Ухвала суду № 26353557, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/42373/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА -С.Т.А. Р"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012

у справі № 2а-5049/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА -С.Т.А. Р"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 27.04.2012 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 0000912208.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ "ЮА -С.Т.А. Р" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п. 9.8 ст. 9, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 86.9 ст. 86, п. 198.3 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2012 № 0000912208 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 703399,00 грн., в тому числі 576356,00 грн. основного платежу та 128043,00 грн., слугували висновки перевірки, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 03.03.2012 № 4/22-08/36924918, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 124999,99 грн., за листопад 2010 року на суму 75999,99 грн., за грудень 2010 року на суму 311166,66 грн., за січень 2011 року на суму 13333,33 грн., за лютий 2011 року на суму 49856,32 грн. Порушення наведених норм Законів полягає у тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Прістекс ЛТД».

Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит за спірні періоди за господарськими операціями, вчиненими з ТОВ «Прістекс ЛТД», на підставі правочинів, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що вказаний контрагент позивача не мав матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, слідчим відділом податкової міліції порушено кримінальну справу № 73-207 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України -за фактом фіктивного підприємництва. Протоколом допиту свідка -ОСОБА_2 (попереднього засновника ТОВ «Прістекс ЛТД»), складеного у рамках даної кримінальної справи, підтверджується факт створення підприємства - ТОВ «Прістекс ЛТД»без наміру здійснення підприємницької діяльності, з протиправною метою.

Суд першої інстанції на підставі договорів на перевезення вантажу та підряду, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, рахунків-фактур, виписок з банківського рахунку, фото-звітів, а також, виходячи з відсутності належних та допустимих доказів нікчемності вчинених позивачем господарських операцій, зокрема з того, що протокол допиту свідків не є допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про реальне вчинення позивачем господарських операцій з метою використання у господарській діяльності.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції не мали реального характеру. При цьому суд вказав на відсутність доказів, які б підтверджували факт реального вчинення господарських операцій (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання вантажу), неможливість їх підтвердження наявними актами здачі-приймання робіт, а також взяв до уваги постанову про притягнення як обвинуваченого засновника ТОВ «Прістекс ЛТД»ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Суд касаційної інстанції не може визнати законною постанову суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 03.03.2012 № 4/22-08/36924918, що призначена на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м.Києві від 01.12.2011 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, ДПІ у Печерському районі м.Києва прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м.Києві, в порушення вимог Закону, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Оскільки неврахування судом першої інстанції вказаної вище правової позиції фактично не призвело до неправильного вирішення справи і останній скасував протиправне податкове повідомлення-рішення, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити в силі постанову суду першої інстанції, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА -С.Т.А. Р" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 27.04.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло