволення, податкове повідомлення рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо завищення амортизаційних відрахувань при купівлі ТЗ (транспортних засобів) (пп. 8.2.2, 8.3.2, 8.6.1 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР) з огляду на наступне.

Відповідачем під час перевірки дотримання порядку амортизації основних фондів були встановлені та відображені у акті перевірки (п.п. 3.1.3 Акту ) факти порушення позивачем п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон «Про оподаткування…»). А саме, позивач неправомірно включив до балансової вартості основних фондів суму податку на додану вартість, який був сплачений ним при придбанні легкових автомобілів. Згідно наданого відповідачем розрахунку податкових зобовязань з податку на прибуток наведене порушення призвело до нарахування податку у сумі 127235,93 грн.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР, автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Пунктом 5.3.3. п. 5.3 ст. 5 Закону, встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Одночасно існує норма п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі «Про ПДВ»), згідно з якою не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з Актом перевірки позивачем придбавалися легкові автомобілі, які були включені до другої групи основних фондів. Тому, суд погоджується з твердженням позивача про необхідність застосування норми п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»як спеціальної щодо формування валових витрат при придбанні легкових автомобілів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність такого порядку формування валових витрат нормам Закону «Про оподаткування…», до якого не були внсені відповідні зміни. Пунктом 4 статті 8 КАС України передбачена заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як вже зазначалося, норми п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»є спеціальними, оскільки регулюють питання оподаткування конкретної операції. Крім того, суд враховує, що така редакція п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»прийнята згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради, 2005, N 17, N 18-19, ст.267), тобто пізніше, ніж наведені вище норми Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на те, що обєкт оподаткування податком на прибуток згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону «Про оподаткування…»визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, наведене у Акті перевірки порушення п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону не призвело до заниження податкових зобовязань позивача з податку на прибуток.

При прийнятті постанови у цій частині суд враховує приписи п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, відповідно до якого у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу в частині завищення позивачем амортизаційних відрахувань (пп. 8.2.2, 8.3.2, 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР) виходячи з наступного.

Перевіркою було встановлено порушення філіями позивача п.п. 8.2.2 п. 8.2 та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань.

Як свідчать фактичні обставини справи та встановлено судом, позивачем при проведенні розрахунків амортизаційних відрахувань невірно було згруповано основні фонди по групах, внаслідок чого помилково застосовано норми амортизаційних відрахувань.

За результатами перевірки зроблено висновок, що охоронна-пожежна сигналізація повинна бути віднесена до складу 1 групи, до якої згідно п.п.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону №334 встановлюється норма амортизації 1,25 відсотків до балансової вартості.

Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України № 283/97-ВР, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підпунктом 8.6.1 пунктом 8.6 статті 8 Закону України № 283/97-ВР передбачено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): 1 група - 2 відсотки; 2 група - 10 відсотків; 3 група - 6 відсотків; 4 група -15 відсотків.

Позивачем у порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 цього Закону було віднесено охоронно-пожежну сигналізацію до 3 групи основних фондів хоча за своїми технічними характеристиками вказаний пристрій відноситься до 1 групи основних фондів.

Охоронно-пожежна сигналізація є структурними компонентом та передавальним пристроєм будівель та підлягає включенню до 1 групи основних фондів. Охоронна та пожежна сигналізація являє собою єдину технічну систему, яка діє в комплексі, та яку не можна розглядати, з точки зору податкового обліку, в розрізі окремих елементів.

Охоронно-пожежна сигналізація є структурними компонентами та передавальними пристроями будівель, що призначені для подачі сигналів від приймально-контрольних приладів охоронної та пожежної сигналізації на пульти централізованого спостереження.

У відповідності до положень ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1999 р. № 3745-ХІІ (зі змінами та доповненнями), забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширені, реконструкції та технічному переоснащені підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проекті та будівельні організації.

Статтею 10 Закону України «Про пожежну безпеку», встановлено, що виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

На виконання положень вказаного Закону затверджено наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.05 №161 «Перелік однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації»(надалі - Перелік).

Відповідно до п. 1.3 Переліку, вимоги Переліку є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами, незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Під час оренди об'єктів (частково або повністю) обов'язки сторін щодо забезпечення їх АУПГ (Автоматичні установки пожежегасіння) та АУПС (автоматичні установки пожежної сигналізації) повинні встановлюватися договором оренди. У разі, якщо в договорі це питання не обумовлено, забезпечення обладнання установками АУПГ та АУПС покладається на орендодавця, а на орендаря - у частині утримання їх у справному стані.

Пунктом 2 Переліку визначено однотипні за призначенням об'єкти, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації. До них, зокрема, графою 1.9 Таблиці підпункту 2.1 Переліку віднесено банки і банківські сховища, де АУПГ обладнуються сховища цінностей, їх відсіки та приміщення серверних, незалежно від площі, АУПС обладнуються усі приміщення банку.

З огляду на вищезазначене, а також беручи до уваги класифікацію передбачену у 3 групі основних фондів передбачених п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР, можна дійти висновку, про те що пожежна сигналізація є невід'ємною частиною будівлі. Кожен будинок у відповідності до положень Закону України «Про пожежну безпеку», якщо інше не передбачено останнім, повинен бути обладнаний пожежоохоронною сигналізацією, інакше вказаним Законом забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи(перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

Фактично охоронна та пожежна сигналізації є невід'ємним компонентом будівлі чи споруди, яка може працювати при встановленні у будівлі чи споруді, та не може виконувати свої функції відособлено. Таким чином, донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, щодо завищення суми амортизаційних відрахувань відповідає нормам чинного законодавства.

В частині визнання нечинним рішення про результати розгляду скарги суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги з огляду на наступне.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення рішення, які є підставою для сплати податкового зобовязання.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним, як цього вимагає позивач.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.11.2007 р. №0000984310/0.

Відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, в частині визнання недійсним податкового повідомлення 29.11.2007 р. №0000984310/0 відсутній предмет спору.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 12.02.2008р. № 0000984310/1, від 18.04.2008 р. №0000184310/2 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 190853,89 грн., з яких 127235,93 основного платежу та 63617,96 грн. штрафних (фінансових санкцій).

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати у розмірі 1,70 присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Добрянська Я.І.

Судді Кочан В.М. Арсірій Р.О.