Постанова № 26356802, 27.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 5011-14/3686-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мойсієнко О.В. - дов. №1249 від 28.12.2011р.

відповідач: не з"явився

від відповідача: Заміховський М.М. - дов. № 3942 від 28.05.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона

Євгеновича

на рішення Господарського суду м.Києва

від 13.06.2012р.

у справі № 5011-14/3686-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод

залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

(позивач)

до Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона

Євгеновича (відповідач)

про стягнення 367 762, 08 грн.

В судовому засіданні 27.09.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м.Києва вiд 13.06.2012р. у справi № 5011-14/3686-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона Євгеновича на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" 307 989, 20 грн. заборгованості, 43 360, 47 грн. інфляційних витрат, 16 412, 41 грн. 3% річних та 7 355, 24 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м.Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва вiд 13.06.2012р. у справi № 5011-14/3686-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з"ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, оскаржуване рішення не містить посилань на мотиви та доводи, на підставі яких прийнято до уваги твердження та документи позивача, проігноровано докази і заперечення відповідача, обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними та не підтвердженими матеріалами справи.

На думку апелянта, судом не було застосовано положення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2, 11, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

Апелянт звертає увагу на те, що видаткові накладні в кількості 23 примірників оформлені позивачем в односторонньому порядку і не містять підпису та відтиску печатки ФОП Карпенко А.Є. як особи, яка мала б прийняти вказаний товар, позивачем не надано довіреності на отримання матеріальних цінностей, які мають залишатися у постачальника, але позивачем суду не надані, товарно-транспортні накладні (номери перепусток), перелік яких міститься у видаткових накладних, та які додані позивачем до позовної заяви, складені позивачем одноособово, на них відсутні печатка та підпис відповідача, відсутні посилання на реквізити, дати складання, номери довіреностей, виданих відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей, що не було досліджено місцевим господарським судом.

На думку апелянта, позивачем заявлено нічим необґрунтовану претензію до відповідача, оскільки жодних документів чи доказів, які б підтверджували існування боргу відповідача перед позивачем станом на 01.09.2010р. в заявленому розмірі в матеріалах справи відсутні, а позивачем без жодних посилань на фактичні дані зазначено про існування боргу у розмірі 298 685, 92 грн.

Акт узгодження по ФОП Карпенко А.Є. складено за період січня 2011р. та не має жодного відношення до періоду заявленого позивачем до стягнення, не містить посилань на конкретний договір, по якому складено акт, відсутня інформація щодо дат поставки продукції та її оплати, відсутні підтвердження заборгованості по оплаті, одне лише підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків є недостатнім для стягнення з нього заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжувався, а у відповідності до ст.77 ГПК України відкладався, останній раз оголошувалась перерва на 27.09.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з"явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, направив свого представника з належним чином оформленими повноваженнями, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

10.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (надалі - позивач, Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Карпенком Антоном Євгеновичем (надалі - відповідач, Замовник) було укладено договір про виготовлення та поставку товару № 607 (надалі - Договір) (а.с.112-115, т.1).

Згідно з п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа Виконавця, далі товар) по узгодженню Сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах Договору.

Предметом виготовлення та поставки є товар згідно попереднього замовлення (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Замовника, рахунках-фактурах Виконавця та накладних (товарно-транспортних, фактичних, або видаткових).

Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі письмових заявок замовника, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, точна адреса доставки, при необхідності погодинний графік поставок (п.2.2. Договору).

Відповідно до розділу 5 Договору "Умови поставки товару" поставка товару здійснюється в денний та /або нічний час на адресу, та в строки що зазначені Замовником в письмових замовленнях, та погоджені Виконавцем, відповідно до п.2 Договору. Товар вважається поставленим Замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно-транспортних накладних. Замовник письмово повідомляє Виконавцю перелік осіб, уповноважених приймати товар. Поставка товару здійснюється на об"єкти Замовника, адреси та відвантажувальні реквізити яких повідомляються Виконавцю в заявках Замовника. Доставка товарів може здійснюватися Замовником самостійно власним (найманим) транспортом, при наявності письмового дозволу з печаткою Замовника або уповноваженої особи одержувача. Товар вважається переданим з моменту одержання товару на складі Виконавця. Підтвердженням отримання є перепустка на виїзд з території Виконавця та довіреність на отримання товару (п.п.5.1 - 5.5 Договору).

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони домовились, що письмові заявки та/або зміни до них надсилаються факсимільним зв'язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою Виконавця. Замовник також може надавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з Виконавцем графік поставки.

При отриманні товару на об"єкті поставки (замовлена адреса) , уповноважена особа Замовника повинна розписатися у товарно-транспортній накладній та поставити штамп (п.6.9 Договору).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Замовником на підставі цього Договору та рахунків фактур, виставлених Виконавцем на вартість партії товару.

Відповідно до п. 7.5. Договору, Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 даного Договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно:

накладної №600078 від 07.09.2010р. на суму 38 746, 80 гривень;

накладної №600571 від 09.09.2010р. на суму 4 590,00 гривень;

накладної №601494 від 15.09.2010р. на суму 26 664,77 гривень;

накладної №601504 від 15.09.2010р. на суму 3631,20 гривень;

накладної №602233 від 21.09.2010р. на суму 23 619,37 гривень;

накладної №165471 від 22.09.2010р. на суму 51 105,60 гривень;

накладної №602585 від 23.09.2010р. на суму 3 354,97 гривень;

накладної №603518 від 29.09.2010р. на суму 5 616,00 гривень;

акту №328 наданих послуг від 30 вересня 2010р.на суму 254,35 грн.

накладної №166413 від 30.09.2010р. на суму 4329,00 гривень;

накладної №604011 від 01.10.2010р. на суму 97 216,87 гривень;

накладної №604325 від 04.10.2010р. на суму 20 137,92 гривень;

накладної №166978 від 05.10.2010р. на суму 2700,00 гривень;

накладної №604585 від 05.10.2010р. на суму 42 003,90 гривень;

накладної №604977 від 07.10.2010р. на суму 21 237,65 гривень;

накладної №167309 від 08.10.2010р. на суму 4352,40 гривень;

накладної №167430 від 09.10.2010р. на суму 6921,46 гривень;

накладної №605437 від 09.10.2010р. на суму 15 120,00 гривень;

накладної №605442 від 09.10.2010р. на суму 1 912,50 гривень;

накладної №606648 від 18.10.2010р. на суму 61 702,43 гривень;

накладної №169294 від 29.10.2010р. на суму 9136,80 гривень;

акту №408 наданих послуг від 31 жовтня 2010р. на суму 263,47 грн.

накладної №609014 від 01.11.2010р. на суму 23984,10 гривень;

накладної №610185 від 08.11.2010р. на суму 2699,09 гривень;

накладної №610203 від 08.11.2010р. на суму 433,92 гривень.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем отримано товар за період з 01.09.2010р. по 11.10.2011р. на загальну суму 373 065, 07 грн., сплачено в цей період 363 761, 79 грн.

Станом на 01.09.2010р. заборгованість відповідача складала 298 685, 92 грн., у зв"язку з чим позивач вважає, що відповідач має заборгованість за поставлений товар в сумі 307 989, 20 грн.

08.11.2011р позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 38 про сплату заборгованості у розмірі 307 989, 20 грн., яка була отримана відповідачем 10.11.2011р. та залишена без задоволення.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача за поставлений товар в сумі 307 989, 20 грн. підтверджується матеріалами справи. Одночасно на користь позивача за порушення зобов"язань за Договором, з відповідача було стягнуто інфляційні втрати та 3% річних.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Позовні вимоги ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальської" полягають в стягненні заборгованості за ніби - то поставлену продукцію на підставі конкретних, перелічених в позовній заяві, товарно - транспортних та видаткових накладних протягом періоду, починаючи з 01.09.2010 р. по грудень 2010р.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, додані ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальської" до позовної заяви, в кількості 23 примірників, оформлені Позивачем в односторонньому порядку і не містять підпису та відтиску печатки ФОП Карпенко А.Є., як особи, яка мала б прийняти вказаний товар, отже не можуть бути належними доказами здійснення поставки Позивачем товару та вважатись підтвердженням прийняття продукції Замовником (відповідачем).

Крім того, в лівому верхньому куті видаткових накладних (під логотипом Позивача) вказані дати формування та друку видаткових накладних, з яких вбачається, що всі вони створенні (надруковані) 27.01.2012р. безпосередньо перед подачею позовної заяви до суду.

Товарно-транспортні накладні (номери перепусток), перелік яких міститися в видаткових накладних, та які додані ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальської" до позовної заяви, не містять доказів того, що продукція була поставлена особам, уповноваженим Відповідачем на одержання продукції.

Пунктом 6.9. Договору №607 від 10.11.2008р. передбачено, що при отриманні товару, уповноважена особа Відповідача повинна розписатись у товарно-транспортній накладній та поставити штамп.

З доданих ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальська" товарно-транспортних накладних не можливо ідентифікувати осіб, які ніби-то отримували поставлену продукцію, оскільки в них відсутня інформація про місце роботи осіб, які підписали транспортні накладні та перевірку постачальником повноважень осіб на отримання продукції для Відповідача.

Пунктом 11 Інструкції від 16.05.1996р. №99 закріплено, що приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені керівництвом підприємства - отримувача. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Пунктом 12 Інструкції забороняється відпускати продукцію у випадку відсутності в

представника покупця довіреності на її отримання.

Відповідно до п.13 Інструкції довіреність на отримання матеріальних цінностей, залишається у постачальника.

Отже довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Товарно-транспортні накладні (номери перепусток), перелік яких міститися в видаткових накладних, та які додані Позивачем до позовної заяви, складені ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальської" однособово. На вказаних накладних також відсутні печатка та підпис Відповідача, та відсутні посилання на реквізити, дати складання, номери довіреностей виданих Відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали справи не містять довіреностей, виданих відповідачем на отримання у позивача товару уповноваженими особами відповідача, а представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції повідомив про їх відсутність у позивача.

Вказані обставин не було досліджено місцевим господарським судом при вирішенні спору між сторонами, що є прямим порушенням вимог ст. 84 ГПК України..

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Позивачем в порушення п.п.2.1 та 2.2. Договору не надано суду письмових заявок Замовника - ФОП Карпенка на кількість товару, що поставляється; в порушення п.7.4. Договору Позивачем не надано доказів виставлення рахунків-фактур на вартість кожної партії поставленого товару, згідно яких здійснюється оплата товару.

Так, місцевим господарським судом було визнано доведеним факт поставки продукції протягом вересня - листопада 2010 року в заявленому Позивачем розмірі та її прийняття Відповідачем, а також факт існування заборгованості по оплаті продукції перед ПАТ "ЗЗБК ім.Ковальської".

Однак колегія суддів зазначає, що згідно пункту 7.4. Договору оплата продукції здійснюється Замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем на вартість кожної партії товару. Підпунктами 2.1 та 2.2. пункту 2 Договору сторони погодили, що загальна кількість товару, що поставляється визначається на підставі письмових заявок Замовника, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, адреса та графік доставки.

Підпунктом 5.1. пункту 5 Договору "Умови поставки товару" сторонами погоджено, що строки поставки зазначаються в письмових замовленнях ФОП Карпенко А.Є.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт погодження

сторонами в порядку, передбаченому Договором загальної кількості товару, який підлягає поставці, її асортимент та номенклатуру, а також строки такої поставки. Жодної заявки ФОП Карпенко А.Є. позивачем суду не надано.

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості за поставлену продукцію протягом обумовленого проміжку часу та на підставі конкретних первинних документів.

Проте, позивачем у позовній заяві зазначено про існування станом на 01.09.2010р. заборгованості ФОП Карпенко А.Є. перед Позивачем в розмірі 298 685 грн. 92 коп.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що жодних доказів чи документів, які б підтверджували існування боргу Відповідача перед ПАТ "ЗЗБК ім. Ковальської" станом на 01.09.2010 р. в заявленому розмірі в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження існування заборгованості у розмірі 298 685, 92 грн.

Стосовно наданих Державною податковою інспекцією у Деснянському районні м. Києва документів колегія суддів зазначає наступне.

Податкові накладні виписуються як на підтвердження здійснення у звітному періоді факту оплати або передоплати продукції, так і на факт отримання продукції, в залежності від того яка подіє відбувається першою.

З огляду на специфіку податкових накладних та особливості заповнення, вони не можуть бути належним підтвердження реального факту здійснення господарської операції - поставки продукції, оскільки податкові накладні також містять інформацію і про здійснення оплати чи передоплати такої продукції.

Крім того, податкова накладна має юридичну силу лише разом із належно оформленими первинними документами, що підтверджують факт отримання товару.

Стосовно наданого позивачем Акту узгодження по ФОП Карпенко А.Є. за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., колегія суддів зазначає наступне.

Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який може фіксувати стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі.

Крім того, Акт узгодження по ФОП Карпенко А.Є. складено за період січень 2011 року та не має жодного відношення до періоду, заявленого Позивачем до стягнення, не містить посилань на конкретний договір, по якому складено даний акт, відсутня інформація щодо дат поставки продукції та її оплати, відсутні підтвердження заборгованості по оплаті.

Тобто, за відсутності належних доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження суми заборгованості, одне лише підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків є недостатнім для стягнення з нього заборгованості.

Вказана правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, викладеною в постанові ВГСУ від 29.03.2010 року у справі №11/318 за позовом ТОВ "Актинос" до ТОВ "Агрострома" про стягнення боргу за поставлений товар та в постанові ВГСУ від 01.07.2008р. у справі №2/570-07.

Отже, приймаючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції помилково прийняв як належні докази поставки товару відповідачу товарно-транспортні накладні, оскільки у вказаних накладних не міститься прізвище особи, що отримала товар, його довіреності, або інших доказів того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом в сукупності з іншими матеріалами справи не було застосовано положення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2, 11, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, не звернуто увагу на те, що видаткові накладні в кількості 23 примірників оформлені позивачем в односторонньому порядку і не містять підпису та відтиску печатки ФОП Карпенко А.Є. як особи, яка мала б прийняти вказаний товар, позивачем не надано довіреності на отримання матеріальних цінностей, які мають залишатися у постачальника, але позивачем суду не надані, товарно-транспортні накладні (номери перепусток), перелік яких міститься у видаткових накладних, та які додані позивачем до позовної заяви, складені позивачем одноособово, на них відсутні печатка та підпис відповідача, відсутні посилання на реквізити, дати складання, номери довіреностей, виданих відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей та відсутні рахунки - фактури, виставлені позивачем для оплати кожної партії товару.

За обставин, викладених вище, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 307 989, 20 грн. колегія суддів немає, відповідно і відсутні підстави для стягнення 43 360, 47 грн. інфляційних витрат, 16 412, 41 грн. 3% річних.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона Євгеновича з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2012р. у справі № 5011-14/3686-2012, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, скасуванню з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст.49 ГПК України у зв"язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача, а у зв"язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на його користь підлягає стягненню 3 677, 62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона Євгеновича на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2012р. у справі № 5011-14/3686-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2012р. у справі №5011-14/3686-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" до Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона Євгеновича про стягнення 307 989, 20 грн. заборгованості, 43 360, 47 грн. інфляційних витрат, 16 412, 41 грн. 3% річних - відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) на користь Фізичної особи-підприємця Карпенко Антона Євгеновича ( 02166, м.Київ, просп.Лісовий, 9, кв.139, ідентифікаційний номер 3192812093) 3 677, 62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Шипко В.В.