Постанова № 26357289, 02.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-0270/3281/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представника позивача - Арустамян А.Е.

представника відповідача - Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Як встановлено судом першої інстанції, з 23 вересня по 13 жовтня 2011 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 653/23/30507863 від 20.10.2011 року.

В ході перевірки встановлено та відображено в акті перевірки порушення позивачем вимог: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 ПК України, внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 338 030 грн.; п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПК України, у результаті чого занижено зобов'язання з екологічного податку на суму 24 483,94 грн.; п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, яке полягало в несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів в сумі 88 736,95 грн., що надійшли в касу АЗС за 05.08.2010 року і першу зміну 06.08.2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки 09.11.2011 року ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення за №№ 0000262300, 0000302300 та 0000262308. Не погодившись з вказаними рішеннями ТОВ "Титан" оскаржило їх в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарг позивача ДПА у Вінницькій області винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000462300 від 27.12.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 342 724 грн., з яких 338 030 грн. основного платежу та 4694 грн. - штрафні (фінансові) санкцій; № 0000452300 від 30.12.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств на суму 523 грн. за основним платежем; № 0000472300 від 27.12.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з екологічного податку на суму 24 485 грн., з яких 24 484 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Рішенням ДПС України № 4562/6/10-2215 від 14.03.2012 року вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі за № 0000262308 від 09.11.2011 року, про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 443 684,75 грн., залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Титан", суд першої інстанції виходив з того, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000462300 від 27.12.2011 р. слугував висновок податкового органу, що ТОВ "Титан" необґрунтовано зарахувало до складу валових витрат вартість нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтаком" на підставі правочинів, які були укладені без мети настання реальних наслідків, є безтоварними і не підтверджуються належними чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає дані висновки податкового органу помилковими та вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені законодавчі положення підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару є факт придбання таких товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що у звітній період ТОВ "Титан" перебувало у господарських відносинах з ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтаком" у зв'язку із придбанням у даних контрагентів нафтопродуктів. Зазначені правовідносини вже були предметом дослідження судом в адміністративній справі № 2а/0270/5482/11 і постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року, підтверджено реальність відповідних господарських операцій та правомірність формування позивачем податкової звітності з їх врахуванням (а.с. 13-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з того, що вищенаведеними судовими рішеннями встановлено реальність господарських операцій між ТОВ "Титан" і ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтоком" і ця обставина вважається доведеною та оспорюванню не підлягає, суд приходить до переконання про безпідставність висновків відповідача в цій частині.

Провівши перевірку правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000462300 від 27.12.2011 року в іншій частині, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості доводів ТОВ "Титан" щодо помилковості висновків податкового органу про завищення підприємством валових витрат у III кварталі 2010 року на суму 66 705 грн. та амортизаційних відрахувань у II кварталі 2010 року на суму 16 704 грн. і, як наслідок, заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток у спірний період.

Так, згідно із п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Судом встановлено, що податковий орган при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за III квартал 2010 року не врахував витрати на придбання сировини в сумі 66 705 грн., понесені підприємством у попередніх звітних періодах цього року. Однак, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" декларація з податку на прибуток окремо за III квартал не складається, а подається наростаючим підсумком за 9 місяців, а тому позивач не допустив порушень податкового законодавства під час включення витрат, понесених у попередніх періодах, до складу валових витрат в III кварталі 2010 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів знаходить за необхідне скасувати оскаржувані рішення повністю.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неврахування доводів відповідача стосовно того, що оскаржуваним рішенням №0000462300 від 27.12.2011 року грошові зобов'язання з податку на прибуток донараховано позивачу також за інші, окрім вищезазначених і досліджених судом, порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому податкове повідомлення-рішення № 0000462300 від 27.12.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000472300 від 27.12.2011 року позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на суму 24 485 грн., з яких 24 484 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року ТОВ "Титан" здійснювало реалізацію ПММ підприємствам та організаціям згідно із договорами купівлі-продажу та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.

В силу п.п.241.1, 241.2 ст.241 ПК України, позивач належав до належав до платників екологічного податку і був зобов'язаний декларувати та сплачувати такий податок за ставками, передбаченими, п. 244.1 ст. 244 ПК України.

В ході перевірки відповідачем здійснено розрахунок суми екологічного податку за ставкою 34 грн. за 1 тонну бензину не етилового (ставка 68 грн./тЧ50 % з урахуванням приписів пункту 2 підрозділу 5 Перехідних положень Податкового кодексу України). Отже, сума нарахованих податкових зобов'язань за реалізацію бензину загальною кількістю 385,8 т становить 13 117,20 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками та розрахунком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 244.1 ст. 244 ПК України ставка екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива для податкових агентів залежить від виду пального, а щодо ДП також і від вмісту у ньому сірки. При цьому максимальна ставка податку передбачена для ДП із вмістом сірки більш як 0,2 % масової частки на тонну і мінімальна - для ДП з вмістом сірки не більш як 0,005 %.

Нараховуючи суму грошових зобов'язань з даного виду податків, відповідачем не визначено точну кількості та якість товарів, реалізованих позивачем у перевіряємий період та не враховано передбаченої пунктом 244.1 статті 244 ПК України градації ставок податку залежно від вмісту у ДП сірки

Таким чином, податковим органом здійснено обчислення екологічного податку за максимальною ставкою за все реалізоване позивачем дизельне пальне, посилаючись на те, що під час перевірки наданих підприємством документів встановлено придбання і подальшу реалізацію ДП із вмістом сірки більше, ніж 0,2 % масової частки.

Згідно із п. 3 постанови КМ України № 545 від 21.03.2007 року "Деякі питання проведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки" ведення обліку, зберігання, реалізацію, а також приймання, транспортування, відпуск, проведення обліково-розрахункових операцій з дизельним паливом з різним вмістом масової частки сірки суб'єкти господарювання здійснюють відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини із зазначених питань, з дотриманням вимог цих Правил. Бухгалтерський облік наявності та руху дизельного палива ведеться суб'єктом господарювання в розрізі операцій, пов'язаних з придбанням, зберіганням та реалізацією окремих партій товару за кожним видом дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки. Зберігання і транспортування дизельного палива здійснюється в окремих ємностях залежно від вмісту масової частки сірки. Вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки визначається на підставі паспорта якості, виданого випробувальною лабораторією підприємства-виробника дизельного палива на кожну партію відвантаженої готової продукції, або паспорта якості дизельного палива, що ввозиться на митну територію України, який може бути виданий іншою акредитованою лабораторією на кожну партію відвантаженої готової продукції. Відомості, що містяться у паспорті якості, підтверджуються сертифікатом відповідності, виданим в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації, визначеним відповідно до законодавства.

Як вбачається з накладних, сертифікатів відповідності та паспортів якості (а.с. 119-134), у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року ТОВ "Титан" закуповувало дизельне пальне з масовою частки сірки меншою, ніж 0,2 % на тонну.

З огляду на наведене, при обчисленні сум екологічного податку, які підлягають донарахуванню ТОВ "Титан" за I-II квартали 2011 року, ДПІ у Тульчинському районі була зобов'язана керуватися ставками податку залежно від вмісту сірки у реалізованому дизельному паливі, диференційовано щодо кожної партії даного товару. Натомість розрахунок грошових зобов'язань з цього виду податків відповідачем протиправно здійснено за максимальною ставкою.

Крім того, судом встановлено математичну помилку, допущену відповідачем при переведенні зазначеного у сертифікатах якості вмісту сірки у дизельному паливі в міліграмах на кілограм у відсоткове відношення вмісту сірки до загального об'єму дизельного палива, що свідчить про факт реалізації ТОВ "Титан" дизельного палива із вмістом сірки менше як 0,2 %, а тому обчислення розміру належного до сплати екологічного податку мало проводитися враховуючи передбачену законом градацію ставки податку залежно від вмісту сірки.

Підставою для прийняття ДПІ у Тульчинському районі податкового повідомлення-рішення № 0000262308 від 09.11.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 443 684,75 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки став висновок акту перевірки про те, що записи щодо суми готівки, яка надійшла у касу АЗС ТОВ "Титан" за 05.08.2010 року та першу зміну 06.08.2010 року, були внесені до КОРО не в день її фактичного одержання, а тільки після 10.08.2010 року, тобто кошти в сумі 88736,95 грн. є такими, що оприбутковані несвоєчасно. Відповідальність за дане порушення передбачена пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995 року у вигляді штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої (несвоєчасно оприбуткованої) суми, що відповідно становить 443 684,75 грн.

Визнаючи протиправним дане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані і їх рух відображено у фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаною правовою позицію, з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року (далі -Положення).

Оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (пункт 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Виходячи з системного аналізу норм Положення вбачається, що процедура оприбуткування готівки в касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем облік готівкових коштів за 05.08.2010 року та першу зміну 06.08.2010 року на загальну 88736,95грн.н у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій здійснено 10.08.2010 року, тобто підтверджується висновок податкового органу, що кошти в сумі 88736,95 грн. є такими, що оприбутковані несвоєчасно.

Згідно з пунктом 7.3 Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, відповідач правомірно нарахував штрафні санкції за вказане порушення, податкове повідомлення-рішення № 0000262308 від 09.11.2011 року є правомірним, а тому постанова суду першої інстанцій в цій частині є незаконною та підлягає скасуванню.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що у I кварталі 2011 року позивачем зменшено валові доходи на суму 10 462 грн. кредиторської заборгованості перед ТОВ "Укр-Спец-Транс", яку станом на 31.03.2011 року слід вважати безнадійною заборгованістю, оскільки щодо її стягнення минув загальний строк позовної давності, а тому позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств на 523 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000452300 від 30.12.2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Титан" і ТОВ "Укр-Спец-Транс" було укладено усний договір, однак вимоги кредитора щодо погашення заборгованості по оплаті поставлених товарів позивачу не надходили.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що підставою скасування вказаного рішення, слугував висновок суду першої інстанції стосовно правомірності включення позивачем до податкової звітності заборгованості перед ТОВ "Укр-Спец-Транс" в якості кредиторської, так як не можливо встановити строк позовної давності за договором, що укладений в усній формі.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковою дану позицію, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 зазначеного Закону, безповоротна фінансова допомога - це, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові доходи включають доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. (ч.5 ст.261 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актми цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З аналізу даних норм вбачається, що перебіг строку позовної давності, в даному випадку передбаченого ст. 257 ЦК України (3 роки), розпочався коли у кредитора (ТОВ "Укр-Спец-Транс") виникло право вимагати виконання зобов'язання, тобто перебіг строку позовної давності розпочався із моменту фактичного виконання зобов'язання.

Розглянувши наявні матеріали справи, неможливо зробити однозначний висновок щодо часу фактичного виконання зобов'язання ТОВ "Укр-Спец-Транс". Разом з цим, встановлено, що вказана кредиторська заборгованість рахувалась в бухгалтерському обліку позивача починаючи з 01.04.2008 р., що свідчить про фактичне виконання ТОВ "Укр-Спец-Транс" своїх зобов'язань станом на 01.04.2008 р.

Таким чином, на підставі згаданого вже підпункту 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач повинен включити суму такої кредиторської заборгованості в декларації про прибуток підприємства до складу валового доходу, а тому колегія суддів погоджується із висновком податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ "Укр-Спец-Транс" та вважає рішення суду першої інстанції в цій частині незаконним.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є частково незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262308 від 09.11.2011 р., №0000452300 від 30.12.2011 р. і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень - рішень, - скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262308 від 09.11.2011 р., №0000452300 від 30.12.2011 р. та стягнення судового збору .

У цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" судові витрати у розмірі 1073 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "09" жовтня 2012 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.