Рішення № 26356606, 19.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2012 р.Справа № 6/45/5022-475/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова,19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, 46020)

про cтягнення 23676,10 грн. заборгованості та санкцій за договором поставки.

За участю представників сторін:

Позивача -Унгурян Н.І.

Відповідача -не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" про стягнення 18654,90 грн. боргу, 3849,61 грн. пені, 769,92 грн. 3% річних, 401,67 грн. втрат від інфляції.

Судове засідання, призначене вперше на 05 липня 2012 року було відкладено на 19 липня 2012.

Представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не представив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

Зважаючи на неодноразову неявку відповідача в судове засідання, не зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання витребуваних документів, недотримання приписів ст.22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

10 листопада 2010 року між ТОВ "Кримська водочна компанія" та ТОВ "Диво" укладено договір №82 на поставку товарів, згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язувався постачати покупцю товари, а покупець (відповідач), серед іншого, брав на себе зобов'язання приймати та оплачувати їх на умовах відстрочення платежу до 45 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до умов договору, по видаткових накладних №№РН-32-054160 від 28.07.11р., РН-32-056100 від 04.08.11р., РН-32-056447 від 05.08.11р., РН-32-058486 від 11.08.11р., РН-32-059252 від 15.08.11р., РН-32-065185 від 31.08.11р., РН-32-064535 від 30.08.11р., РН-32-067358 від 07.09.11р. ТОВ "Диво" отримано від позивача продукцію на суму 73424,58 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків по кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило.

У період з 13 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року ТОВ "Диво" перерахувало на користь постачальника 54769,68 грн.

Решта заборгованості в сумі (73424,58-54769,68) 18654,90 грн. залишилось неоплаченою.

Вказане додатково підтверджується і підписаним та завіреним печаткою відповідача актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 червня 2012 року.

Не виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Частина друга вказаної статті визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 694 ЦК України передбачає можливість продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 692 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, відповідач за отримані товарно-матеріальні цінності розрахувався лише частково, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 18654,90 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 18654,90 грн. заборгованості за отриманий товар підлягають задоволенню як обґрунтовані і неоспорені відповідачем.

У разі несвоєчасного проведення оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, п. 6.1 договору №82 передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пеня, обрахована позивачем за період з 13 жовтня 2011 року по 25 травня 2012 року становить 3849,61 грн.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, в порядку ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи перелічених норм, зміст договору, дату виникнення зобов'язання по оплаті отриманого товару, шестимісячний строк для можливого нарахування, розрахунок позовних вимог, інші обставини справи, розмір пені, що підлягає стягненню становить 3189,63 грн.

Оскільки 659,98 грн. пені позивачем нараховано за період, що виходить за встановлений законом шестимісячний термін, в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, вимоги про стягнення 769,92 грн. 3% річних, 401,67 грн. втрат від інфляції, слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" (вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, код 32387161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна республіка Крим, код 36499654) 18654,90 грн. боргу, 3189,63 грн. пені, 769,92 грн. 3% річних, 401,67 грн. втрат від інфляції, 1564,63 грн. судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 659,98 грн. пені відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 25 липня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський