Ухвала суду № 26348602, 18.09.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 4-с-132/2012

2609/19207/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко

за участю секретаря - Ю.О. Базюнь

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 та Національний інститут сердцево-судинної хірургії ім. Амосова Академія медичних наук України, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 та Національний інститут сердцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Академія медичних наук України, просив визнати незаконними дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця вчинити дії по виконанню рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2011.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2011 зобов'язано Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної АМН України надати повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр. Відповідно до зазначеного рішення та виконавчого листа №2-6471/12 від 24.01.2012 головний державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Л.Р. ОСОБА_2 прийняла постанову ВП № 30836816 від 26.01.2012. На виконання зазначеної постанови боржник направив листа № 04-34/4346 від 09.02.2012, в якому вказано, що на підставі штатного розпису від 01.01.2007 та тарифікаційного списку відділення реанімації та інтенсивної терапії новонароджених перейменоване на відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, яке не реорганізовувалось в науково-практичний Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, тобто, не зважаючи на виконавчий лист, боржник не надав інформації про час створення саме відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого в Центр. 20.02.2012 звернувся до ВДВС із заявою про неповноту та недостовірність інформації, наданої боржником, однак відповіді не отримав. 01.08.2012 він звернувся до виконавця ОСОБА_2, яка повідомила, що відповідь на заяву була надіслана, а також повідомила про закінчення виконавчого провадження, яке обґрунтовує тим, що на заяву ОСОБА_1 від 20.02.2012 боржник надав до ВДВС лист від 19.04.2012 з доказами про виконання рішення суду. Однак в цій відповіді боржника відсутня будь-яка інформація порівняно з його відповіддю від 09.02.2012, та неспростовано жодного з наданих ОСОБА_1 доказів неповноти та недостовірності інформації, наданої боржником. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що записи в Штатному розписі та тарифікаційному списку за 2004 рік суперечать наданим ним документам, а сам боржник стверджує, що наказ про перейменування відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених не видавався в 2004 році, а без такого наказу неможливе внесення до штатного розпису «перейменованого» відділення. Всупереч рішенню суду, боржник у своїй відповіді заперечує саме існування відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, що було реорганізоване в Центр. Факт реорганізації відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених в окремий Центр (фактично наприкінці 2003 року), зазначений в судовому рішенні, унеможливлює, спростовує «організацію»01.01.2004 однойменного відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, яке було «ліквідоване»02.01.2007 у зв'язку з організацією того ж самого Центру. Боржник неправдиво стверджує про відсутність у нього інформації, щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, окрім тієї, що датована 01.01.2004. ОСОБА_1 вказав, що судом вже були розглянуті вищевказані докази існування цього відділення до 01.01.2004. Як відзначено в рішенні суду «документи, що утворюються в діяльності Інституту, відносяться до Національного архівного фонду та підлягають передачі на державне зберігання до ЦДАВО України», але боржник не пояснив, чому такі документи з датою 01.01.2004 збереглися, а попередні -не збереглися. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець ОСОБА_2 віднеслась до виконання провадження формально, поверхово, не дослідила чи відповідає двічі надана боржником ідентична інформація (від 09.02.2012 та від 19.04.2012) вимогам суду, зазначеним у виконавчому листі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи скарги та просив її задовольнити.

Представник ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві заперечувала проти задоволення скарги посилаючись на законність та обґрунтованість дій державного виконавця.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 7 зазначеного вище Закону передбачає, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також передбачено, що держаний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2012, винесеною головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Л.Р. ОСОБА_2, встановлено, що рішення суду фактично повно виконано згідно виконавчого документа та постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6471 виданого 24.01.2012 Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 (а.с.43).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва суду від 05.07.2011 вирішено: позов ОСОБА_1 до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України задовольнити. Визнано незаконними дії Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України, які виразилися у наданні ОСОБА_1 неповної та неправдивої інформації щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених. Зобов'язано Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011. Вирішено питання щодо сплати судових витрат.

В судовому засіданні була оглянута цивільна справа № 2-6471/11 за результатами якої винесено рішення і виписаний виконавчий лист та встановлено, що відповідь, яка була надана Національним Інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України не відповідає вимогам по зверненню ОСОБА_1 від 08.07.2011.

Крім того, як засвідчив державний виконавець під час виконання вищевказаного виконавчого листа, самого тексту звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 (а.с.31) в наявності не було та відповідь щодо співвідношення з вищезазначеним зверненням не перевірялась. Тобто державний виконавець не пересвідчився в повноті та достовірності наданої Національним Інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України інформації.

Отже, вислухавши позиції сторін та проаналізувавши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не проведені всі необхідні дії по виконанню рішення суду в повному обсязі, відповідно до приписів ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, стаття 6 зазначеного Закону передбачає гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні та встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Проте, невиконання рішення суду у повному обсязі, призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, суд вважає, що вимоги скарги є обґрунтованими, а постанова про закінчення виконавчого провадження неправомірною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.383-388 ЦПК України, Законом України "Про державну виконавчу службу", Законом України "Про виконавче провадження" суд,-

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 та Національний інститут сердцево-судинної хірургії ім. Амосова Академія медичних наук України -задовольнити.

Визнати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2012 ВП 30836816 -неправомірною.

Зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 виконати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2011 у справі № 2-6471/11 згідно виконавчого листа №2-6471 виданого 24.01.2012 про зобов'язання Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова Академії медичних наук України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08 липня 2011 року.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код 35008087) на користь ОСОБА_1, який зареєстрований АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати пов'язані з розглядом скарги в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.).

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя - Г.О. Козленко