Постанова № 26356601, 02.08.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" серпня 2012 р.Справа № 6/157-3374(14/67-1700) 11 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Яненко Г.М.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" вул. Шашкевича, 3/71, м.Тернопіль

до відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби вул. Білецька, 1, м.Тернопіль

про скасування податкового повідомлення-рішення №0008162305/025504 від 10.04.2008р.

За участю представників сторін :

Позивача : Паронов С.В., Кудінова Т.І.

Відповідача: Іщук К.В.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0008162305/025504 від 10.04.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 424216 грн. у т.ч. 282811 грн. за основним платежем та 141405 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх вимог, підтриманих в судовому засіданні його представниками, позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Стар Софт" податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги заперечує повністю, з огляду на їх безпідставність, оскільки, оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії винесений органом ДПС в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Ухвалою суду від 22 квітня 2008 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та присвоєно їй №14/67-1700 (суддя Руденко О.В.).

02 червня 2008 року судом винесено ухвалу про призначення судової експертизи та зупинення провадження.

Через не проведення оплати, справу №14/67-1700 повернуто до господарського суду Тернопільської області без експертного дослідження.

У зв'язку з закінченням повноважень у судді Руденка О.В., розпорядженням заступника голови господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2008 року справу №14/67-1700 передано на розгляд судді Шумському І. П.

28 листопада 2008 року суддею Шумським І.П. винесено ухвалу про прийняття справи №14/67-1700 до свого провадження, присвоєння нового №6/157-3374(14/67-1700) та поновлення провадження у справі.

В подальшому, ухвалами від 28 січня 2009 року, 16 грудні 2010 року, 01 грудня 2011 року провадження у справі №6/157-3374 (14/67-1700) неодноразово зупинялись по п.3 ч.2 ст.156 КАС України, у зв'язку з призначенням експертизи. Проведення експертизи першочергово було доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а пізніше Науково - дослідному експертно криміналістичному центру при УМВС України в Тернопільській області та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

04 листопада 2011 року, супровідним листом №14/5674 від 31 жовтня 2011 року, Науково - дослідним експертно криміналістичний центр при УМВС України в Тернопільській області повернув матеріали справи №6/157-3374 (14/67-1700) без проведення експертного дослідження. Зазначивши, що в зв'язку реорганізацією штатної структури НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, на даний час в секторі економічних та товарознавчих досліджень відсутні спеціалісти з правом проведення експертизи, визначеної в ухвалі від 16 грудня 2010 року.

А із супровідним листом №13739/11-45 від 06 червня 2012 року, справа №6/157-3374 (14/67-1700) була повернута без проведення експертного дослідження, у зв'язку з невизначенням платника та нездійсненням оплати вартості дослідження.

Наведені обставини були підставами для винесення судом ухвал від 30 листопада 2010 року, 15 листопада 2011 року та 22 червня 2012 року про поновлення провадження.

Ухвалою від 12 липня 2012 року, у зв'язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №1504/15 від 27.03.2012 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція реорганізована у Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області державної податкової служби, в порядку ст.ст. 52, 55 КАС України первісного відповідача замінено його правонаступником.

Розгляд справи неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 02 серпня 2012 року.

У судовому засіданні, учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51,130 КАС України.

Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 121 172 RE 45916.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги пояснення, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне:

- на виконання постанови Тернопільського місьрайонного суду від 13 лютого 2008року, згідно з направленням №003295 від 14 березня 2008року, виданим Тернопільською ОДПІ, 14-26 березня 2008 року посадовими особами ТО ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Стар Софт" (код.21133679) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, про що 31 березня 2008р. складено Акт за №3708/23-02/21133679.

Згідно з поясненнями представника податкової служби, дату складення Акта 31 березня 2007 року було вказано помилково.

Відповідно до змісту Акта, вимоги перевіряючих, платником податку не надано для перевірки первинні бухгалтерські документи, що підтверджують понесення товариством валових витрат на загальну суму 1 245 044 грн. у т.ч. 121674 грн. витрат на оплату праці, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування.

За наслідками перевірки, податковим органом, серед іншого зроблено висновок про порушення товариством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі Закон №283/97), а саме, позивачем зайво віднесено до валових витрат 1 245 044 грн., внаслідок чого ним занижено податок на прибуток на суму 311261 грн. ( у т.ч. за півріччя 2004 р. на суму 21875 грн.; за 9 міс. 2004 р. на 29675 грн.; за 2004р. на 28450 грн.; за 1 кв. 2005р. на 52547 грн.; за півріччя 2005р. на 36740 грн.; за 9 міс. 2005р. на 23267 грн.; за 2005 р. на 169425 грн.; за 1 кв. 2006р. на 27554 грн.; за півріччя 2006р. на 20228 грн.; за 9 міс. 2006р. на 50866 грн.; за 2006 на 85911 грн.; за 1 кв. 2007р. на 27475 грн.

На підставі Акта перевірки №3708/23-02/21133679, відповідно до підпункту "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008162305/0/25504 від 10.04.2008р., яким платнику визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 424216 грн. (в т.ч. 282811 грн. за основним платежем, 141405 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорено платником податків у судовому порядку.

На обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що:

- виїзна документальна перевірка за місцезнаходженням платника не проводилась, так як, усі бухгалтерські документи були вилучені старшим слідчим СВ ПМ ДПА в Тернопільській області.

- оскільки згідно з п. 2.10 Акта, при перевірці використано акти виконаних робіт, касові книги, банківські реєстри отриманих та виданих накладних, податкові накладні по придбанню товарів ( робіт, послуг), прихідні накладні, відомості виплати зарплати, касові книги, авансові звіти, банківські документи, податкова звітність (форма №1ДФ), акти приймання - передачі основних засобів, інвентарна картка обліку основних засобів, відомість нарахування амортизації, посилання перевіряючих у п. 3.1.2 на відсутність журналів ордерів, оборотно-сальдових відомостей по балансових рахунках, угод, книг складського обліку основних засобів, відомостей по залишках товарно-матеріальних цінностей, є суперечливими.

Наведені обставини, на думку позивача вказують на недоведеність достовірними та законними доказами факту заниження суми податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток, заявлених у податкових деклараціях за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року.

Позивач звертає увагу суду і на те, що кримінальну справу, порушену 30 січня 2008 року стосовно директора ТОВ "Стар Софт" за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст. 212 КК України (копія постанови т.1 а.с.128), постановою СВ ПМ ДПА в Тернопільській області від 27 червня 2008 року закрито за відсутності в діях підозрюваного складу злочину.

В межах розслідування кримінальної справи, було проведено судово-економічну експертизу, на з'ясування якої поставлено питання визначення платником валових витрат та нарахування податку на прибуток.

У висновку №6-296/08 від 30 травня 2008 року (т.1а.с.164-168) експертом визначено:

1. Експертом ймовірно не підтверджується документально та нормативно заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства на 311261 грн. TOB «Стар Софт»за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, встановленого згідно акту від 31.03.2008 року №3708/23-02/21133679 «Про результати виїзної позапланової перевірки TOB «Стар Софт»(код ЄДРПОУ 21133679) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.

2. TOB «Стар Софт»у відповідності до норм чинного законодавства віднесено до валових витрат TOB «Стар Софт»на суму 1245044 грн. згідно акту від 31.03.2008 року №3708/23-02/21133679 «Про результати виїзної позапланової перевірки TOB «Стар Софт»(код ЄДРПОУ 21133679) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з О1.04.2004р. по 31.03.2007р.

З огляду на проведення експертного дослідження в межах кримінальної справи та наявність висновку експертної установи, що стосується предмету доказування у адміністративній справі, позивач не вбачає необхідності у проведенні експертизи призначеної господарським судом Тернопільської області.

В свою чергу, у запереченнях проти позову та поясненнях свого повноважного представника у судовому засіданні, відповідач посилається на те, що доводи позивача спростовуються відповідним записом у Журналі реєстрації перевірок позивача (т.1 а.с.134), Актом №158 від 19 березня 2008 року про відмову посадових осіб ТОВ "Стар Софт" від надання для перевірки документів у повному обсязі (т.1 а.с.131), та іншими матеріалами справи.

Крім того, за твердженням представника відповідача, встановлена постановою від 27 червня 2008 року відсутність складу злочину у діях фізичної особи - директора ТОВ "Стар Софт", не спростовує факту відсутності порушення податкового законодавства товариством як юридичною особою.

Ухвалами господарського суду Тернопільської області від 02 червня 2008 року, 28 січня 2009 року, 16 грудня 2010 року, 01 грудня 2011 року в межах адміністративної справи призначалась судова експертиза, на розгляд якої було поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально, первинними бухгалтерськими та податковими документами, даними податкової та фінансової звітності ТзОВ "Стар Софт" висновки, викладені в акті від 31.03.2008р. №3708/23-02/21133679, щодо завищення позивачем валових витрат на суму нарахованої заробітної плати та суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на виплати за 2- й кв.2004 року - 4 кв.2005 року, 2-й кв.2006 року -1 кв.2007 року, всього на суму 121674 грн.;

- чи підтверджується документально, первинними бухгалтерськими та податковими документами, даними податкової та фінансової звітності ТзОВ "Стар Софт" висновки, викладені в акті від 31.03.2008р. №3708/23-02/21133679, щодо завищення суми валових витрат по податку на прибуток ТзОВ "Стар Софт" за 1-е півріччя 2004 року - 1-й квартал 2007 року на загальну суму 1245044,0 грн .;

- чи підтверджується документально, первинними бухгалтерськими та податковими документами, даними податкової та фінансової звітності ТзОВ "Стар Софт" висновки, викладені в акті від 31.03.2008р. №3708/23-02/21133679, щодо заниження податку на прибуток ТзОВ "Стар Софт" за півріччя 2004 р. на суму 21875 грн., за 9 міс. 2004 р. на 29675 грн., за 2004р. на 28450 грн., за 1 кв. 2005р. на 52547 грн., за півріччя 2005р. на 36740 грн., за 9 міс. 2005р. на 23267 грн., за 2005 р. на 169425 грн., за 1 кв. 2006р. на 27554 грн., за півріччя 2006р. на 20228 грн., за 9 міс. 2006р. на 50866 грн., за 2006 на 85911 грн., за 1 кв. 2007р. на 27475 грн., всього на суму 311261 грн.

Податкову та фінансову звітність, що підтверджує правомірність віднесення ТОВ "Стар Софт" у період з 1-го півріччя 2004 року - 1-й квартал 2007 року на загальну суму 1245044 грн. до валових витрат, суду не представлено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Тому, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяли на час їх виникнення.

Щодо застосування процесуальних норм, то згідно з ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписи статей 6,19 Конституції України зобов'язують суб'єктів владних повноважень діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій.

Згідно з п.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Пункт 1 статті 70 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п.4 ст. 70 КАС України).

У відповідності до п.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, згідно з п.6 ст. 71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В силу п. 4. ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, обґрунтованості заявлених вимог, позивачем належним чином не доведено.

Так, приписи п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачали право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі -Закон №2181), у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

При цьому, у відповідності до п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону №2181, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті, а саме, у разі визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Статтею 17 Закону №2181 передбачено, що за порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею.

Зокрема, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули(п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону №2181).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, (далі - Закон № 334) - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, (далі -Закон №996) - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Законом №996 також надано визначення, згідно з яким бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. (ч.1 ст. 9 Закону №996).

Згідно з п. З ст.9 Закону №996, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Сфера дії Закону №996, згідно з його п.1 ст. 2, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

А бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п.1 ст. 8 Закону).

Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі -працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

В силу пп. 5.6.2 п. 5.6. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту. Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди. При цьому, сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" протягом такого податкового періоду.

Також, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом. Якщо наймана особа доручає працедавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу валових витрат платника податку відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 цієї статті, або на пенсійний вклад відповідно до пункту 22.25 цього Закону, то такий працедавець не включає суму таких внесків до складу своїх валових витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування (пп. 5.7.1 -7.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у удових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх юрм власності та господарювання, а також з окремими громадянами, визначаються Законом України Про оплату праці".

Єдиним нормативним документом, що визначає склад коштів, які включаються до фонду оплату праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (зареєстровано в Мін'юсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713, за текстом Інструкція № 5).

Типові форми первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі затверджено наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 року за № 144 та введено його в дію з липня 1996 року, а типові форми первинного обліку з обліку особового складу затверджено наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 року за № 253 та введено його в дію з липня 1996 року.

Як зазначалось вище, підставою для прийняття оспорюваного рішення було порушення платником приписів . п.5.1, 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1, 5.6.2 п. 5.6, пп. 5.7.1, 5.7.2, п. 5.7 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" що полягало у неподанні ТОВ „Стар Софт" для перевірки документів бухгалтерського обліку, які б засвідчували правомірність віднесення у відповідних звітних періодах валових витрат на загальну суму 1 245 044,00 грн.

На подано таких документів і безпосередньо суду.

З заявою про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 73-75 КАС України, позивач не звертався.

При цьому, в силу приписів ст.ст. 69-72 КАС України, не може бути належним та допустимим доказом відсутності порушень ТОВ "Стар Софт" при визначенні валового доходу та нарахуванні податку на прибуток представлена позивачем постанова СВ ПМ ДПА в Тернопільській області від 27 червня 2008 року про закриття кримінальної справи №1178499 в частині ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, оскільки кримінальна справа провадилась стосовно виявлення порушень вчинених посадовою особою - директором ТОВ "Стар Софт", в той час, як предметом розгляду в адміністративній справі є порушення вчинене юридичною особою.

Окрім того, в силу ст. 72 КАС України, постанова про закриття кримінальної справи не має для адміністративного суду преюдиціального характеру.

У відповідності до п.1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили(п.2 ст. 86 КАС України).

В силу п.3 ст. 86 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд приймає до уваги висновки, зроблені у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики розгляду ВАСУ касаційних скарг на судові рішення у справах про порядок справляння митними органами передбачених законами податків і зборів від 01 жовтня 2008 року, згідно з якими, незважаючи на те, що відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а підлягає оцінці в сукупності й взаємозв'язку з іншими доказами у справі, висновок експерта для суду не є обов'язковим, а підлягає оцінці в сукупності й взаємозв'язку з іншими доказами у справі, матеріали судової практики свідчать про те, що у доказовій базі у справі експертному висновку в таких випадках судом надається пріоритетне значення.

При цьому, експертиза проведена в межах розслідування кримінальної справи не може використовуватись як висновок експерта, в розумінні ст.. 82 КАС України, оскільки вона не призначалась в порядку ст. 81 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 11.03.2002 р.86 у справі за позовом дочірнього підприємства "Чексіл-маркет" до ТОВ "Обнова", п. 6 Листа ВАСУ від 11.12.2000р. №01-8/738).

З огляду на усе вищеперелічене, позов з зазначених в ньому підстав задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 87,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,69-72,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Тернопільської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано: 08 серпня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський