Постанова № 26367237, 01.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4945/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Лозовського В.В., Прищепи Л.М.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (надалі - позивач, ТОВ "Феррострой" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000922301/978 від 12 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 240 600 грн, з них за основним платежем 160 399 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 201 грн; та № 0000912301/977 від 12.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 253 659 грн, з них за основним платежем 170 030 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 629 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" (надалі - ТОВ "Монолітбудкомплект") та із Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивайс" (надалі - ТОВ "Дивайс"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від ТОВ "Монолітбудкомплект" отримано відповідний товар, а від ТОВ "Дивайс" послуги, які в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угод позивача із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції.

Правочин між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" є нікчемним, оскільки договір позивача з відповідним підприємством на поставку товару відсутній, накладні, отримані від ТОВ "Монолітбудкомплект" оформленні з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" .

Зазначав, що у контрагентів - ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс", по відносинам з якими сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси, необхідні умови для здійснення основного виду діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 07.06.2012 року по 13.06.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю -Іванко Ю.Ю. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Феррострой" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та ТОВ "Дивайс" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року у зв`язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 3907/10/23 від 26.03.2012 року, № 12524/10/22 від 18.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2012 року № 1838/23-209/35107305 /т. 1, а.с. 16-33/, в якому відображено порушення позивачем:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 170 030 грн., в тому числі, за 3 квартал 2011 року в сумі 2772 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 167 258 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160 399 грн., в тому числі, за вересень 2011 року -1099 грн., січень 2012 року -55 827 грн., лютий 2012 року - 53 099 грн., березень 2012 року - 50 374 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000922301/978 від 12 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 240 600 грн., з них за основним платежем 160 399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 201 грн. (т. 1, а.с. 14); та податкове повідомлення - рішення № 0000912301/977 від 12.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 253 659 грн., з них за основним платежем 170 030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 629 грн. (а.с. 12).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0000922301/978 від 12 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 240 600 грн., з них за основним платежем 160 399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 201 грн. (т. 1, а.с. 14), суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся Кременчуцькою ОДПІ позивач мав господарські відносини з ТОВ "Дивайс".

08.02.2011 року між ТОВ "Феррострой" (Генпідрядник) та ТОВ "Дивайс" (Субпідрядник) укладений договір генпідряду № 63 (т. 2, а.с. 85-89), відповідно до умов якого Генпідрядник поручає, а Субпідрядник зобов`язується виконати відповідно до умов цього Договору обсяги робіт на об`єкті ВАТ "Полтавський ГЗК", а саме: ремонт промислової каналізації технологічної секції ДОФ, капітальний та поточний ремонт обладнання, заміна обладнання, ліквідація, ремонт металоконструкцій та обладнання млина.

Згідно Додаткової угоди № 336/1 від 01.07.2011 року до зазначеного Договору сума робіт складала 3 240 079 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ - 540 013 грн. 20 коп.

ТОВ "Феррострой" для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури отримав ліцензію серії АВ № 590701 (т.3 а.с.11).

ТОВ "Дивайс" мав на час господарських відносин з позивачем ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 391535 (т. 1, а.с. 94).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надані податкові накладні, виписані протягом січня 2012 року - березня 2012 року, що знаходяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 64-84) на загальну суму ПДВ 159300 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 55827 грн., за лютий 2012 року на суму 53099 грн., за березень 2012 року на суму 50374 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Дивайс", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Дивайс" у 1 кварталі 2012 року щодо надання будівельних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт, актами використаних матеріалів (т.1 а.с. 86 - т. 2 а.с. 27), банківськими документами щодо оплати товару (т. 2, а.с. 28-41), рахунками фактурами.

Реальність наданих ТОВ "Дивайс" послуг ТОВ "Феррострой" підтверджується також списками працівників, які направлялись для проходження інструктажу на ВАТ "Полтавський ГЗК" згідно договору генпідряду №63 від 08.02.2011 року перед початку виконання будівельних робіт (т. 2, а.с.60-63).

Як зазначалось вище, у подальшому отримані від ТОВ "Дивайс" послуги з будівельних (ремонтних) робіт в межах господарської діяльності, реалізовані позивачем ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується, договорами підряду і додатковими угодами до них (т. 2, а.с. 151-155, а.с. 165-169) рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт (т.3, 15-191).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД (т. 1 а.с.48).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Дивайс" у січні 2012 року - березні 2012 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Дивайс" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача ТОВ "Дивайс" відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як будівництво та ремонт, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності власного транспортного обладнання та власних трудових ресурсів, у зв`язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, відповідач не надав на вимогу суду, пояснень та підтверджуючих документів, які б вказували, що у ТОВ "Дивайс" відсутні трудові ресурси, а навпаки позивачем було надано документи, які підтверджують наявність у ТОВ "Дивайс" працівників в штаті (Т.2, а.с.44-59)

Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із контрагентом (ТОВ "Дивайс") за отримані від нього товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Також, судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся Кременчуцькою ОДПІ позивач мав господарські відносини з ТОВ "Монолітбудкомплект", а саме: ТОВ "Монолітбудкомплект" реалізовував керамзит у кількості 14 куб. м. на загальну суму 6594 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1099 грн.

На підтвердження реальності поставки керамзиту позивачем надана до суду копія податкової накладної № 187 від 28.09.2011 року на загальну суму 594 грн. (т. 1, а.с. 59), копія рахунку №580 від 26.09.2011 року (т. 1, а.с. 60), прибуткова накладна №000002875 від 26.10.2011 року (а.с. 61).

Крім того, позивачем надана довіреність на ім`я ОСОБА_5 №1072 від 30.09.2011 року на отримання нею керамзиту у кількості 14 куб. м. (т. 1, а.с. 62)

Із зазначених документів вбачається, що податкова накладна була виписана контрагентом пізніше (28.09.2011 року), ніж відповідний товар був отриманий позивачем (26.09.2011 року). А довіреність на отримання такого товару уповноваженою особою позивача (керамзиту) взагалі виписана 30.09.2011 року.

Також, з аналізу первинної документації встановлено, що довіреність на отримання товару виписана на ім`я ОСОБА_5, а фактично, як вказано в наданій накладній, керамзит отриманий особою ОСОБА_6

Розглянувши первинну документацію на предмет її відповідності вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 9 зазначеного Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Беручи до уваги наведене, прибуткова накладна № 000002875 від 26.10.2011 року не містить ані особистого підпису, ані інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції у боку ТОВ "Монолітбудкомплект", ані печатки контрагента.

Зважаючи на суперечливий характер первинних документів по відносинам позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект", які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання товару позивачем, враховуючи відсутність договору між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" і інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій позивача із ТОВ "Монолітбудкомплект", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Зважаючи на викладене податкове повідомлення-рішення №0000922301/978 від 12.07.2012 року, суперечить вимогам Податкового кодексу України лише в частині нарахування податкового зобов`язання по відносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект" за основним платежем в розмірі 1099 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 550 грн. В частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238951,00 грн., в тому числі основний платіж - 159300,00 грн. та штрафні санкції - 79651,00 грн. податкове повідомлення-рішення №0000922301/978 від 12.07.2012 року є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення №0000912301/977 від 12.07.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 253 659 грн., з них за основним платежем - 170 030 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 629 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача від 20.06.2012 року № 1838/23-209/35107305 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Монолітбудкомплект" безоплатно товару та від ТОВ "Дивайс" безоплатно будівельних (ремонтних) робіт, вартість яких підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Феррострой" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що лише господарські відносини позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект" не мали реальний характер, не викликали зміни в структурі активів ТОВ "Феррострой", в той час як будівельні (ремонтні) послуги, надані позивачу ТОВ "Дивайс" підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), мали реальний характер, що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в частині, а саме: в частині нарахування податку на прибуток за наслідками господарських операцій ТОВ "Дивайс" на загальну суму 250 887 грн., в тому числі основний платіж - 167 258 грн., штрафні (фінансові) санкції - 83629 грн. і одночасно обґрунтовано визначила заниження податку на прибуток по відносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект" в розмірі 2772 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000912301/977 від 12.07.2012 року підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 250887,00 грн., в тому числі основний платіж - 167258,00 грн. та штрафні санкції - 83629,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000922301/978 від 12.07.2012 року, №0000912301/977 від 12.07.2012 року в частині нарахування податкового зобов`язання, відповідно, з податку на додану вартість з сумі 238 951 грн., та з податку на прибуток в розмірі 250 887 грн.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволенню частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000912301/977 від 12.07.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 250887,00 грн., в тому числі основний платіж - 167258,00 грн. та штрафні санкції - 83629,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000922301/978 від 12.07.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238951,00 грн., в тому числі основний платіж - 159300,00 грн. та штрафні санкції - 79651,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2127,00 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський