Рішення № 26356700, 26.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року справа № 5020-927/2012За позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

ідентифікаційний код 21560766

(01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

ідентифікаційний код 22236588

(95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 2)

до Військової частини А 1656,

ідентифікаційний код 08271023

(99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8)

про стягнення 5 782,61 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПАТ „Укртелеком" в особі Кримської філії) -Філімонова Т.О. -представник, довіреність № 742 від 15.06.2012;

відповідач (Військова частина А 1656) -Богданов Є.М. -старший помічник начальника відділення особового складу та стройового штабу військової частини А1656, довіреність № 350/174/300/330/1/459/ПС від 13.08.2012.

Обставини справи:

17.08.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Кримської філії (далі -ПАТ „Укртелеком", позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Військової частини А 1656 (далі -відповідач) про стягнення 5 782,61 грн, з яких: 5 563,56 грн -заборгованість з орендної плати та інших послуг за Договором за період з квітня по грудень 2011 року, 54,57 грн -3% річних, 164,48 грн -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № 256-34вх від 16.04.2010 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та здійснення інших платежів.

У судовому засіданні 26.09.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого факт існування договірних зобов'язань не заперечує, проте позов визнати не може, оскільки визнання позову військовою частиною А 1656 можливо виключно у разі отримання письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України або заступника Міністра оборони України, яку на даний час відповідачем не отримано.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що заборгованість виникла через відсутність бюджетного фінансування на зазначені потреби.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком" (в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство „Укртелеком"; Орендодавець) та Військовою частиною А 1656 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 256-34вх (далі -Договір) /арк. с. 9-15/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар -прийняти у строкове платне користування приміщення (далі -Майно), розташоване в місті Керч на третьому поверсі триповерхового будинку № 1 по вулиці Кірова, загальною площею 1 м2 -виробничих приміщень, із них 1 м2 спеціалізованих технологічних приміщень.

У пункті 2.1 спірного Договору Сторони визначили, що передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі Майна (Додаток 1), вказаного в пункті 1.1 Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставні його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що наступає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі Майна, що вказана у Додатку 1.

Крім того, Орендар сплачує витрати на утримання Майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у пункті 3.1 Договору. Орендар відшкодовує втрати на електроенергію на підставі окремого розрахунку в термін, зазначений в пункті 3.1 Договору (пункти 3.4, 3.5 Договору).

За умовами підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.01.2010 до 25.12.2013 (пункт 12.1 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачеві об'єкт оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 01.01.2010, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим їх печатками /арк. с. 16/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: орендну плату та інші платежі вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем за квітень-грудень 2011 року утворилась заборгованість в сумі 5 563,56 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Водночас, через прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати та інших платежів позивач вимагає стягнення заборгованості з урахуванням 3% річних та пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з договору оренди нерухомого майна (орендні правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Водночас, сторонами погоджено, що на їх договірні правовідносини не поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (п. 1.2 Договору).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з пунктом 12.1 Договору оренди нерухомого майна № 256-34вх від 16.04.2010 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.01.2010 до 25.12.2013, тобто Договір укладено на строк понад 3 роки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 793, 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, спірний Договір не посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, проте його не можна вважати неукладеним, з огляду на таке.

Поняття неукладений договір є тотожнім договору, що не відбувся. Такі підходи закріплені в частині восьмій статті 181 Господарського кодексу України, де зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Закріплення поняття „неукладений договір" у статті 181 Господарського кодексу України, яка має назву „Загальний порядок укладання господарських договорів", свідчить про те, що вказані положення можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Судом установлено, що позивач передав відповідачеві, а відповідач -прийняв об'єкт оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 01.01.2010, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками /арк. с. 16/.

Крім того, при укладенні Договору оренди № 256-34вх від 16.04.2010 сторони дійшли згоди по усіх істотних умовах, про що свідчать підписи сторін на Договорі.

За таких обставин вказаний Договір є укладеним, а виконання Договору свідчить про те, що дії Сторін направлені на настання реальних правових наслідків, адже, виконуючи договір, сторони вважали його таким, що відбувся.

До того ж факт укладеності спірного Договору був установлений постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 5020-413/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" (на теперішній час -ПАТ „Укртелеком") в особі Кримської філії до Військової частини А 1656 про стягнення 7 314,18 грн, що має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 16.04.2010 між сторонами укладено Договір № 256-34вх /арк. с. 9-15/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди, адже згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендарю/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Крім того, Договором передбачена сплата інших послуг.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, на виконання умов Договорів Орендодавцем своєчасно виставлялися Орендареві рахунки із зазначенням розміру належної до сплати орендної плати та інших платежів, а саме:

-№ 11-699 від 31.04.2011 на суму 607,68 грн з ПДВ /арк. с. 23/;

-№ 11-111136 від 31.05.2011 на суму 614,16 грн з ПДВ /арк. с. 20/;

-№ 11-111703 від 30.06.2011 на суму 618,20 грн з ПДВ /арк. с. 20/;

-№ 11-112022 від 31.07.2011 на суму 620,24 грн з ПДВ /арк. с. 21/;

-№ 11-112333 від 30.08.2011 на суму 620,24 грн з ПДВ /арк. с. 21/;

-№ 11-112543 від 30.09.2011 на суму 620,24 грн з ПДВ /арк. с. 22/;

-№ 11-112861 від 31.10.2011 на суму 620,76 грн з ПДВ /арк. с. 22/;

-№ 11-113290 від 30.11.2011 на суму 620,76 грн з ПДВ /арк. с. 22 -зворотний бік/;

-№ 11-113514 від 31.12.2011 на суму 621,28 грн з ПДВ /арк. с. 22 -зворотний бік/.

За умовами Договору (пункт 3.1, підпункт 6.1.3 пункту 6.1) Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 27 числа місяця, що наступає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем.

Отже, останній платіж за спірний період (01.04.2011 -31.12.2011) відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 27.01.2012.

Суд зазначає, що в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованості по орендній платі та іншим послугам за Договором в сумі 5 563,56 грн (607,68 + 614,16 + 618,20 + 620,24 + 620,24 + 620,24 + 620,76 + 620,76 + 621,28) відповідачем не надано.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата позивачеві оренди та інших послуг є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 563,56 грн, у зв'язку з чим ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 54,57 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 27/ суд зазначає, що в цілому він є вірним, але має певні недоліки, зокрема щодо методології розрахунку 3% річних, зважаючи на те, що 2012 рік є високосними, а отже має 366 календарних днів, а не 365 як враховано позивачем.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок 3% річних за такою формулою:

Сз * 3% / 365 (або 366) * Д, де: Сз -сума заборгованості;

365/366 -кількість днів у році;

Д -кількість днів прострочення.

Сума боргу, грн, з ПДВПеріод простроченняКількість днівСума 3%, грн зпо 607,6828.05.201131.12.201121810,89 01.01.201224.01.2012241,20614,1628.06.201131.12.20111879,44 01.01.201224.01.2012241,21618,2028.07.201131.12.20111577,98 01.01.201224.01.2012241,22620,2428.08.201131.12.20111266,42 01.01.201224.01.2012241,22620,2428.09.201131.12.2011954,84 01.01.201224.01.2012241,22620,2428.10.201131.12.2011653,31 01.01.201224.01.2012241,22620,7628.11.201131.12.2011341,73 01.01.201224.01.2012241,22620,7628.12.201131.12.201140,20 01.01.201224.01.2012241,22РАЗОМ:54,52 Отже, за розрахунком суду 3% річних складають 54,52 грн, а не 54,57 грн, як зазначено позивачем.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 54,52 грн. У частині стягнення 3% річних в сумі 0,05 грн (54,57-54,52) в позові слід відмовити.

Щодо стягнення пені в сумі 164,48 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із пунктом 8.2 Договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 26/ суд зазначає, що при його здійсненні позивачем так само, як і у випадку з 3% річних, не враховано, що 2012 рік є високосним, а отже має 366 календарних днів, а не 365.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені, згідно з яким сума пені за спірними Договорами становить 164,36 грн, а саме:

618,20 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 157 (28.07.2011-31.12.2011) = 41,22;

618,20 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,28;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 126 (28.08.2011-31.12.2011) = 33,19;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,30;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 95 (28.09.2011-31.12.2011) = 25,02;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,30;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 65 (28.10.2011-31.12.2011) = 17,12;

620,24 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,30;

620,76 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 34 (28.11.2011-31.01.2011) = 8,96;

620,76 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,31;

620,76 * 2 * 7,75 / 100 / 365 * 4 (28.12.2011-31.12.2011) = 1,05;

620,76 * 2 * 7,75 / 100 / 366 * 24 (01.01.2012-24.01.2012) = 6,31.

Отже, загальний розмір пені за розрахунком суду становить 164,36 грн (41,22+6,28+33,19+6,30+25,02+6,30+17,12+6,30+8,96+6,31+1,05+6,31).

За таких обставин, вимога про стягнення пені в сумі 164,48 є обґрунтованою лише в сумі 164,36 грн, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню. В частині стягнення пені в сумі 0,12 грн (164,48-164,36) в позові слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 5 782,44 грн, в тому числі: 5 563,56 грн -основний борг з ПДВ; 54,52 грн -3% річних; 164,36 грн -пеня. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача у мінімальному розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір".

Беручи до уваги вищезазначене, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1656 (ідентифікаційний код 08271023; 99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8; п/р 35213001000103 в ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (ідентифікаційний код 22236588; 95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 2; п/р 260064839 в КРД АТ„РайфайзенБанкАваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 5 782,44 грн (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дві грн 44 коп.), з яких: 5 563,56 грн -основний борг за період з квітня по грудень 2011 року; 54,52 грн -3% річних; 164,36 грн -пеня, а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 0,17 грн, з яких: 0,05 грн -3% річних, 0,12 грн -пеня, -в позові відмовити.

Повне рішення складено 01.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко