Ухвала суду № 26349726, 05.10.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 року Справа № 407/890/2012

п.№ 2-с/407/6/2012

Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю: заявниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-266/11, що був виданий за заявою Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2011 року Вільногірським міським судом, Дніпропетровської області, видано судовий наказ № 2-н-266/11 за заявою Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу на загальну суму - 13007.13 грн., судових витрат -30 грн., та на користь держави судового збору -65.00 грн., який був отриманий боржником 14.04.2011 р.

20.09.2012 р. від боржника надійшла заява про поновлення їй строку для звернення до суду з даною заявою та про скасування вищезгаданого судового наказу.

Із заяви боржника витікає, що вона, фактично близько 10 років проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у с. Виноградівка, П'ятихатського району Дніпропетровської області, а зареєстрована за місцем проживання у АДРЕСА_1.

Зазначена квартира є комунальною власністю, і належить їй та її повнолітнім дітям: ОСОБА_3, 1965 року народження, ОСОБА_4, 1970 року народження, на підставі договору найму, який укладений між нею та комунальним підприємством, яке обслуговує житло у м. Вільногірську.

Фактично у зазначеній квартирі проживають її вищевказані дочка та син.

16.09.2012 року їй зателефонував син, який повідомив, що отримав по пошті листа, в якому знаходилась постанова головного державного виконавця ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Нечай Л.А. від 08.09.2012 року про відкриття виконавчого провадження згідно судового наказу № 2-Н-266/11 виданого 18.03.2011 року Вільногірським міським судом, про стягнення з неї боргу на користь стягувача, КП «Теплові мережі м. Вільногірська», у розмірі 13037 грн. 13 коп., в рахунок сплати заборгованості за надання послуг теплопостачання за адресою, квартира АДРЕСА_1, та витрат стягувача по справі.

17.09.2012 року вона приїхала до м. Вільногірська, і ознайомилась з вищезазначеною постановою.

Таким чином, оскільки вона тільки 17.09.2012 року, дізналась про наявність судового наказу № 2-н-266/11 від 18.03.2011 року, згідно ч.І ст.105 ЦПК України, саме з 17.09.2012 року, почався 10 денний перебіг строку на подання заяви, щодо скасування зазначеного наказу.

Однак, формально, вона може вважатися такою, що пропустила зазначений строк, оскільки у суду може бути відмітка поштового відділення про повернення зазначеного судового наказу або отримання його адресатом ще у 2011 році, хоча її повнолітні діти ніяких рекомендованих листів на пошті з суду не отримували, а вона не могла отримати цього листа по причині того, що у м. Вільногірську не проживала у 2011 році, і повідомлень з поштового відділення м. Вільногірська про необхідність отримання рекомендованого листа не отримувала.

Приймаючи до уваги поважність пропуску нею строку на оскарження судового наказу, вона вважає, що цей строк підлягає поновленню судом, так як фактично їй стало відомо про спірний судовий наказ тільки 17.09.2012 року.

Згідно ч. І ст.73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Вона категорично не погоджується з судовим наказом N 2-H-266/11 від 18.03.2011 року, і вважає, що він повинний бути скасований виходячи з наступного.

1) Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини з надання та оплати послуг теплопостачання згідно ч.І ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виникають на підставі письмового договору укладеного між споживачем та постачальником послуги.

У їхньому випадку, ніякого письмового договору з стягувачем, щодо надання їй послуг з гарячого водопостачання, та централізованого опалення, вона не укладала, а тому є безпідставним стягнення стягувачем з неї 13037,13 грн. в рахунок оплати вищезазначених послуг, які вона у стягувача не замовляла та якими фактично не користувалась.

Квартира АДРЕСА_1, відповідно до договору найма житла, належить на праві користування їй та членам її родини (її сину та дочці), двом повнолітнім особам, які зареєстровані та проживають в цій квартирі.

Згідно ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином існує спір, щодо стягнення з неї одної на користь стягувача вище зазначених сум нарахувань за послуги, які, крім неї, повинні нести також інші користувачі квартири.

Приймаючи до уваги велику суму стягнення - 13037, 13 грн., на стягненні якої наполягає стягувач, можливо зробити логічний висновок, що ця сума боргу складає період більше трьох років.

Згідно цивільного законодавства України загальний строк позовної давності за правовідношеннями які склалися між нею та стягувачем, складає три роки, після спливу якого суд повинний відмовити в задоволенні позовних вимог за заявою боржника, якщо не знайде підстав для його поновлення. Тобто стягувач стягнув з неї борги, які нараховані за період більше трьох років, в свою чергу, якщо вона була б боржником за цим боргом, і стягувач звернувся до неї в порядку позовного провадження, вона б мала право, згідно ст.ст.256,257,267 ЦПК України, заявити про застосування строку позовної давності і відповідної відмови позивачу (КП «Теплові мережі м. Вільногірська») з боку суду, в задоволенні частини позовних вимог (які перевищують три роки), що також є підставою для скасування судового наказу, оскільки існує між нею та стягувачем спір про право передбачене главою 19 «Позовна давність» ЦК України.

Таким чином вимога стягувача не є безспірною, а тому не підлягає задоволенню в порядку наказного провадження, оскільки заява про видачу судового наказу задовольняється або повністю, або не задовольняється взагалі, на відміну від позовної заяви та позовного провадження.

Керуючись ст.ст.105,105-1 ЦПК України, заявниця прохає:

- поновити їй строк на подачу заяви про скасування судового наказу по справі № 2-Н-266/11, виданого 18.03.2011 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області;

- скасувати судовий наказ по справі № 2-Н-266/11, виданий 18.03.2011 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про стягнення з неї на користь Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська»суми у розмірі -13037 грн. 13 коп., в рахунок сплати заборгованості за надання послуг теплопостачання за адресою, квартира АДРЕСА_1.

В судовому засіданні заявниця заяву та її обгрунтування підтримала в повному обсязі, додатково пояснила, що інших доказів, стосовно поважності причин, за яких вона пропустила 10-денний строк звернення до суду з даною заявою, надати не може.

Стягувач, КП «Теплові мережі м. Вільногірська», в судове засідання свого представника не направив, але сам був повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Згідно ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно ч.6 ст. 105-1 ЦПК України, заява про скасування судового наказу розглядається судом протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Згідно ст. 105-1 ЦПК України: 2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 105 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. 3. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу.

Вивчивши матеріали справи стосовно видачі судового наказу № 2-н-266/11 за заявою Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу, суд приймає до уваги, що, згідно поштового повідомлення про вручення, копії судового наказу та копії заяви про видачу судового наказу з додатками до неї були вручені особисто ОСОБА_1 14.04.2011 р. (а.с.12,13), після чого заявниця мала право подати заяву про скасування судового наказу протягом 10 днів, тобто до 25 квітня 2011 р., з врахуванням того, що останній день цього строку -24 число припадав на вихідний день -неділю. Згідно відмітки в судовому наказі, він набрав чинності з 29.04.2011 р. Заявниця не надала доказів, які б спростовували факт вручення їй чи дорослим членам її сім'ї 14.04.2011 р. копії судового наказу та копії заяви про видачу судового наказу з додатками до неї, а також доказів стосовно поважності причин, за яких цей 10-ти денний строк був пропущений. Приймаючи до уваги, що боржник не довела поважність причин, за яких нею був пропущений 10-ти денний строк звернення до суду з даною заявою, оскільки стосовно цього нею ніяких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку не надано, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви боржника про поновлення строку звернення до суду, та про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 293-294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-266/11, що був виданий за заявою Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу, - залишити без розгляду.

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні 10-ти денного строку на звернення до суду з даною заявою про скасування судового наказу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали, протягом двох днів з часу її проголошення, надіслати рекомендованим листом з повідомлення про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І .