Рішення № 26348618, 03.10.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

03.10.2012

Провадження № 2- 3417/12

В справі 2609/11645/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А.

при секретарі- Подолян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ »Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості;

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ»Ерсте Банк», 3-я особа: ОСОБА_1 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач у квітні 2012 року звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, 160 520, 41 дол. США заборгованості за кредитним договором, що за курсом НБУ становить 1 281 867, 84гр.

В серпні 2012 року позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідачів, 147 655, 55 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 179 132, 93гр.

Посилається в позові на те, що 27.10.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1, був укладений Кредитний договір № 014/1975/2/25140, за умовами якого йому був наданий кредит в сумі 94 745,00 дол. США для придбання квартири з кінцевим терміном повернення до 26.10.2033 року та сплатою 17 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 014/1975/2/25140/1 від 19.04.2010 року, за яким вона зобов'язується перед банком, як кредитором, у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та всіх Додаткових угод, що укладені до нього.

Свої зобов'язання за Кредитним договором банк виконав, видав відповідачу грошові кошти з каси банку.

Відповідно до п.5.2. Кредитного договору та з врахуванням п. 1.7 Додаткової угоди №1, п.4 Додаткової угоди №2 відповідач зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа включно кожного місяця часткове погашення кредиту та сплату відсотків згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Додаткової угоди №2.

Незважаючи на досягнуті домовленості відповідач недобросовісно виконував свої зобов'язання за Кредитним договором, в зв»язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 147 655, 55 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 23.03.2012 року 1 179 132, 93гр., з яких:

- 96 406, 68 дол. США заборгованості про кредиту, що еквівалентно 769 874, 82 гр.;

- 12 786, 71 дол. США заборгованості по сплаті відсотків, що еквівалентно 102 110, 83гр.;

- 14 903, 08 дол. США заборгованості по сплаті пені за прострочення кредиту, що еквівалентно 119 011, 53гр.;

- 23 559, 08 дол. США заборгованості по сплаті пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 188 135, 75гр.

Відповідачі неодноразово повідомлялися банком про наявність заборгованості за Кредитним договором та необхідність її усунення шляхом направлення на адресу їх місця проживання вимог про виконання порушеного зобов'язання.

Крім того, з відповідачем ОСОБА_1 проводилися зустрічі з метою погашення заборгованості, однак усі спроби вирішити спір в досудовому порядку не дали результатів, заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до пункту 6.5. ст. 6 Кредитного договору у випадку порушення відповідачем умов Кредитного договору, позивач, як кредитор, набуває право достроково вимагати погашення заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, вони мають відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернуто стягнення.

П. 9.1. ст. 9 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на позов, які є фактично зустрічним позовом і просить припинити Кредитний договір від 27.10.2008 року та Договір іпотеки від 27.10.2008 року, укладені між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ»Ерсте Банк».

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що відповідно до п.9.1 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, позичальник зобов»язаний сплатити пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми наданого кредиту за кожний факт порушення.

29.05.2009 року банком відповідачу був направлений лист, яким він тимчасово припинив дію п.9.1 Кредитного договору, не нараховував штрафні санкції, пеню за порушення строків повернення кредиту, відсотків та інших платежів.

Відповідач ОСОБА_1, як позичальник, проти цього не заперечував, а тому з точки зору ст.ст.640, 642 ЦК України це вважається прийняттям пропозиції банку.

Вважає, що таким чином сторони за Кредитним договором погодили незастосування п.9.1 Кредитного договору.

19.04.2010 року між банком та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до Кредитного договору, згідно з якою фактична заборгованість за кредитом збільшується на суму прострочених платежів за відсотками, а саме 6 244, 26 дол. США, та становить 98 146, 88 дол. США.

При зверненні до суду з позовом станом на 06.04.2012 року позивач нарахував відповідачу заборгованість з врахуванням штрафних санкцій, передбачених п.9.1 Кредитного договору, що суперечить укладеній угоді №2.

Такими діями позивач в односторонньому порядку без згоди позичальника збільшив його зобов»язання, що є порушенням умов Кредитного договору.

На думку відповідача відбулася одностороння зміна зобов»язання та збільшення відповідальності на суму 51 327, 02 дол. США, що є підставою для припинення кредитного договору в порядку ст.651 ЦК України.

Крім того, за умовами кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 94 745 дол. США строком до 26.10.2033року під 17% річних.

Листом-повідомленням від 27.12.2010року позивач вимагає у відповідача достроково виконати умови кредитного договору, сплатити заборгованість по кредиту з врахуванням 1% пені.

Таким чином вважає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від Кредитного договору, укладеного з відповідачем 27.10.2008 року.

Виходячи з цих обставин, просить припинити Кредитний договір, укладений з ним 27.10.2008 року та Договір іпотеки від 27.10.2008 року.

Відповідачка ОСОБА_2 також пред»явила зустрічний позов і просить визнати таким, що припинив свою дію Договір поруки, укладений нею з позивачем.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні посилалася на те, що 19.04.2010 року нею та позивачем був укладений Договір поруки №014/1975/2/25140/1.

Листом від 29.05.2009 року позивач тимчасово припинив дію вимоги п.9.1 кредитного договору в частині застосування штрафних санкцій за невиконання боржником умов договору.

Позичальник проти цього не заперечував, а тому вважає, що між банком та відповідачем ОСОБА_2 була досягнута згода щодо незастосування даного пункту.

Це підтверджується також повідомленням-вимогою від 24.12.2010 року, згідно якої банк повідомив відповідача про наявність заборгованості, в якому не повідомлялося про необхідність сплатити штрафні санкції.

З врахуванням цих обставини нею і був укладений договір поруки.

В той же час при зверненні до суду позивач просить стягнути заборгованість з врахуванням пені за прострочку по кредиту та пені за прострочку по відсотках, нарахування яких відбулося всупереч вищезазначеним домовленостям.

Вважає, що завдяки таким діям позивача відбулася одностороння зміна зобов'язання та збільшення відповідальності її, як поручителя, на суму 51 327,02 дол. США, що є підставою для припинення договору поруки,

Крім того, відповідно до ст.1.2. Договору поруки вона, як поручитель, зобов'язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальнком зобов'язань, що випливають з укладеного між ними Кредитного договору.

Вважає, що згідно умов Договору поруки вона не відповідає за порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором.

Крім того, відповідно до повідомлення-вимоги про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 27.12.2010 року банк вимагав у тридцятиденний строк здійснити погашення простороченої заборгованості за кредитом.

В такому випадку з точки зору ч.4 ст.559 ЦК України позов до неї, як поручителя, мав бути пред»явлений протягом шести місяців з моменту пред»явлення вимоги, тобто до 30.06.2011 року.

Виходячи з того, що позивач звернувся до суду після сплину цього строку, тобто в квітні 2012 року, порука є такою, що припинила свою дію.

З врахуванням цих обставин, просить у позові до неї відмовити та задовольнити позов про припинення договору поруки.

Представник позивача проти викладених у зустрічних позовах обставин заперечувала.

Посилається на те, що лист від 29.05.2009 року на ім.»я відповідача ОСОБА_1 не може розглядати як зміна умов договору в частині незастосування п.9.1 Кредитного договору та не є відмовою від його застосування.

Лист є відповіддю на звернення відповідача про зміну умов кредитного договору в зв»язку з кризою і незастосування п.9.1 Кредитного договору стосувалося до моменту укладення додаткових домовленостей.

Крім того, після цього звернення в травні 2009 року відповідач ОСОБА_1 так і не звернувся до банку за вирішенням питання про реструктуризацію заборгованості.

За зверненням відповідача між ним та банком у квітні 2010 року була укладена Додаткова угода №2, складений Графік погашення заборгованості, однак і ця домовленість відповідачем не виконувалася, а тому застосування п.9.1 Кредитного договору та стягнення санкцій за невиконання відповідачем умов кредитного договору є правомірним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, задоволення зустрічного позову відповідачки ОСОБА_2 та не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що що 27.10.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1, був укладений Кредитний договір № 014/1975/2/25140, за умовами якого йому був наданий кредит в сумі 94 745,00 дол. США для придбання квартири з кінцевим терміном повернення до 26.10.2033 року та сплатою 17 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 014/1975/2/25140/1 від 19.04.2010 року, за яким вона зобов'язується перед банком, як кредитором, у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та всіх Додаткових угод, що укладені до нього.

Крім того, на підставі Договору іпотеки від 28.10.2008 року відповідачем у забезпечення виконання ним умов Кредитного договору була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1.

На виконання умов Кредитного договору відповідачу з каси банку були видані грошові кошти в сумі, визначеній Кредитним договором.

Відповідно до п.5.2. Кредитного договору та з врахуванням п. 1.7 Додаткової угоди №1, п.4 Додаткової угоди №2 відповідач зобов'язувався погашати кредит та відсотки по ньому шляхом внесення безготівкових платежів або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа включно кожного місяця згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Додаткової угоди №2.

/ а.с.9 -36 /

В порушення умов договору відповідач свої зобов»язання не виконує, кредит та відсотки по ньому не сплачує, в зв»язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 147 655, 55 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 23.03.2012 року 1 179 132, 93гр., з яких:

- 96 406, 68 дол. США заборгованості про кредиту, що еквівалентно 769 874, 82 гр.;

- 12 786, 71 дол. США заборгованості по сплаті відсотків, що еквівалентно 102 110, 83гр.;

- 14 903, 08 дол. США заборгованості по сплаті пені за прострочення кредиту, що еквівалентно 119 011, 53гр.;

- 23 559, 08 дол. США заборгованості по сплаті пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 188 135, 75гр.

З листів банку вбачається, що відповідачі неодноразово повідомлялися про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором, однак вимоги банку залишилися без задоволення.

Крім того, з протоколів зустрічей за лютий та травень 2011 року вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 проводилися зустрічі з метою погашення заборгованості, однак виникла заборгованість за Кредитним договором відповідачем погашена не була.

/ а.с.40 -45; 49 -55; 147 - 149 /

Відповідно до пункту 6.5. ст. 6 Кредитного договору у випадку порушення відповідачем умов Кредитного договору, позивач, як кредитор, набуває право достроково вимагати погашення заборгованості.

П. 9.1. ст. 9 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

Відповідно до ст.611 цього кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Як встановлено вище, 19.04.2010 року з метою виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов»язань по Кредитному договору між позивачем та відповідачами був укладений Договір поруки №014/1975/2/25140/1, за умовами якого відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов»язання відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 його зобов»язань по Кредитному договору в повному обсязі.

Ст.553,554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову/субсидіарну / відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання за кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.

Відповідно до п.п.3.1.1 Договору поруки поручитель зобов»язаний протягом 10-ти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов»язання виконати відповідне зобов»язання шляхом перерахування суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій на вказані кредитором рахунки.

Судом встановлено, що 24.12.20010 року на адресу відповідача, як боржника, та в копії поручителю за Кредитним договором, а саме відповідачці ОСОБА_2, було направлено повідомлення-вимога про сплату в тридцяти денний строк заборгованості за умовами Кредитного договору.

27.01.2011 року відповідачам була направлена повторна лист-вимога про повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Дана вимога була отримана відповідачкою ОСОБА_2, як поручителем, 01.02.2011 року.

/ а.с. 41 - 43 /

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила отримання відповідачкою даної вимоги та її невиконання.

В п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз»яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи викладене вище, направлення вимоги відповідачці ОСОБА_2, як поручителю, про погашення кредиту, в грудні 2010 року та січні 2011 року, звернення до суду з позовом про стягнення з неї, як солідарного боржника, суми заборгованості за Кредитним договором у квітні 2012 року, тобто після сплину 6-ти місячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, суд приходить до висновку, що Договір поруки, укладений між позивачем та відповідачкою 19.04.2010 року, припинив свою дію.

За таких обставин підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором, як солідарного боржника, відсутні.

Суд вважає безпідставними вимоги відповідача ОСОБА_2 про припинення Кредитного договору від 27.10.2008 року та Договору іпотеки від 27.10.2008 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст.628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони в судовому засіданні не заперечували обставин укладення Кредитного договору 27.10.2008 року та Додаткових угод до нього та відповідність укладеного договору їх інтересам.

П.9.1 Кредитного договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності відповідача ОСОБА_1 за неналежне виконання зобов»язань за Кредитним договором, а саме: за порушення строків поверненя кредиту (в тому числі достроково), сплати нарахованих відсотків, інших платежів, що передбачені цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту за кожний факт порушення строків поверенння кредиту (його частини), сплати нарахованих відсотків, інших платежів.

Судом встановлено, що 28.05.2009 року відповідач звернувся до позивача з заявою про зменшення розміру відсоткової ставки за договором в зв»язку з ростом курсу дол. США.

29.05.2009 року банком відповідачу була направлена відповідь, де були запропоновані варіанти прийняття рішення по реструктуризації заборгованості.

Цим же листом відповідач був повідомлений про припинення дії п.9.1 Кредитного договору до вирішення питання про реструктуризацію з пропозицією звернутися до менеджера банку з необхідними документами.

/ а.с. 135 -136 /

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила, що після звернення до банку 28.205.2009 року відповідач за вирішенням питання про реструктуризацію заборгованості не звертався і кредит не погашав.

Представник відповідача в судовому засіданні даних обставин не заперечував.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

П.12.2 Кредитного договору, укладеного між сторонами, встановлено, що всі зміни в Договорі оформляються додатковими угодами, які стають невід»ємною частиною Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що будь-які домовленості між банком та відповідачем ОСОБА_1 щодо припинення дії п.9.1 Кредитного договору в порядку, визначеному п.12.2 договору, не укладалися.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 642 кодексу якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Виходячи з викладеного вище суд вважає, що з боку ПАТ»Ерсте Банк»не було пропозиції відповідачу на укладення договору, т.я. договір між ними уже був укладений і діяв.

Лист від 29.05.2009 року, який відповідач вважає пропозицією укласти договір, є відповіддю позивача на звернення відповідача про реструктуризацію заборгованості, гарантією банку про незастосування фінансових санкцій до укладення угоди з цього приводу, і не є пропозицією, в розумінні вимог ст.642 ЦК України, про відмову від п.9.1 Кредитного договору.

Крім того, порядок внесення змін до умов договору визначений самим Кредитним Договором і домовленості сторін з цього приводу узгоджуються з нормою ст.651 ЦК України.

З врахуванням цих обставин суд вважає безпідставними і твердження відповідача щодо того, що нарахуванням штрафних санкцій за невиконання умов договору позивач фактично відмовився від нього.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Виходячи з обставин, викладених вище, суд вважає безпідставними вимоги відповідача щодо припинення Кредитного договору та Договору іпотеки, укладених з позивачем.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що він не вчиняв дій, які б свідчили про відмову від прийняття пропозиції банку, викладеної в листі від 29.05.2009 року, що це є укладенням нового договору в частині незастосування п.9.1 Кредитного договору та його застосування позивачем при зверненні до суду та проведенні розрахунку є відмовою позивача від умов укладеного між ними 27.10.2008 року Кредитного договору, виходячи з наступного.

Суд вважає, що цей лист за своєю формою та змістом не може вважатися і не був пропозицією, тим більше договором у розумінні вимог ст.ст.460, 462 ЦК України, а був відповіддю на звернення відповідача до банку.

Крім того, суд вважає безпідставними і твердження відповідача щодо того, що позивач в односторонньому порядку збільшив його зобов»язання за умовами Кредитного договору з наступних підстав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Дана норма закону передбачає лише підстави для розірвання або зміни договору, а не його припинення, як про це просить відповідач.

Як підставу для припинення Кредитного договору та Договору іпотеки відповідач посилається на збільшення обсягу його зобов»язань за Кредитним договором.

Так, 19.04.2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №2 до Кредитного договору, згідно з якою фактична заборгованість за кредитом збільшується на суму прострочених платежів за відсотками, а саме 6 244, 26 дол. США, та становить 98 146, 88 дол. США.

/ а.с. 20 /

Сторони не заперечували, що Додаткова угода була укладена та складено Графік погашення кредиту за ініціативою відповідача з метою виконання ним умов Кредитного договору.

Представник відповідача не заперечував факту наявності на момент укладення Додаткової угоди заборгованості відповідача по сплаті відсотків у приведеному в Додатковій угоді розмірі.

Додаткова угода між сторонами відповідає вимогам ч.1 ст.628 ЦК України.

Суд вище прийшов до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо того, що лист банку від 29.05.2009 року на його звернення про реструктуризацію заборгованості, є їх домовленістю щодо незастосування п.9.1 Кредитного договору в частині відповідальності за неналежне виконання умов договору.

За таких обставин суд вважає, що вимога банку погасити заборгованість за умовами договору з врахуванням пені та розрахунок заборгованості при зверненні до суду, проведений з застосуванням п.9.1 Кредитного договору, не є односторонньою зміною зобов»язання з боку банку та збільшенням відповідальності відповідача за умовами договору, а тому відсутні правові підстави для застосування ст.651 ЦК України та розірвання укладених між сторонами Кредитного договору та Договору іпотеки.

Керуючись ст.ст.526, 553, 554, 559, 610-611,626, 629,640, 642, 651, 1054 ЦК України, ст.ст.57-60,209, 212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ»Ерсте Банк»147 655, 55 дол. США заборгованості, що за курсом НБУ становить 1 179 132, 93гр.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ»Ерсте Банк»3 219гр. судового збору.

В позові ПАТ»Ерсте Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Припинити дію Договору поруки № 014/1975/2/25140/1 від 19.04.2010 року, укладеного між ПАТ»Ерсте Банк»та ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ»Ерсте Банк»на користь ОСОБА_2 214гр. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя