Постанова № 26366495, 24.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11853/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участі: представника позивача Крамаренко Л.В.,

представника відповідача Матосян В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 629511,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 629511,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 05.09.2012 року у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у сумі 629511,00 грн., який виник 30.08.2012 року внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією від 20.08.2012 року № 9050435110, в якій до сплати вказано суму податкових зобов'язань за липень 2012 року у розмірі 629511,00 грн.

Позивач також вказує на те, що ним були вжиті заходи щодо стягнення податкового боргу з відповідача, а саме: відповідачу було надіслано першу податкову вимогу № 1/1518 від 16.10.2008 року на суму 117081,44 грн., яку отримано головним бухгалтером підприємства 15.01.2009 року, та другу податкову вимогу № 2/326 від 16.02.2009 року на суму 1187303,78 грн., яку отримано головним бухгалтером підприємства 19.02.2009 року

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 629511,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно ч. 1,3 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 05 січня 1998 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ідентифікаційний код юридичної особи 00180634, взятий на облік як платник податків 08.04.1999 року Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 2/10/29-014-8 від 14.02.2012 року.

Судом встановлено, що відповідачем 20.08.2012 року надано до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість (вх. № 9050435110) за звітний податковий період - липень 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 629511,00 грн.

Позивачем виставлена відповідачу перша податкова вимога № 1/1518 від 16 жовтня 2008 року, згідно якої станом на 16 жовтня 2008 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 117081,44 грн., у тому числі за основним платежем - 113754,24 грн., за пенею - 3327,20 грн. Вищезазначена податкова вимога отримана відповідачем 15.01.2009 року, що підтверджується його підписом на корінці першої податкової вимоги.

Також позивачем виставлена відповідачу друга податкова вимога № 2/326 від 16 лютого 2009 року, згідно якої станом на 16 лютого 2009 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 1187303,78 грн., у тому числі за основним платежем - 1158500,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20055,00 грн., за пенею - 8748,54 грн. Вищезазначена податкова вимога отримана відповідачем 19.02.2009 року, що підтверджується його підписом на корінці другої податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи починаючи з 16 жовтня 2008 року (дата формування першої податкової вимоги) по теперішній час публічне акціонерне товариство «Донбасшахтобуд» безперервно мало податковий борг, у зв'язку з чим податкові вимоги № 1/1518 від 16 жовтня 2008 року та № 2/326 від 16 лютого 2009 року є чинними.

Тобто, на час розгляду справи у відповідача існує податкова заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом, яка складає у загальному розмірі 629511,00 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків станом на 06.09.2012 року. Отже, ця сума є узгодженою з моменту подання декларації по теперішній час.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача загальної суми податкового боргу у розмірі 629511,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 629511,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» (код ЄДРПОУ 00180634) суму податкової заборгованості з податку на додану вартість з рахунків публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» у банках, обслуговуючих цього платника податків у загальному розмірі 629511 (шістсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 00 коп. на користь Державного бюджету р/р 31118029700064, код платежу 14010100, банк - одержувач ГУДКУ у Донецькій області, ОКПО 34686736.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24.09.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 28.09.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.