Постанова № 26347426, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 17983/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

28.09.2011 року позивач - ТзОВ «ВК-Фудз» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Пустомитівському районі у якому просив визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000762350, № 0002911750, № 0002901750, № 0000752350 від 06.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в акті перевірки не відображено які саме блага були нараховані (надані) працівникам, а відтак не має можливості перевірити правильність нарахованої суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Також, позивач вказує на те, що висновок відповідача про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з його контрагентами не відповідає дійсності, оскільки працівникам податкового органу під час перевірки було надано усі належні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому висновки останніх про порушення товариством вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є надуманими та не підтверджені належними та допустимими доказами. Окрім того, на думку позивача, органом державної податкової служби несвоєчасно надано відповідь на скаргу, що слугує додатковою підставою для скасування оспорюваних рішень суб'єкта владних повноважень. Позивач також звертає увагу суду на те, що органом державної податкової служби без достатніх на те правових підстав визначено суму грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано прийняті ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області податкові повідомлення - рішення від 06.06.2011 року за № 0000762350 та за № 0000752350. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, ДПІ у Пустомитівському районі подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова в цій частині прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами мають ознаки фіктивності, оскільки позивачем не підтверджено належними первинними документами реальність господарських операцій з його контрагентами, а тому надані для перевірки первинні документи не мають юридичної сили і доказовості. Крім того, апелянт зазначає, що в контрагентів позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки та не подав обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 28.04.2011 року по 16.05.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 276/232/32819038 від 23.05.2011 року (а.с. 9-71 Т.1).

Відповідно до висновків даного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 156328 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в наслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 76450 грн.;

- пп. 4.2.9 «е» ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року за №889-ІV, в результаті чого неутримано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1129,81 грн.;

- ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18.02.1997 року за №1963-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого не визначено суми податку з власників транспортних засобів на загальну суму 23,33 грн..

На підставі висновків вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 року:

- № 0000762350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95563 грн., в тому числі, за основним платежем 76450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19113 грн.;

- № 0002911750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 199,16 грн., в тому числі, за основним платежем 23,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 175,83 грн.;

- № 0002901750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1412,26 грн., в тому числі, за основним платежем 1129,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 282 грн. 45 коп.;

- за №0000752350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 195410 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем 156328 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 39082 грн..

Суд першої інстанції скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за № 0000762350 та за № 0000752350 виходив з того, що висновок податкового органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з його контрагентами є безпідставним, оскільки позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (видаткові та податкові накладні, договори, акти прийому виконаних робіт та наданих послуг, картки рахунку, оборотно-сальдова відомість, тощо). Судом встановлено, що, поставка товарів здійснювалась безпосередньо постачальниками товарів, а тому у товариства відсутні будь-які товаросупроводжуючі документи, оскільки обов'язок зберігати такі в останнього відсутній. А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими. Наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується поставка позивачеві продуктів харчування, надання маркетингових послуг та послуг з оренди торговельного обладнання, які були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Також, суд першої інстанції зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0000762350 та № 0000752350 є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Щодо іншої частини позовних вимог то суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки податкового органу про неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб та не сплати позивачем податку з власників транспортних засобів є правомірними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволення позовних вимог, а позивач це рішення в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не оскаржує, а тому апеляційний розгляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валового доходу, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України викладеними у постановах цього Суду від 24.03.2009 року справа № 21-1616во08, від 01.09.2009 року справа № 21-1258во09.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «ВК-Фудз» як юридична особа зареєстроване 29.01.2004 року, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП серії ААБ № 478499 (а.с. 87 Т.1).

Згідно торгового патенту серії ТПА № 257040 виданого ТзОВ «ВК-Фудз» Державною податковою інспекцією в Личаківському районі м. Львова 04.06.2008 року терміном дії з 05.06.2008 року по 31.05.2009 року, позивач мав право на здійснення торгівельної діяльності (роздрібна торгівля) по вул. Зелена, 48 у м. Львові (а.с. 254 Т.1).

02.01.2009 року ТзОВ «ВК-Фудз» (Замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (Виконавець) уклали договір № 3/1-9 про надання послуг з менеджменту торгових закладів Замовника (а.с. 62-64 Т.2).

Згідно Актів виконаних робіт № 6 від 30.07.2009 року, № 7 від 30.08.2009 року, № 8 від 30.09.2009 року, № 9 від 30.11.2009 року, № 10 від 31.12.2009 року Виконавцем надано послуги з менеджменту торгових закладів Замовника, загальна вартість яких склала 209 185 грн.: за липень 2009 року - 44 935 грн., за серпень 2009 року - 40 500 грн., за вересень - 28 550 грн., за листопад 2009 року - 30 200 грн., за грудень 2009 року - 65 000 грн. (а.с. 25-29 Т.2).

На підтвердження реальності господарських операцій з ФО-П ОСОБА_3 щодо надання послуг з менеджменту позивачем до матеріалів справи долучено тільки Акти виконаних робіт № 6 від 30.07.2009 року, № 7 від 30.08.2009 року, № 8 від 30.09.2009 року, № 9 від 30.11.2009 року, № 10 від 31.12.2009 року (а.с. 62-64 Т.2).

Однак, вказані акти виконаних робіт не є достатніми та не підтверджують реальність надання послуг, оскільки з них не вбачається можливим визначити обсяги наданих послуг в натуральному виразі, які саме послуги були надані позивачу та калькуляція їх вартість. Не містять дані акти також і переліку торгових закладів Замовника по яких надавались послуги та їх місцезнаходження.

Разом з цим, відповідно до п. 2.1 вказаного вище договору послуги з менеджменту повинні були надаватися на підставі письмового завдання Замовника, а тому у позивача як Замовника послуг, повинні бути у наявності письмові завдання, які б містили зміст послуг, які мали бути надані Виконавцем, перелік торгових закладів Замовника та їх адреси по яких надаються послуги. Однак, позивачем такі замовлення не представлені ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що свідчить про їх відсутність.

Суд першої інстанції безпідставно посилається на презумпцію правомірності правочину передбачену ст. 204 ЦК України, оскільки наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про підтвердження позивачем реальності господарських операцій щодо надання послуг з менеджменту не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені реальними та допустимими доказами.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Колон-Сервіс», ПП «Ната-Вар», ПП «Компанія Укрбізнес», ПП «Бізнес Груп», ПП «Версант», ПП «Контракшн Груп» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно видаткових накладних ПП «Колон-Сервіс» поставило позивачу продовольчі товари (кава, шоколад, кондитерські вироби, чіпси, сік та ін.) всього на суму 167 841,75 грн. в тому числі ПДВ - 27 973,63 грн., а саме згідно накладних: № РН-481 від 12.11.2009 року на загальну суму 25 805,09 грн., в тому числі ПДВ - 4 300 грн.; № РН-888 від 10.12.2009 року на загальну суму 44 996,5 грн., в тому числі ПДВ - 7 499,42 грн.; № РН-57 від 12.01.2010 року на загальну суму 11 414,3 грн. в тому числі ПДВ - 1 902,38 грн.; № РН-58 від 12.01.2010 року на загальну суму 28 446,04 грн., в тому числі ПДВ - 4 741,01 грн.; № РН-359 від 29.01.2010 року на загальну суму 41 079,76 грн., в тому числі ПДВ - 6 843,63 грн.; № РН-798 від 26.02.2010 року на загальну суму 16 100,06 грн., в тому числі ПДВ - 2 683,34 грн. (а.с. 138-39, 142-143, 147, 149-150, 153-154, 157 Т.1).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Колон-Сервіс» на відповідні суми виписало для позивача податкові накладні: № 481 від 12.11.2009 року, № 888 від 10.12.2009 року, № 57 від 12.01.2010 року, № 58 від 12.01.2010 року, № 359 від 29.01.2010 року, № 798 від 26.02.2010 року (а.с. 140-141, 144-146, 148, 151-152, 155-156, 158 Т.1).

Згідно видаткових накладних ПП «Ната-Вар» в період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року поставило позивачу продовольчі товари (кава, шоколад, кондитерські вироби, чіпси, сік та ін.) всього на суму 115 927,24 грн., в тому числі ПДВ - 19 321,2 грн., а саме згідно накладних: № РН-1168 від 09.07.2009 року на загальну суму 13 936,8 грн., в тому числі ПДВ - 2 322,8 грн.; № РН-1181 від 10.07.2009 року на загальну суму 15 234,49 грн., в тому числі ПДВ - 2 539,08 грн.; № РН-1660 від 18.08.2009 року на загальну суму 23 992,2 грн., в тому числі ПДВ - 3 998,7 грн.; № РН-1729 від 20.08.2009 року на загальну суму 8 505,01 грн., в тому числі ПДВ - 1 417,5 грн.; № РН-1730 від 20.08.2009 року на загальну суму 7 605,26 грн., в тому числі ПДВ - 1 267,54 грн.; № РН-1755 від 26.08.2009 року на загальну суму 9 042,6 грн., в тому числі ПДВ - 1 507,1 грн.; № РН-1870 від 02.09.2009 року на загальну суму 20 172,62 грн., в тому числі ПДВ - 3 362,1 грн.; № РН-2072 від 24.09.2009 року на загальну суму 10 230,29 грн., в тому числі ПДВ - 1 705,05 грн.; № РН-2073 від 24.09.2009 року на загальну суму 7 207,97 грн., в тому числі ПДВ - 1 201,33 грн. (а.с. 159, 161-162, 165, 167-168, 171-172, 175-176, 179, 181, 183 Т.1).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Ната-Вар» на відповідні суми виписало для позивача податкові накладні: № 1168 від 09.07.2009 року, № 1181 від 10.07.2009 року, № 1660 від 18.08.2009 року, № 1729 від 20.08.2009 року, № 1730 від 20.08.2009 року, № 1755 від 26.08.2009 року, № 1870 від 26.08.2009 року, № 2072 від 24.09.2009 року, № 2073 від 24.09.2009 року (а.с. 160, 163-164, 166, 169-170, 173-174, 177-178, 180, 182, 184 Т.1).

Згідно видаткової накладної № РН-873 від 07.04.2010 року ПП «Компанія Укрбізнес» поставило позивачу сік білий в кількості 3 768 шт. по 1 л. та 1 368 шт. по 2 л. на всього суму 30 300,19 грн., в тому числі ПДВ - 5 050,03 грн., на підставі чого виписало для позивача на відповідну суму податкову накладну № 873 від 07.04.2010 року (а.с. 20-19 Т.2).

Згідно видаткової накладної № РН-5-31009 від 31.05.2010 року ПП «Бізнес Груп» поставило позивачу сік білий в кількості 3 768 шт. по 1 л. та 1 480 шт. по 2 л. на всього суму 31 285,34 грн., в тому числі ПДВ - 5 214,22 грн., на підставі чого виписало для позивача на відповідну суму податкову накладну № 5310000009 від 31.05.2010 року (а.с. 21-22 Т.2).

Згідно видаткової накладної № РН-7-26003 від 26.07.2010 року ПП «Версант» поставило позивачу сік білий всього суму 9 366,34 грн., в тому числі ПДВ - 1 561,06 грн., на підставі чого виписало для позивача на відповідну суму податкову накладну № 726000000 від 26.07.2010 року.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-1007 від 25.03.2010 року позивач орендував у ПП «Контракшн Груп» торгівельне обладнання загальна вартість яких склала 130 000 грн., в тому числі ПДВ - 21 666,67 грн. (а.с. 23 Т.2).

На підставі вказаного вище акта перевірки ПП «Контракшн Груп» виписало для позивача податкову накладну № 1007 від 25.03.2010 року (а.с. 24 Т.2).

На підтвердження вказаних вище господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено тільки видаткові та податкові накладні, які жодним чином не підтверджують їх реальність.

З долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів неможливо ідентифікувати товар, який придбавався позивачем, оскільки накладні містять узагальнюючу назву товару «сук білий» без зазначення асортименту, виробника та марки товару. З акту № ОУ-1007 від 25.03.2010 року не вбачається можливим визначити, яке торгівельне обладнання орендувалося позивачем.

Крім того, з наведених обставин та матеріалів справи вбачається, що вказані вище господарські операції здійснювалися між юридичними особами без укладення цивільно-правових договорів.

Відповідно до частин 1-2 ст. ст. 202 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, обов'язкове додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно з ч. 4 якої правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно п. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 1-2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що між позивачем та його контрагентами, які є юридичними особами вказані вище господарські операції вчинялися на підставі усних договорів, які не створюють юридичних наслідків, у позивача були відсутні правові підстави сплачені ним за придбані товари кошти та суми ПДВ відносити до валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Крім того, згідно вказаних вище накладних, відвантажений позивачу товар становив велику вагу, а тому для організації його перевезення необхідний був транспорт, перевезення яким оформляється відповідною транспортною документацією, яка у позивача також відсутня.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. N 228/253, перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне). Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

У відповідності до пунктів 11.1 - 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, транспортування товару здійснюється за обов'язкової наявності, як товарно-транспортної накладної, так і дорожнього листа. При цьому, єдиним первинним документом, який є підставою для оприбуткування ТМЦ у вантажоодержувача є товарно-транспортна накладна.

Враховуючи викладені вище правові положення, транспортування товару автомобільним транспортом здійснюється тільки при наявності, належним чином оформлених дорожніх листів та товарно-транспортних накладних.

Оскільки предметом договору є великогабаритні товари переміщення яких слід було здійснювати за допомогою транспорту, то у позивача, як вантажоодержувача, повинні бути наявні по одному примірнику товарно-транспортної накладної, однак такі позивачем не суду не надані.

Крім того, згідно з наявними у матеріалах справи актами перевірки ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант», суд апеляційної інстанції вбачає, що дані підприємства не мали власних офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та трудових ресурсів, що виключає можливість здійснення ними господарських операцій з позивачем (а.с. 231-253 Т.1).

Щодо господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ТД «Вікові традиції» суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

17.08.2009 року між ТзОВ «ВК-Фудз» та ТзОВ «ТД «Вікові Традиції» укладено договір поставки товару № ЛВ/11 (а.с. 255-257 Т.1).

Згідно видаткових накладних ТзОВ «ТД «Вікові Традиції» в період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року поставило позивачу спиртні напої всього на суму 14 633,76 грн., в тому числі ПДВ - 2 438,96 грн., а саме згідно накладних: № Л 1800101 від 12.09.2009 року на загальну суму 645 грн., в тому числі ПДВ - 107,5 грн.; № Л 1800102 від 12.09.2009 року на загальну суму 527,64 грн., в тому числі ПДВ - 87,94 грн.; № Л 1800218 від 22.09.2009 року на загальну суму 2 799,88 грн., в тому числі ПДВ - 466,58 грн.; № Л 1800420 від 10.10.2009 року на загальну суму 1 284,42 грн., в тому числі ПДВ - 214,07 грн.; № Л 1801159 від 24.12.2009 року на загальну суму 2 596,92 грн., в тому числі ПДВ - 432,82 грн.; № Л 1801224 від 29.12.2009 року на загальну суму 517,08 грн., в тому числі ПДВ - 86,18 грн.; № Л 1801814 від 27.02.2010 року на загальну суму 3 504,12 грн., в тому числі ПДВ - 584,02 грн.; № Л 1801813 від 27.02.2010 року на загальну суму 1 284,42 грн., в тому числі ПДВ - 214,07 грн.; № Л 1800101 від 12.09.2009 року на загальну суму 645 грн., в тому числі ПДВ - 107,5 грн.; № Л 1800005 від 03.09.2009 року на загальну суму 1 474,68 грн., в тому числі ПДВ - 245,78 грн. (а.с. 2-3,6-7,10,12,14,16,18 Т.2).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ТзОВ «ТД «Вікові Традиції» виписало для позивача на відповідні суми податкові накладні: № 1800005 від 03.09.2009 року, № 1800102 від 12.09.2009 року, № 1800101 від 12.09.2009 року, № 1800218 від 22.09.2009 року, № 1801813 від 27.02.2010 року, № 1801159 від 24.12.2009 року, № 1801224 від 29.12.2009 року, № 1801814 від 27.02.2010 року, № 1800420 від 10.10.2009 року (а.с. 1, 4-5, 8-9, 11, 13, 15, 17 Т.2).

На підтвердження реальності вказаних вище господарських операцій з ТзОВ «ТД «Вікові Традиції» позивачем до матеріалів справи долучено тільки згадані вище видаткові та податкові накладні.

Однак, вказані первинні документи не є достатніми та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки як вбачається з 1.1 Договору Постачальник (ТзОВ «ТД «Вікові традиції») поставляє і передає товар у власність покупця (ТзОВ «ВК-Фудз») окремими партіями товару згідно замовлення на поставку (Додаток № 1 «Замовлення»), а Покупець приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених цим договором. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, що діє на дату замовлення, у якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором та їх ціни, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2 «Специфікація»).

Згідно п. 2.1 цього договору поставка товарів повинна була здійснюватися Постачальником відповідно до встановленої домовленості про постачання, специфікації, додаткових умов або за попереднім замовленням Покупця. Замовлення може проводитися шляхом листування через факсимільний зв'язок, по електронній пошті або надаватись через представника Постачальника. Замовлення повинно містити інформацію про: асортимент товару, кількість товару, дату поставки на склад зазначений Покупцем, адресу складу покупця.

З наведених вище умов договору випливає, що у позивача як покупця повинні бути замовлення, специфікації згідно додатків №№1-2 до вказаного вище договору та попередні замовлення, у яких були б зазначені: асортимент товару, кількість товару, дата поставки на склад зазначений Покупцем, адреса складу покупця.

Однак, позивачем такі не надані, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції, що свідчить про їх відсутність.

Крім того, згідно пункту 2.3.1 договору при постачанні товару Постачальник товару зобов'язаний надати наступні документи: накладну на товар, податкову накладну та товарно-транспортну накладну. При поставці товару Постачальник зобов'язаний забезпечити Покупця всіма необхідними супровідними документами, підтверджуючи якість товару. Згідно з п. 6.1 договору, Постачальник зобов'язаний в кожному окремому випадку поставки товару забезпечувати Покупця необхідною товарно-супроводжувальною документацією.

З огляду на викладене, у позивача повинні бути у наявності товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування (руху) товару від покупця до продавця та відповідні документи, які б підтверджували якість придбаного товару. Однак, позивачем такі суду не надані, що свідчить про відсутність реальної поставки товару.

Разом з цим, відповідно до п. 2.3 представник Постачальника при отриманні товару зобов'язаний поставити на видатковій накладні підпис та обов'язково прізвище уповноваженої особи Покупця, відбиток печатки або штампа, зразки яких були надані Покупцем, як ті що свідчать про прийняття ним товару. У разі, якщо між сторонами не укладена угода про затвердження зразків підписів уповноважених осіб Покупця, що приймають товар та зразків печатей і штампів, якими засвідчується прийняття товару, представник Постачальника зобов'язаний отримати від Покупця належним чином складену бухгалтерську довіреність, та підпис і прізвище на видатковій накладній тієї ж особи, на яку видна довіреність.

Таким чином, у позивача повинні бути у наявності або укладена угода про затвердження зразків підписів уповноважених осіб Покупця, що приймають товар та зразків печатей і штампів, якими засвідчується прийняття товару або довіреності які позивачем видавалися уповноваженій особі для отримання товару. Однак, а ні угода, а ні копії довіреностей позивачем суду не надані.

Викладені обставини справи, свідчать про не підтвердження позивачем господарських операцій з ТзОВ «ВК-Фудз» щодо поставки товару усіма належним чином оформленими первинним документами. Викладене вказує на відсутність руху товару від продавця до покупця та про відсутність самої поставки.

Наведені вище обставини справи суд першої інстанції не врахував та залишив поза своєю увагою, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ФО-П ОСОБА_3, ПП «Колон-Сервіс», ПП «Ната-Вар», ПП «Компанія Укрбізнес», ПП «Бізнес Груп», ПП «Версант», ПП «Контракшн Груп» та ТзОВ «ТД «Вікові традиції» усіма первинними документами, які характерні для даного виду правовідносин.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову в цій частині слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі № 2а-10644/11/1370 в частині визнання протиправними та скасування прийнятих Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011 року за № 0000762350 та за № 0000752350 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ТзОВ «ВК-Фудз» - відмовити.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 28.09.2012 року.