Постанова № 26367675, 20.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2012 року 15:10 № 2а-10921/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Д»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києві ДПСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Панкова О.О. -п\к (дов.від 07.08.12р. №б/н) Діденко -директор (протокол від 21.07.02р. )Від відповідачаПильгун О.О. -п/к (дов.від 23.08.12р. № 2100/9/10-017)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 20.09.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «Техносервіс-Д»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції Деснянського о району м.Києва ДПС про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 10.08.12р. відкрито провадження, завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду пор суті.

В судове засідання 20.09.12р. з'явились сторони.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судових дебатах підтримав вимоги лише щодо скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні про позовних вимог заперечував, в обґрунтування посилався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс-Д»з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нікма-2010»за жовтень 2011року. За результатами перевірки складено акт від 24.07.12р. за № 2277/22-5/23538446 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, допущення позивачем порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 134 583 гри.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.12р. за № 0000982305 яким за позивачем визначено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 229,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 134 583,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33 646,00грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом під час розгляду справи по суті між позивачем та ТОВ «Нікма-2010»15.12.10р. було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за № 15/12-10М. Слід зазначити, що на виконання умов вказаного договору ТОВ «Нікма-2010»загалом було поставлено позивачу нафтопродукти на загальну суму 3 058 718,17грн. в тому числі ПДВ в сумі 509 786,36грн., що включає поставку у жовтні 2011р. на загальну суму 807 499,96грн. в тому числі ПДВ на суму 135 586,33грн.

Сторонами зазначеного договору у жовтні виписано податкові та видаткові накладні, а також виписку з рахунків позивача (а.с. 50-71).

З акту проведеної перевірки та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях вбачається, що до висновків щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2011року в сумі 134 583,00грн. податковий орган прийшов з аналізу податкової звітності ТОВ «Нікма- 2010», бази даних АІС «Аудит»та з довідки ДПІ у Печерської районі м. Києва, вбачається, що неможливо провести зустрічну перевірку господарської діяльності ТОВ «Нікма-2010», так як дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою. За результатами дослідження вказаних матеріалів відповідачем зроблено висновки щодо відсутності у даного контрагента позивача матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Встановивши зазначені обставини податковим органом зроблено висновки щодо неможливості настання реальних наслідків по укладеним даним підприємством угодам, а тому такі правочини є недійсними.

Оцінюючи такі доводи відповідача щодо нікчемності зазначеного договору, а також укладення такого сторонами без мети настання реальних наслідків за таким, суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах законодавства України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

При цьому слід зауважити що висновки податкового органу щодо недійсності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Нікма-2010»ґрунтуються виключно на наведених вище обставина, первинна документація до перевірки надавалась, однак не була розцінена податковим органом достатньою підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців ТОВ «Нікма-2010», належним чином зареєстровано як юридична особа, свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 02.12.11р.

Так зокрема з результаті розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Нікма-2010»відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору постачало позивачу починаючи з грудня 2010року нафтопродукти, які позивачем в подальшому збувались, що підтверджується, в тому числі, наявною в матеріалах справи копією договору від 23.08.11р. за № 23/08/11-10М укладеного позивачем з ТОВ «Інвест Норд», товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними (а.с.72-101).

Крім того допитана в якості свідка ОСОБА_3 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів та за відмову давати покази у судовому засіданні пояснила, що як на момент укладення так і на момент поставок нафтопродуктів ТОВ «Нікма-2010»у жовтні 2011року позивача вона працювала директором ТОВ «Нікма-2010», в листопаді 2011року звільнилась з даної посади. Також свідок зазначила, що на час виконання нею обов'язків директора ТОВ «Нікма-2010»дійсно існували договірні відносини з позивачем які належним чином виконувались, також подавалась податкова звітність та підприємство знаходилось за адресою державної реєстрації. На запитання представника відповідача відповіла, що у 2011році на ТОВ «Нікма-2010»працювало декілька осіб, були усі необхідні засоби для здійснення господарської діяльності, що полягала у перепродажу нафтопродуктів.

Податковим органом не наведено жодних допустимих доказів в обґрунтування не настання реальних наслідків за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Нікма-2010».

Суд оцінюючи подані позивачем докази, що жодним чином не були спростовані відповідачем як під час проведення перевірки так і в судовому засіданні знаходить їх достатніми щоб ствердити реальність виконання ТОВ «Нікма-2010»своїх зобов'язань за договорами.

Статтею 198 Податкового кодексу України , визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також відсутність у податкового органу будь яких зауважень до форми та змісту первинної підтверджуючої документації суд з врахування норм викладених у ст. 198 Податкового кодексу України суд приходить до переконання щодо правомірності дій позивача при віднесенні сум сплаченого ПДВ у жовтні 2011року за отриманий від ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» товар до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податкове рішення-повідомлення № 0000982305 від 31.07.12року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій