Ухвала суду № 26368178, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/88731/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р.

у справі № 2а-1108/11/0170/2

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів»(надалі позивач, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі (надалі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 20.12.2010 р. № 0000470700/0.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р. і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 р. та жовтень 2010 р., які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за вересень 2010 р. та жовтень 2010 р., за результатами якої 15.12.2010 р. складено акт № 428/07-00/14307251 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у сумі 4 642,00 та жовтень 2010 року -154 727,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 р. № 0000470700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 159 369,00 грн.

Як вбачається з змісту акта, податковою перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 4 642,00 грн. та за жовтень 2010 року -154 727,00 грн., внаслідок автоматизованого співставлення даних податкового обліку контрагентів (ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «Йотунград», ТОВ «АйЕсДи») та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів».

Згідно дослідженої судами, під час судового розгляду, копії договору від 20.09.2010 р. №LIV-ISD-01, укладеного між позивачем та ТОВ «АйЕсДи», його предметом було виконання робіт з розробки проектної документації, встановлення ізоляції та зашивки приміщень, настилу палубного покриття, лінолеуму, виготовлення меблів.

Вартість робіт за даним договором склала 982 105,80 грн. (у т.ч. 163 684,30 грн. податок на додану вартість).

Факт виконання договору підтверджено: копією податкової накладної від 27.10.2010 р. №32, яка виписана ТОВ «АйЕсДи»на суму 830 819,80 грн.(у т.ч. 138 469,97 грн. податок на додану вартість); випискою по особовому рахунку платника податків; актом виконання робіт, укладеним 11.03.2011 р. з ТОВ «АйЕсДи», який підтверджує виконання останнім робіт з розробки проектної документації, встановленню ізоляції та зашивки приміщень, настилу палубного покриття, лінолеуму, виготовлення меблів, придбання усіх необхідних матеріалів та комплектуючих виробів; рахунком-фактурою від 11.03.2011 р. № АС 0000002 на суму 209 440,54 грн. (у т.ч. 34 906,76 грн. податок на додану вартість).

Також, судами досліджена копія договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 15.01.2010 р. №1, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «Авіас», предметом якого було постачання останнім пального позивачу. До матеріалів справи залучені документи, які підтверджують факт отримання ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»від ТОВ фірма «Авіас»пального на суми: 5 250,00 грн. (у т.ч. 875,00 грн. податок на додану вартість), 22 600,00 грн. ( у т.ч. 3 766,67 грн. податок на додану вартість), 26 155,00 грн. ( у т.ч. 4 359,17 грн. податок на додану вартість), та проведення розрахунків між сторонами договору за товар.

Крім того, судами встановлено факт укладення між позивачем та ТОВ »договору від 04.10.2010 р. № 9-2/89, предметом якого було постачання товару на адресу позивача згідно специфікацій, та факт його виконання, про що свідчать копії податкових накладних від 26.10.2010 р. № 518, від 07.10.2010 р. № 469, та докази перерахування платником податків вартості вказаного товару (у тому числі податку на додану вартість).

До того ж, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено транспортування товарів, придбаних y ТОВ фірма «Авіас»і ТОВ «JOTUNGARD», на адресу позивача та подальше їх використовування у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку. Матеріалами справи не спростовано факт формування податкового кредиту на підставі належним чином складених та завірених податкових накладних.

Крім того, на час виникнення та виконання сторонами договірних відносин, контрагенти позивача перебували у Єдиному державному реєстрі та були платниками податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарських операцій за результатами виконання умов згаданих договорів підтверджено первинними документами (розрахунковими та платіжними документами, податковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та іншими доказами. У бухгалтерському та податковому обліках вказані операції відображені у повному обсязі.

Усі первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, якими визначені вимоги до первинних документів.

З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку щодо законності формування позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

Що стосується посилання податкового органу на розбіжності, встановлені шляхом автоматизованого співставлення податкового обліку контрагентів позивача та обліку останнього, то вони, на думку колегії суддів касаційної інстанції є безпідставними. Порушення податкового законодавства контрагентами, як підстава неприйняття податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, не може розглядатися як обґрунтована, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від стану ведення податкового обліку іншими особами, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється лише на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції, які визнали протиправними та скасували податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 20.12.2010 р. № 0000470700/0.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі у справі № 2а-1108/11/0170/2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.